Рішення № 52798593, 07.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/18811/15

За позовом Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація»

до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3»

про стягнення 685 875,27 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Онопрієнко О.П. - представник, довіреність №02-09/15 від 02.09.15 р.;

від відповідача: Чекменьов Ю.Г. - представник, довіреність №15 від 13.08.15 р.;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №256 від 14.07.15 р. до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» про стягнення 685 875,27 грн. заборгованості, а саме: 538 744,92 грн. основного боргу за договором №142 від 22.07.13 р., 7 062,07 грн. процентів річних та 140 068,28 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат у розмірі 13 717,51 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору №142 від 22.07.13 р. в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 538 744,92 грн., за наявності якої позивачем нараховано три проценти річних та інфляційні втрати зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.15 р. позовну заяву Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/18811/15 та призначено справу до розгляду на 18.08.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.15 р. розгляд справи відкладено на 16.09.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.15 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.10.15 р.

У судове засідання 18.08.15 р. з'явився уповноважений представник позивача. Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 18.08.15 р. не направив. Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено. Про дату, час і місце розгляду даної справи 18.08.15 р. відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035300787.

У судові засідання 16.09.15 р. та 07.10.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 18.08.15 р. до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» надійшло клопотання №3/129-2 від 13.08.15 р., в якому останній просив суд відкласти розгляд справи №910/18811/15 на іншу дату. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.08.15 р., на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження представником позивача подано до Господарського суду лист №279 від 18.08.15 р., в якому останній надав письмові пояснення щодо особи, якою підписані акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 з боку генпідрядника за договором №142 від 22.07.13р.. Також, представником позивача подано витребувані судом документи, зокрема, письмове підтвердження №278 від 18.08.15 р. про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Лист разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 16.09.15 р. до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» надійшло клопотання №3/140-4 від 15.09.15 р., в якому просив суд відкласти розгляд справи №910/18811/15 на іншу дату, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору у даній справі. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, до початку судового засідання 16.09.15 р. Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» подано до Господарського суду міста Києва клопотання №3/140-5 від 15.09.15 р., в якому письмово підтвердив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Крім того, до зазначеного клопотання відповідачем додано витребувані судом документи, які судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 07.10.15 р. відповідачем подано до Господарського суду міста Києва заяву №3/150-1 від 07.10.15 р., в якому останній просив суд відстрочити виконання рішення щодо стягнення 685 875,00 грн. на два місяці, а саме до 06.12.15р.. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач стверджує, що зобов'язується виконати рішення в добровільному порядку, в свою чергу, виконання рішення в примусовому порядку призведе до арешту коштів на рахунках підприємства відповідача та фактично паралізує роботу підприємства та унеможливить перерахування заробітних плат працівникам підприємства, а також здійснення інших обов'язкових платежів, унеможливить проведення розрахунку з іншими субпідрядниками. Заяву разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судових засідань 18.08.15 р., 16.09.15 р. та 07.10.15 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 07.10.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 07.10.15 р. представник відповідача заперечував проти позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем та відповідачем докази та оглянувши в судових засіданнях їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (відповідач у справі, Генпідрядник за договором) та Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація», правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Управління Баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (позивач у справі, Субпідрядник за договором) було укладено договір №142 (далі - Договір), предметом якого є надання Субпідрядником послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт (далі - послуги) на будівельному об'єкті: «Житловий будинок на перетині вулиць Старонаводницької та Кутузова у Печерському районі м. Києва» (далі - об'єкт).

Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили обов'язки та відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунків тощо.

Термін дії даного Договору з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами умов та обов'язків по даному Договору. Даний Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та матиме її до закінчення терміну його дії. (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, зокрема, в частині монтажу, демонтажу та перебазування баштового крану, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору про надання послуг, а саме щодо забезпечення надійної, безперебійної експлуатації та комплектації баштового крану, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 1.2. Договору визначено Субпідрядник надає послуги на будівельному об'єкті баштовим краном Jaso110N (далі - кран), а Генпідрядник організовує надання послуг краном на об'єкті та проводить оплату наданих Субпідрядником послуг.

Сторони погодили, що до обов'язків Субпідрядника за Договором відносяться, зокрема: надання послуг краном на об'єкті Генпідрядника згідно з погодженим з Субпідрядником проектом виконання робіт краном; монтаж та демонтаж баштового крану; підрощування крану за письмовою заявкою Генпідрядника; перебазування крану на об'єкт та з об'єкта будівництва; комплектація крану анкерними секціями та стропами канатними чотиринитковими типу 4СК1; забезпечення надійної, безперебійної експлуатації баштового крану на об'єкті в необхідному змінному режимі (п.п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. Договору).

У відповідності до розділу 4 Договору оплату наданих Субпідрядником послуг Генпідрядник проводить по договірних цінах, які на період укладення Договору становлять: експлуатація крану Jaso110N за 1 машиногодину - 163,20 грн., в тому числі ПДВ 27,20 грн.;

монтаж крану Jaso110N - 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 000,00 грн.; демонтаж крану Jaso110N з базової висоти h-47м - 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 000,00 грн. (в разі підрощування крана, відповідно до правил виконання робіт, вартість демонтажу крану з базової висоти збільшується на 50% від загальної вартості підрощувань); одне підрощування крану Jaso110N - 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 000,00 грн.; робота автокрана Liebherr (24 години) - 28 800,00 грн., в тому числі ПДВ 4 800,00 грн.; вартість анкерної секції - 36 000,00 грн., в тому числі ПДВ 6 000,00 грн. (п. 4.1. Договору).

Крім того, сторони домовились, що при зміні складових вартості послуг (тариф на автотранспорт, заробітна плата задіяних працівників та ін.), вартість переглядається, уточнюється та відповідно погоджується сторонами, безпосередньо перед початком надання послуг (п. 4.2. Договору).

Додаткові роботи, що не передбачені цим Договором, оплачуються Генпідрядником додатково на підставі актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт та витрат. Вартість таких робіт погоджується сторонами до початку їх виконання письмово, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору (п. 5.4. Договору).

В подальшому, 27 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (відповідач у справі, Генпідрядник за договором) та Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація», правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Управління Баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (позивач у справі, Субпідрядник за договором) було укладено Додаткову угоду №1/21 до Договору, в якій сторони домовились, зокрема, викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: « 4.1. Оплату наданих Субпідрядником послуг Генпідрядником проводиться по договірних цінах, які на період укладення Договору становлять: експлуатація крану Jaso110N за 1 машино/годину - 200,00 грн., в тому числі ПДВ 33,33 грн.; демонтаж одного крану Jaso110N з вивезенням об'єкта (Демонтаж баштового крану проводиться з базової висоти. Сума за демонтаж баштового крану складається з суми за демонтаж з базової висоти та суми демонтажу підросток) - 72 000,00 грн., в тому числі ПДВ 12 000,00 грн.; одне підрощування крану Jaso110N - 20 400,00 грн., в тому числі ПДВ 3 400,00 грн.; робота автокрана Liebherr (24 години) - 38 400,00 грн., в тому числі ПДВ 6 400,00 грн. Додаткова угода набирає чинності з 01 березня 2015 року і діє протягом терміну дії Договору, або доки не буде внесено відповідних змін до Договору (п. 5 Додаткової угоди до Договору).

Крім того, зазначеною додатковою угодою до Договору сторони додатково погодили, що у випадку, якщо деякі пункти Договору суперечать цій Додатковій угоді, в такому випадку застосовуються умови даної Додаткової угоди (п. 4 Додаткової угоди до Договору).

Пунктом 3.8. Договору зазначено, що Субпідрядник щомісячно надає Генпідряднику для оформлення документи за виконані роботи в терміни вказані в розділі 5 даного Договору.

Відповідно до умов Договору Субпідрядник щомісячно не пізніше 27 числа звітного місяця надає Генпідряднику довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма №КБ-3) (далі - довідка), оформлену по договірних цінах згідно п. 4.1. даного Договору та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (далі - акт). Генпідрядник підписує довідку протягом 3-х робочих днів з дня отримання її від Субпідрядника. (п. 5.1. Договору).

У свою чергу Генпідрядник щомісячно підписує документи за виконанні роботи та проводить оплату в терміни вказані в розділі 5 даного Договору (п. 2.10. Договору).

При наявності зауважень, Генпідрядник в той же термін повертає довідку Субпідряднику для виправлення. Субпідрядник коригує довідку або обґрунтовує перед Генпідрядником свій варіант оформлення протягом 2-х робочих днів (п. 5.2. Договору).

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору (із змінами та доповненнями) за період жовтень 2014 р. - травень 2015 р. позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості будівельно-монтажні роботи, в тому числі послуги краном, на загальну суму 552 558,90 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками обох підприємств актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

акт №1 за жовтень 2014 року на суму 101 764,80 грн.,

акт №1 за жовтень 2014 року на суму 90 000,00 грн.,

акт №1 за листопад 2014 року на суму 15 000,00 грн.,

акт №1 за листопад 2014 року на суму 45 043,20 грн.,

акт №1 за грудень 2014 року на суму 47 001,60 грн.,

акт №1 за грудень 2014 року на суму 15 000,00 грн.,

акт №1 за січень 2015 року на суму 10 444,80 грн.,

акт №1 за січень 2015 року на суму 15 000,00 грн.,

акт №1 за лютий 2015 року на суму 26 112,00 грн.,

акт №1 за березень 2015 року на суму 62 397,50 грн.,

акт №1 за квітень 2015 року на суму 62 397,50 грн.,

акт №1 за травень 2015 року на суму 62 397,50 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні.

Факт виконання робіт за вказаними актами виконаних робіт згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання будівельно-монтажних робіт до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови Генпідрядника від приймання виконаних будівельно-монтажних робіт та підписання актів, а також заперечення щодо повного та належного виконання Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в актах №1 виконаних будівельно-монтажних робіт за період жовтень 2014 р. - травень 2015 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розділом 5 Договору, зокрема п.п. 5.3., 5.5., 5.6., 5.7., сторони погодили, що оплата наданих Субпідрядником послуг проводиться на підставі довідок та актів. Генпідрядник щомісячно в термін до двадцятого числа місяця наступного за звітним, проводить оплату наданих Субпідрядником послуг за попередній після отримання коштів від Генпідрядника об'єкту будівництва. Субпідрядник відраховує щомісячно Генпідряднику кошти за послуги ген підряду в розмірі 2,5% від загальної вартості наданих послуг. Генпослуги знімаються з оплати за надані послуги згідно виконання у довідці форми №КБ-3. Послуги по монтажу та демонтажу баштового крану надаються Субпідрядником на умовах попередньої оплати після отримання коштів від Генпідрядника об'єкту будівництва.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача, що також відповідачем не заперечується, в порушення умов Договору Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-3» свого грошового зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем будівельно-монтажних робіт належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 538 744,92 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору 12.06.15 р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №203 від 12.06.15 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок дочірнього підприємства «Управління баштових кранів Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» суму заборгованості протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної претензії, яка була отримана відповідачем 16.06.15 р., що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0420905452532 (копії претензії та опису вкладення у цінний лист залучено до матеріалів справи). Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо перерахування коштів за надані Дочірнім підприємством «Управління баштових кранів Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» послуги баштовим краном та виконані будівельно-монтажні роботи за період жовтень 2014 р. - травень 2015 р. в розмірі 538 744,92 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору (із змінами та доповненнями), не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного Договору №142 від 22.07.13 р. або окремих його положень та/або укладеної до нього додаткової угоди сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 538 744,92 грн. основного боргу підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (послуг) у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 7 062,07 грн. за період з 21.11.14 р. по 20.07.15 р. та інфляційні втрати в сумі 140 068,28 грн. за період з листопада 2014 р. по липень 2015 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно п. 3 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду з 21.11.14 р. по 20.07.15 р. становить 7 062,07 грн. процентів річних, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 7062,07 грн. підлягає задоволенню.

Окрім того розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, враховуючи приписи Постанови № 14, становить 134892,26 грн. інфляційних нарахувань, оскільки позивачем при визначенні періоду нарахування втрат від інфляції враховані місяці, в яких відповідні платежі підлягали сплаті відповідачем, а отже є меншим, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату виконаних будівельних робіт (наданих послуг) підлягають частковому задоволенню у сумі 134892,26 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно поданої відповідачем заяви №3/150-1 від 07.10.15 р. про відстрочення виконання рішення суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд звертає увагу, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Подану заяву про відстрочку виконання рішення відповідач мотивував тим, що 10.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Київ Житло-Інвест» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду №10/12 на будівництво житлового будинку на перетині вулиць Кутузова та Старонаводницької у Печерському районі м. Києва (для виконання спеціальних робіт якого залучено Дочірнє підприємство «Управління баштових кранів Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» за Договором №142 від 22.07.13 р.). На твердження відповідача, надмірне недоотримання коштів від замовника за договором генерального підряду №10/12 від 10.12.2009 р. призвело до заборгованості відповідача перед позивачем. У зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у важкому фінансовому становищі, яке обумовлено важкою економічною ситуацією в країні, відповідач не має можливості одночасно сплатити позивачу заявлену суму.

Проте, вказані обставини та подані відповідачем на їх підтвердження докази ніяким чином не підтверджують відсутність у відповідача на час прийняття рішення коштів на всіх його рахунках в сумі 685 875,00 грн., необхідних для виконання даного рішення суду.

Крім того, відповідачем не було подано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України підтверджуючих, що він не має готівкових коштів або майна (цінних паперів, автотранспортних засобів тощо) за рахунок яких відповідач міг би виконати рішення суду.

За таких обставин, оскільки відповідачем до заяви про відстрочку виконання рішення не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення у справі №910/18811/15 або роблять його неможливим, а також приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 2 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України судовий збір має бути покладений на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» (03058, м. Київ, Солом'янський район, вул. Леваневського , буд. 5, код ЄДРПОУ 04012678) на користь Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмеханізація» (04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Лебединська, буд. 2, код ЄДРПОУ 04012856) 538 744,92 грн. (п'ятсот тридцять вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні дев'яносто дві копійки) основного боргу, 7 062,07 грн. (сім тисяч шістдесят дві гривні сім копійок) процентів річних, 134892,26 грн. (сто тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні двадцять шість копійок) інфляційних втрат та 13613,99 грн. (тринадцять тисяч шістсот тринадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 22 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон