Рішення № 52799819, 26.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 922/3396/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Суярко Т.Д.

судді Макаренко О.В., Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова до 1.Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу «Ареаль», м. Харків про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії за участю :

прокурора: Бобрової С.С., посвідчення 026273 від 15.05.2014 р.,

представника відповідача (Харківської міської ради): ОСОБА_1, довіреність №08-11/1605/2-15 від 09.04.2015 р.;

представника відповідача (ОК «Ареаль»): не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач) та Обслуговуючого кооперативу Ареаль (другий відповідач) про визнання незаконним та скасування п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 № 154/11; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобовязання другого відповідача передати, першого відповідача прийняти земельну ділянку площею 1,8000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192, про що скласти акт прийому-передачі. Окрім того, прокурор просив суд покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що оскаржуваним рішенням першим відповідачем було надано другому відповідачу у власність спірну земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 1,8000 га для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової забудови по Білгородському шосе, 34. Втім, прокурор вважає таке рішення незаконним, оскільки на його думку ОК Ареаль створено з порушенням вимог ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту з наступних підстав: рішення про його створення та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради; сам кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації; число членів кооперативну менше, ніж визначено встановленими вимогами (три замість мінімальної чисельності пять осіб); сам статут кооперативу не відповідає встановленим вимогам (передбачає можливість членства юридичних осіб; не містить цензу щодо постійного проживання його членів на території міста Харкова та потреби поліпшення житлових умов; на момент створення кооператив мав на обліку членів у віці понад 30 років); кооператив є обслуговуючим та не приступив до будівництва житлової будівлі у визначені строки.

Оскільки спірний державний акт видано на підставі вказаного рішення, прокурор вважає про наявність підстав для визнання його недійсним.

В судовому засіданні 19.10.2015 р. прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач (Харківська міська рада) заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що прокурор не вірно тлумачить процедуру створення, державної реєстрації та набрання правосубєктності обслуговуючими кооперативами житлово-будівельного напрямку діяльності. Відповідач вважає, що положення ЖК УРСР та Примірного статуту щодо вимог до кооперативу суперечать вимогам Конституції України, а тому не підлягають застосуванню. Посилання прокурора на те, що ОК Ареаль є тільки обслуговуючим кооперативом та не є житлово-будівельним, на думку відповідача, не відповідає дійсності, оскільки чинним законодавством передбачено, що кооперативи за своїми завданнями та характером діяльності можуть бути обслуговуючими, а за напрямом діяльності житлово-будівельними. Питання порядку створення та функціонування кооперативів мають регулюватися Законом України «Про кооперацію», а не ЖК УРСР (як застарілим нормативно-правовим актом). Положення Закону України «Про кооперацію» не встановлюють обмежень щодо місця знаходження членів кооперативу, їх віку, майнового стану, необхідністю поліпшення житлових умов.

На думку відповідача, факт створення юридичної особи, відповідності її установчих документів та порядку створення вимогам чинного законодавства, засвідчується державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». При прийнятті оскаржуваного рішення Харківська міська рада керувалась достовірністю відомостей про ОК Ареаль, що містяться в ЄДРПОУ та його Статуті.

Встановлена вимога ЖК УРСР щодо можливості бути членом житлово-будівельного кооперативу осіб, які потребуються поліпшення житлових умов не включає в себе обовязок такої особи перебувати на відповідному обліку при вступі до членів такого кооперативу.

Відповідач також вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки для визнання акту органу місцевого самоврядування необхідно встановити дві обовязкові умови факт невідповідності такого акту вимогам чинного законодавства та порушення у звязку з прийняттям такого акту прав та охоронюваних законом інтересів інших субєктів.

Окрім того, на думку відповідача оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому не може бути скасованим.

Посилаючись на відсутність в ст. 140 ЗК України такої правової підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення, на підставі якого її було передано, позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, також не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву, відповідач також просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність.

Другий відповідач (ОК Ареаль) правом на участь у судовому засіданні 19.10.2015 р. не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи судом був повідомлений належним чином. Так, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. повернення ухвали про порушення провадження у справі підприємством звязку з посиланням на, зокрема, закінчення терміну зберігання, свідчить, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Направлені на адресу відповідача (ОК Ареаль), визначену в позовній заяві та ЄДРПОУ ухвала суду про порушення провадження у справі, а також ухвали суду від 30.06.2015 р., 14.07.2015 р.,11.08.2015 р., 25.08.2015 р. - повернулась до суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи судом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача (Харківської міської ради), з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради (відповідач у даній справі) від 23.02.2011 р. № 154/11 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування» та Додатком № 1 до рішення Обслуговуючому кооперативу «Ареаль» (відповідач у даній справі) надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,8000га (в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості № 20/11 від 22.02.2011 р.) по Білгородському шосе, 34 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Встановлено, що будівництво має бути виконане до 01.06.2012 р. (п. 17.1 додатку до рішення); надано ОК «Ареаль» згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення обєкту. Встановлено, що розроблення та погодження містобудівного обґрунтування на розміщення обєкту має бути здійснено в тримісячний термін, згідно чинного законодавства (п. 17.2 додатку до рішення).

Пунктом 4.2 вказаного рішення ОК «Ареаль» зобовязано оформити у встановленому порядку акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості, та відповідно: договори оренди землі, державні акти на право постійного користування землею, державні акти на право власності на земельну ділянку.

Актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 572616 було засвідчено право власності ОК «Ареаль» на земельну ділянку загальною площею 1,8000га по Білгородському шосе, 34 в місті Харкові, кадастровий номер 6310136600:10:001:0192 із цільовим призначенням будівництво та подальша експлуатація житлової забудови.

Прокурор вважає п. 17.2 додатку № 1 до рішення та державний акт на право власності на земельну ділянку незаконними, у звязку з чим просить суд їх скасувати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Мета, порядок створення та вступу до кооперативу та хто може бути членом кооперативу установлюється Господарським кодексом України, Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, Законом України "Про кооперацію" та іншими актами законодавства України.

Втім, судом встановлено, що мета, порядок створення та вступу до ОК «Ареаль» та вимоги щодо членів цього кооперативу не відповідають законодавству, про що зроблено висновок з наступного.

По-перше, ОК «Ареаль» не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог законодавства, що діяло на момент його створення.

Так, в пункті 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

З вказаної норми вбачається, що першочерговою та єдиною метою житлово-будівельного кооперативу є забезпечення його членів (членів їх сімей) житлом.

Втім, положення Статуту ОК «Ареаль» не містять прямої вказівки на належність останнього за напрямами діяльності саме до житлово-будівельного кооперативу, а сформована в п. 2.1. Статуту ОК «Ареаль» (арк.с. 28) мета діяльності останнього не відповідає п. 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та з достовірністю про вказані обставини не свідчить, оскільки включає в себе економічну діяльність кооперативу, не повязану із суто забезпеченням його членів житлом.

Про невідповідність мети створення ОК «Ареаль» саме як житлово-будівельного кооперативу свідчить те, що станом на момент розгляду даної справи на спірній земельній ділянці не здійснено житлової забудови, що підтверджується довідкою ДДАБІ у Харківській області № 1020-3093 від 27.05.2015 р. (арк.с. 39), поясненнями прокурора та відповідача (Харківської міської ради). Згідно пояснень останніх, обєкти самовільного будівництва на відповідній земельній ділянці також відсутні.

З наведених мотивів, суд не приймає та відхиляє аргументи відповідача (Харківської міської ради) щодо належності відповідача (ОК «Ареаль») до житлово-будівельних кооперативів.

По-друге, при створенні ОК «Ареаль» було порушено вимоги щодо кількості членів та відповідності їх встановленим імперативним вимогам.

Згідно зі ст. 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

У відповідності до ст. 135 Житлового кодексу Української РСР однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Втім, матеріали справи не свідчать, а відповідачами, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів перебування членів ОК «Ареаль» на момент їх вступу в кооператив на квартирному обліку в місті Харкові.

Посилання відповідача (Харківської міської ради) на відсутність обовязку кандидатів у члени ЖБК перебувати на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, наведене порушення не спростовують, оскільки відповідачами також не доведено факту звичайної потреби членів у поліпшенні житлових умов (відповідності членів критеріям, встановленим для субєктів, які мають право претендувати на поліпшення житлових умов) на момент реєстрації ОК «Ареаль».

Окрім того, згідно з абз.2 п.7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років. Матеріали справи свідчать, що члени ОК «Ареаль» на момент їх вступу в кооператив не відповідали встановленому віковому цензу. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були віком старше 30 років.

Відповідно до п.5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

В порушення наведеної вимоги, перелік членів ОК «Ареаль» (ст. 3 Статуту) на момент створення останнього включав лише три особи, при чому дві з яких не відповідали встановленому віковому цензу.

З наведених мотивів, суд не приймає та відхиляє аргументи відповідача (Харківської міської ради) щодо відсутності обмежень щодо місця знаходження членів кооперативу, їх віку, майнового стану, необхідністю поліпшення житлових умов та перебування на відповідному обліку при вступі до членів житлово-будівельного кооперативу.

По-третє, при створенні ОК «Ареаль» порушено вимоги ч.ч. 1, 5 ст. 137 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 137 Житлового кодексу Української РСР житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Втім, в матеріалах справи відсутні, а відповідачами, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК Країни, не надано доказів створення ОК «Ареаль» при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів чи при підприємствах, установах і організаціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що ОК «Ареаль» було створено з порушенням встановленого для житлово-будівельного кооперативу порядку та умов діяльності, що унеможливлює віднесення останнього до категорії житлово-будівельних кооперативів, а від так виключає можливість отримання ним земельних ділянок у власність в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення (п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 № 154/11) є незаконним.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 № 154/11 є законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача (Харківської міської ради) щодо недоведеності прокурором факту порушення оскаржуваним рішенням цивільних прав та законних інтересів, є необґрунтованими, оскільки передача земельної ділянки у власність субєкту, який не мав права на її отримання в порядку ст. 41 ЗК України, свідчить про порушення цивільних прав та законних інтересів її попереднього власника територіальної громади міста Харкова.

Посилання відповідача (Харківської міської ради) на неможливість застосування до спірних правовідносин ЖК УРСР та Примірного статуту є юридично неспроможними.

Так, ОСОБА_4 України «Про кооперацію» є загальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Положення ЖК УРСР (чинного на момент створення ОК Ареаль та станом на момент розгляду даної справи) мають відсилочні норми до спеціального нормативно-правового акту, який регулює особливості створення та діяльності ЖБК Примірного статуту.

Отже, положення Примірного статуту, як спеціального нормативно-правового акту, є переважними до застосування у спірних правовідносинах.

Окрім того, відсутні підстави для переважного застосування положень Закону України «Про кооперацію» (як більш нового) поряд із нормами ЖК УРСР, оскільки відповідні нормативно-правові акти не входять між собою в протиріччя.

Застосовані в даному рішення норми ЖК УРСР не визнані у встановленому порядку неконституційними, що зумовлює безпідставність посилання відповідача (Харківської міської ради) на невідповідність положень ЖК УРСР Конституції України.

Позиція відповідача (Харківської міської ради) з приводу відсутності у останнього обовязку перевірити при прийнятті спірного рішення обставин відповідності порядку створення та функціонування ОК Ареаль вимогам законодавства є необґрунтованою. Так, Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК Ареаль, мала переконатись у додержанні ОК Ареаль порядку його створення та наявності підстав для передачі у власність земельної ділянки в порядку ст. 41 ЗК України.

Вказана позиція суду відповідає висновку Верховного суду України, викладеного у постанові від 17 червня 2014 року у справі №21-195а 14 (який є обовязковим для вираховування судом на підставі ст. 82 ГПК України), відповідно до якого при наданні земельної ділянки ЖБК як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 ЗК, рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Заперечення відповідача (Харківської міської ради) з приводу неможливості визнання незаконним та скасування спірного рішення у звязку з тим, що воно не носить нормативного характеру та вичерпало свою дію виконанням, суперечить вимогам ст. 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України та рішенню Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є невичерпними (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розяснено, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи факт визнання незаконним рішення Харківської міської ради, на підставі якого було видано оскаржуваний акт, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові, а отже й про задоволення відповідних вимог.

Посилання відповідача (Харківської міської ради) на відсутність в ст. 140 ЗК України такої правової підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення, на підставі якого її було передано, суперечить вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Враховуючи задоволення вказаних вище позовних вимог, а також похідний від них характер позовної вимоги про зобовязання другого відповідача передати, першого відповідача прийняти земельну ділянку площею 1,8000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192, про що скласти акт прийому-передачі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи заяву відповідача (Харківської міської ради) про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд керується наступним.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З приводу застосування вимог чинного законодавства щодо перебігу строку позовної давності в абз. 2 п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

ОСОБА_4 набрав чинності 15.01.2012 р., отже строк позовної давності для звернення із даним позовом закінчився 15.01.2015 р.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, ОСОБА_4 не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Прокурор, не визнаючи факту пропуску строку для звернення з позовом до суду, все ж таки просив суд, у випадку встановлення протилежного відновити строк позовної давності.

Суд, враховуючи великий обсяг документів, котрі підлягали дослідженню прокуратурою протягом трирічного строку, визначеного наведеним вище Законом; велику кількість подібних до спірного випадків із винесенням відповідачем (Харківською міською радою) аналогічних рішень на користь інших кооперативів відмінних, але пов'язаних між собою; специфіку правовідносин, які підлягають захисту у звязку із прийнятим Харківською міською радою рішенням (а саме право власності територіальної громади міста Харкова на безпідставно відчужену на підставі оскаржуваного рішення земельну ділянку) свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк та про наявність підстав для його поновлення.

Таким чином, суд задовольняє заяву прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними, а порушені права у звязку з прийняттям оскаржуваного рішення такими, що підлягають судовому захисту.

З наведених мотивів, посилання відповідача (Харківської міської ради) на обізнаність прокурора про прийняття оскаржуваного рішення саме в момент його прийняття не свідчать про відсутність підстав для визнання причин пропущення строку позовної давності поважними та відмови суду у захисті відповідних прав. Окрім того, відповідачем не надано доказів обізнаності прокурора із документами, на підставі яких було прийнято відповідачем оскаржуване рішення. Сам факт присутності прокурора під час сесії міської ради про відповідні обставини не свідчить.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких при відмові у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн. покладаються солідарно на відповідачів.

З огляду на наведене, відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, ст.ст. 41, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 21 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 29, 32-34, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, - ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 № 154/11.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові.

Зобовязати Обслуговуючий кооператив «Ареаль» (61166, м. Харків, проспект Леніна, будинок 38, офіс 117-Б, код ЄДРПОУ 37576577) передати, Харківську міську раду (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) прийняти земельну ділянку площею 1,8000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192, про що скласти акт прийому-передачі.

Стягнути солідарно з Обслуговуючого кооперативу «Ареаль» (61166, м. Харків, проспект Леніна, будинок 38, офіс 117-Б, код ЄДРПОУ 37576577) та Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області; код банку отримувача (МФО) 851011; рахунок отримувача 31215206783003; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7