Рішення № 52798973, 21.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р.Справа № 916/3703/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю №20 від 01.10.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3703/15:

За позовом: Одеського національного університету імені ОСОБА_3;

До відповідача: Фізичноїособи-підприємця ОСОБА_4;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 відділеня Фонду державного майна України по Одеській області;

про стягнення 14264,16 грн., -

у с т а н о в и в :

Одеський національний університет імені ОСОБА_3 (далі Позивач) звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 відділення Фонду державного майна України по Одеській області із позовом про стягання коштів посилаючись на наступне.

31.05.2010р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, (орендар, відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення буфету на першому поверсі у 9-ти поверхової будівлі гуртожитку №7, (далі - ОСОБА_1), загальною площею 40,7кв.м., які знаходиться на балансі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (далі балансоутримувач, позивач), що за адресою: м. Одеса, вул. Довженко 9-6, що перебувають на балансі Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена TOB «Інститут експертизи та управління власністю» 12 січня 2010 року і становить 213490,00 (двісті тринадцять чотириста дев'яносто) гривні.

Майно передається в оренду з метою: для розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, (п. 1.2 Договору)

Орендна плата визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 04.10.95р. № 786 (із змінами) та п. 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна від 16.05.2007 № 768 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007р. за №604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією єдиного заявника 1150,00грн. (п. 3.1 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення про перерахування орендної плати до державного бюджету 50% надсилається відповідачем орендодавцеві, (п. 3.5 Договору)

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати( п.3.6 Договору).

У разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. (п. 3.11 Договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.

В порушення умов Договору, відповідач не сплачував орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 7441,06 грн., у тому числі 6321,11 грн. боргу по орендній платі, пені у сумі 1119,95 грн. нарахованої відповідно до п. 3.6 Договору.

У доповнення до Договору оренди між Балансоутримувачем та орендарем ФОП - ОСОБА_4 було укладено Договір на відшкодування витрат зунальних платежів та компенсацію земельного податку від 31.05.2010р. відповідно до якого Відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати Балансоутримувача по утриманню орендованого майна,

На час пред'явлення позову Відповідач має заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 6823,10 гривень (розрахунок у матеріалах справи) за: електропостачання - 3565,67 грн. реактивну енергія - 389,69 грн. водопостачання - 694,68 грн. земельний податок - 42,99 грн. теплопостачання та інші послуги - 2130,07 грн.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 526, 530, 549, 626, 638, 611, 762 ЦК України, ст. ст. 283, 293 ГК України та ст. 1, 28, 54-57 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача вказані вище суми.

Представник 3-ої особи позов також підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач в засідання суду не зявився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у позові та зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресі (поштові повідомлення із позначкою „За закінченням строку зберігання у справі ).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав.

Таким чином, суд розглядує справу за наявними в ній матеріалами за приписами ст.75 ГПК України.

В засіданні суду 21 жовтня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників позивача та 3-ої особи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.З ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, за приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як випливає з матеріалів справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими доказами: вказаним договором, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського національного університету імені ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (65076, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Одеського національного університету імені ОСОБА_3 (65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2, р/р 35221004000086, ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 02071091) суму основного боргу в розмірі 6321 (шість тисяч триста двадцять одна) грн. 11 коп., пеню у сумі 1119 (одна тисяча сто девятнадцять) грн. 95 коп., заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення в розмірі 6823 (шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 10 коп. та судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний тескт рішення складено та підписано 26 жовтня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук