Постанова № 52799982, 21.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015 року Справа № 904/5867/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Ковзикові В.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у справі № 904/5867/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЕКСПОРТ», м. Бровари Київської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 601 469,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року (суддя Мілєва І.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЕКСПОРТ» - задоволені частково.

Суд стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЕКСПОРТ» 568 853, 78 грн., з яких: 304 240 грн. - основний борг, 22 755,48 грн. - пеня, 228 180 грн. - інфляційні втрати, 13 678,30 грн. - 3% річних.

В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та стягнути на користь позивача лише суму основного боргу у розмірі 304 240 грн.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги економічну ситуацію в країні, та безпідставно стягнув суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ним на адресу позивача була надана інша продукція в натурі.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 21 жовтня 2015 року.

В судове засідання сторони, які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явились.

Від відповідача надійшла заява про зупинення розгляду справи до його одужання.

Проте, колегія суддів вважає, що означена заява задоволенню не підлягає, оскільки статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право, або зобов'язаний зупинити провадження у справі.

Хвороба сторони не є підставою для зупинення розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до заяви жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у заяві від 20.10.2015 року, тому не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином, а неможливість розгляду справи без участі відповідача не доведена учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК)

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 71 (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність покупця станок буровий шарошечний в розібраному вигляді (далі - обладнання) за актом приймання-передачі обладнання: тип: СБШ-250МНА - 32, рік випуску: 1991, б/у з ізносом до: 10%, кількість: 1 комплект (станок) (п. 1.1. договору), а Покупець зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором та специфікацією (додаток № 1) до договору (п. 1.3. договору).

Вартість обладнання вказується в специфікації (додатку) до договору, встановлюється в національній валюті України - гривні (п. 4.1. договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Графік розрахунків вказується сторонами в специфікації (п. 4.3. договору).

25.06.2013р. сторони договору підписали додаткову угоду № 2, якою внесли зміни до п. 1.1. розділу 1 договору та виклали його в наступній редакції: постачальник зобов'язується передати у власність покупця станок буровий шарошечний в розібраному вигляді (далі - обладнання) за актом приймання-передачі обладнання:

- тип: СБШ-250МНА - 32

- рік випуску: 1991

- б/у з ізносом до: 40%

- кількість: 1 комплект (станок).

На виконання умов договору сторони підписали специфікацію (додаток 5), в якій узгодили:

- найменування товару: буровий станок шарошечний б/у з амортизацією 40%;

- технічна характеристика: тип СБШ - 250, МНА - 32, заводський номер № 1195, рік випуску 1991;

- одиниця виміру: комплект;

- кількість: 1;

- ціна, грн., всього з ПДВ - 1 587 600,00 грн.

Умови оплати:

1) покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від суми обладнання протягом 5 робочих днів від виставленого рахунку на передоплату;

2) покупець здійснює оплату в розмірі 30% від вартості обладнання протягом 40 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі;

3) решта 20% від вартості обладнання протягом 80 робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі.

Звертаючись до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із позовом про стягнення 601 469,98 грн., з яких: 304 240,00 грн. - основний борг, 55 371,68 грн. - пеня, 13 678,30 грн. - 3% річних, 228 180,00 грн. - інфляційні втрати, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЕКСПОРТ» посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 71 від 25.06.2013р., в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Задовольняючи позовні вимоги частково, в сумі 568 853, 78 грн., з яких: 304 240 грн. - основний борг, 22 755,48 грн. - пеня, 228 180 грн. - інфляційні втрати, 13 678,30 грн. - 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору та специфікації (додаток 5) позивач передав відповідачу обладнання на суму 1 587 600,00 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-000114 від 09.09.2013р. (а.с. 28) та виставив рахунок -фактуру № СФ-0000178 від 01.07.2013р. (а.с. 27), який був оплачений частково у розмірі 1 283 360,00 грн., що підтверджується довідкою банку № 298 від 25.06.2015р. (а.с. 32), тому на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, а також перевірені та перераховані судом грошові кошти відповідно до ст. 625 ЦК України: 3% річних та інфляційні втрати, а також пеня, передбачена умовами договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та специфікації (додаток 5) позивач передав відповідачу обладнання на суму 1 587 600,00 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-000114 від 09.09.2013р. (а.с. 28) та виставив рахунок -фактуру № СФ-0000178 від 01.07.2013р. (а.с. 27).

09.09.2013р. сторони договору підписали акт приймання-передачі обладнання - станка бурового шарошечного СБШ-250 МНА-32, яким підтвердили, що постачальник передав, а покупець прийняв згідно договору купівлі-продажу № 71 від 25.06.2013р. обладнання, а саме: буровий станок шарошечний б/у з ізносом 40% (вартість1 587 600,00 грн.). Обладнання прийнято покупцем за кількістю та якістю. Претензій з питань кількості та якості отриманого обладнання у покупця до постачальника не має.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, у порушення умов договору відповідачем частково сплачено за отриманий товар, у сумі 1 283 360,00 грн, тому висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми боргу у розмірі 304 240 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних, перевірених судом першої інстанції, яка складає: 13 678,30 грн. за період з 31.12.2013р. по 30.06.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 228 180,00 грн. за період з 31.12.2013р. по 30.06.2015р., оскільки 09.09.2013р. сторони договору підписали акт приймання-передачі обладнання, тому останні 20% від вартості обладнання мали бути оплачені протягом 80 робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі - 30.12.2013р.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені з наступних підстав.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п. 9.2 Договору, у випадку порушення строків оплати згідно цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості обладнання за кожен день прострочення, починаючи з 10-го дня прострочки.

Оскільки судом встановлено, що акт приймання-передачі обладнання сторони підписали 09.09.2013 року, останні 20% від вартості обладнання мали бути оплачені протягом 80 робочих днів з дати підписання акта приймання-передачі - 30.12.2013р., то суд обґрунтовано перерахував пеню у відповідності до п.9.2. договору, починаючи з 10-го дня прострочки - тобто з 09.01.2014р. по 01.07.2014р. за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, а загалом у сумі 22 755,48грн.

При цьому, доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції економічної кризи, є безпідставним, оскільки позивач також є суб'єктом господарської діяльності, на якого впливає економічна ситуація в країні.

Посилання відповідача на поставку позивачу в рахунок погашення боргу продукції: комплектної трансформаторної підстанції та штанги, не звільняють його від відповідальність за порушення умов договору, оскільки сторони не узгоджували такий взаємозалік.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у справі № 904/5867/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

26.10.15