Рішення № 52799931, 26.10.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 925/1349/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36

до Спільного Українсько-Бельгійського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц і партнери. Україна», м. Львів, вул. Друкарська, 9

про стягнення 14 734,40 грн. заборгованості за користування землею,

за участю повноважних представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з вимогами про стягнення з відповідача 14734,40 грн. боргу за використання земельної ділянки до набрання договором чинності. Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Надав оригінали витребуваних документів.

Представник відповідача вимоги заперечує та вказує, що позивачем не обґрунтовані збитки відповідача та не доведено механізм їх спричинення. Подано письмовий відзив на позовну заяву без додатків.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:

Згідно рішення Черкаської міської ради від 20.12.2013р. №4-424 (а.с. 9) міська рада надала спільному українсько-бельгійському підприємству в формі ТОВ «Рейкарц і партнери. Україна» в оренду на 49 років земельну ділянку по вул. Лазарєва, 6 в м. Черкаси під готель в межах території користування будівлі. Площа земельної ділянки для нарахування орендної плати 0,1913 га.

19.02.2014р. між Черкаською міською радою в особі секретаря ради ОСОБА_3 (Орендодавець) та спільним українсько-бельгійським підприємством в формі ТОВ «Рейкарц і партнери. Україна» в особі директора ОСОБА_4 (Орендар), що діє на підставі Статуту, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2436 га.

Площа земельної ділянки для нарахування орендної плати 0,1913 га (п. 2 договору, а.с. 10).

За умовами договору підпункт «і» пункту 31 Договору - відповідач має відшкодувати орендодавцю (позивачу) суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати з моменту прийняття рішення №4-424 від 20.12.2013р. Черкаською міською радою до набрання чинності договору оренди землі.

Період прострочення оплати 73 дні. Згідно наданого позивачем розрахунку вимоги, з врахуванням річної орендної плати в розмірі 72121 грн. (п. 9 договору), заборгованість відповідача становить 14734,40 грн., що є предметом спору.

Спір має вирішуватися судом за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідачем за вказаний період розрахунки не проводились.

Невиконання відповідачем умов договору, непогашення упущеної вигоди в сумі орендної плати за спірний період - стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони є самостійними юридичними особами та субєктами господарювання на ринку послуг та орендних відносин.

Правові основи діяльності ради як органу місцевого самоврядування врегульовані положеннями Конституції України, ЦК України, ГК України та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правові основи діяльності відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами ЦК та ГК України, нормами ЗК України та ПК України в частині використання землі за плату.

Відносини між сторонами слід розцінювати як відносини з оренди земельної ділянки, що врегульовано вимогами гл. 58 ЦК України, ЗК України, ЗУ «Про оренду землі». Суд вважає, що сторонами Договору оренди землі від 19.02.2014р. досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору (а.с. 10-13).

Сторонами не подано протоколу розбіжностей до договору чи позову до суду про визнання недійсним пункту договору тощо.

Сторонами договору в п.п. «і» п. 31 договору передбачено відшкодування Орендарем на користь Орендодавця суми упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 20.12.2013р. №4-424 до моменту набуття чинності договору оренди (а.с. 11 зворот).

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку - є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд враховує, що використання землі в Україні є платним.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених законом.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу країни встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Розмір неотриманого прибутку Орендодавцем вже визначений в договорі сторонами і не змінений ні рішенням суду, ні за домовленістю сторін.

Твердження представника відповідача, що позивачем не доведено розмір упущеної вигоди (збитків) та причинного звязку між діями відповідача та спричиненими збитками (відповідно приписів ст. 22 ГПК України) - не обґрунтоване та не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Суд відхиляє дані заперечення, оскільки сторони в договорі визначили розмір упущеної вигоди для Орендодавця при обтяженні використання спірної земельної ділянки під спорудою готелю в м. Черкаси по вул. Лазарєва, 6. Договором не передбачено обовязку орендодавця на доведення розміру упущеної вигоди.

Таким чином, у відповідача виникло зобовязання щодо оплати упущеної вигоди за оренду земельної ділянки на умовах договору за період з 12 грудня 2013 р. по 03 березня 2014 року в сумі 14734,40 грн. Письмова вимога позивача про сплату боргу (вих. №1710-01-25 від 17.06.2015р) відповідачем не виконана.

Наявність заборгованості по грошовому зобовязанню відповідача підтверджується поданими документами в справу.

Відповідач не спростував належними доказами вимоги позивача та не надав доказів погашення боргу перед позивачем по оренді земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15,16 ЦК України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд Черкаської області прийшов до висновку, що відповідач у період з 20 грудня 2013 р. по 03 березня 2014 року безоплатно користувався земельною ділянкою, чим завдав позивачу збитки у вигляді неодержаних ним за цей період часу доходів у сумі 14734,40 грн. Ці збитки відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Такі ж правові позиції викладені в рішенні господарського суду Черкаської області від 04.02.2014р. по справі №925/2003/13, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача спільного Українсько-Бельгійського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц і партнери. Україна», ідентифікаційний код 30478157, м. Львів, вул. Друкарська, 9, номер рахунку в банку невідомий

на користь Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку 33213812700002 в ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу 180106

14734,40 грн. заборгованості.

Стягнути з відповідача спільного Українсько-Бельгійського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейкарц і партнери. Україна», ідентифікаційний код 30478157, м. Львів, вул. Друкарська, 9, номер рахунку в банку невідомий

на користь Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку 35419001086317, банк отримувача: ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, отримувач: Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, код ОКПО 38764629

1 827,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 27.10.2015р.

СуддяГ.М. Скиба