Рішення № 52798397, 13.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа № 910/19389/15

За позовом Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Топоров А.О. за довіреністю б/н від 01.07.2015 р.;

від відповідача: Волошин В.А. за довіреністю № 3-131100/179К від 21.09.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Шосткинське лісове господарство» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) про зобов'язання виконати платіжні доручення № 3 від 23.04.2015 р. на суму 639 800 грн. «авансові внески на прибуток», № 4 від 23.04.2015 р. на суму 287 002 грн. «сплата ПДВ за березень 2015 року», № 5 від 12.05.2015 р. на суму 170 000 грн. «податок на прибуток», які підлягають перерахуванню до державного бюджету, а також платіжні доручення № 001 від 23.04.2015 р. на суму 90 000 доларів США «перерахування на інший рахунок», № 002 віл 14.05.2015 р. на суму 89 000 доларів США (перерахування на інший рахунок», які належить перерахувати на валютний рахунок позивача № 26000834679891 - USD, відкритий у відділенні № 34 ПАТ «Банк «Гранд», МФО 351607. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем були укладені Договори на розрахунково-касове обслуговування, в порушення умов яких відповідачем зобов'язання з переказу грошових коштів належним чином не виконано, що стало підставою для звернення позивача з позовом про зобов'язання відповідача перерахувати відповідні грошові кошти за спірними платіжними дорученнями в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19389/15, її розгляд призначено на 08.09.2015 р.

07.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано зустрічну позовну заяву до Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» про визнання недійсним Договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. вищевказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.09.2015 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/19389/15 на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2015 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено на 29.09.2015 р.

29.09.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він відзначає, що за умовами укладених між сторонами договорів відсутні будь-які обмеження або ліміти на проведення розрахунково-касових операцій, а також були відсутні арешти на рахунках позивача, відритих у відповідача.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Оскільки під час тимчасової адміністрації заборонено задовольняти вимоги кредиторів, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. судом було оголошено перерву до 06.10.2015 р.

05.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він звертає увагу на те, що невиконані платіжні доручення були повернуті позивачу зі спливом 30 днів з дати їх виписки й наразі на виконанні не перебувають.

У судовому засіданні 06.10.2015 р. судом було оголошено перерву до 13.10.2015 р.

12.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення позивача: № 3 від 23.04.2015 р. на суму 639 800 грн. «авансові внески на прибуток» в розмірі 1 грн.; № 4 від 23.04.2015 р. на суму 287 002 грн. «сплата ПДВ за березень 2015 року» в розмірі 1 грн.; № 5 від 12.05.2015 р. на суму 170 000 грн. «податок на прибуток» в розмірі 1 грн., які підлягають перерахуванню до державного бюджету, а також платіжні доручення: № 001 від 23.04.2015 р. на суму 90 000 дол. США «перерахування на інший рахунок» в розмірі 1 дол. США, № 002 від 14.05.2015 р. на суму 89 000 дол. США «перерахування на інший рахунок» в розмірі 1 дол. США, які належить перерахувати на валютний рахунок позивача № 26000834679891 - USD, відкритий у відділенні № 34 ПАТ «Банк «Гранд», МФО 351607.

При цьому, позивач просить покласти на відповідача судові витрати по розгляду даної справи на відповідача та повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 71 862, 00 грн. з огляду на зменшення ним заявлених позовних вимог.

Судом в судовому засіданні 13.10.2015 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що вона розглядається в її редакції та має місце нова ціна позову.

В судовому засіданні 13.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 р. між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено Договір № 1 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк», відповідно до п. 1.1. якого з метою прискорення розрахунків та обміну інформацією сторони дійшли згоди, що клієнт доручає, а банк бере на себе забезпечення виконання умов розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів «Клієнт банку - Банк».

Пунктами 3.1.3., 3.1.4. Договору на банк покладено обов'язок проводити списання коштів з рахунку клієнта в день надходження електронних розрахункових документів за умови їх надходження до банку каналами телекомунікацій до 17:00 год. та формувати для клієнта необхідну технологічну інформацію, що містить результат оброблення кожного розрахункового документа.

В подальшому, між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено Договори № 167 від 19.11.2012 р. та № 224 від 05.08.2014 р. на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), у відповідності з п. 1.1. яких банк відкриває клієнту поточні рахунки № 260055988401 у доларах США, № 260055988401 у євро, а також № 260055988401 у національній валюті, № 260055988401 у доларах США, № 260055988401 у євро (далі - рахунки) та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договорів передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, визначених чинним законодавством України (п. 2.2. Договорів).

Відповідно до п. 2.4. Договорів умови та порядок роботи за системою «Клієнт-Банк» регламентуються окремим додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору банк зобов'язався, зокрема:

- вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом;

- здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми документами Банка робочий час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів;

- забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до п. 8.1. Договорів було передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Листом № 9-315100/11 від 13.05.2015 р. банк повідомив позивача, що з 16.03.2015 р. замість діючих рахунків, які були відкриті у філії «Полтавське РУ» ДП «Шосткинське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992987) будуть діяти нові рахунки на балансі АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код банку 300131: № 26005005850501 - кошти на вимогу суб'єктів господарювання у гривнях, № 26005005850501 - кошти на вимогу суб'єктів господарювання у доларах США, № 26005005850501 - кошти на вимогу суб'єктів господарювання у євро, № 26049005850501 - спец рахунок Закон 3 2240, ст. 21, соц. виплати.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останнім не були виконані надані йому для здійснення фінансових операцій платіжні доручення № 3 від 23.04.2015 р. на суму 639 800 грн. «авансові внески на прибуток», № 4 від 23.04.2015 р. на суму 287 002 грн. «сплата ПДВ за березень 2015 року», № 5 від 12.05.2015 р. на суму 170 000 грн. «податок на прибуток», які підлягають перерахуванню до державного бюджету, а також платіжні доручення № 001 від 23.04.2015 р. на суму 90 000 доларів США «перерахування на інший рахунок», № 002 віл 14.05.2015 р. на суму 89 000 доларів США (перерахування на інший рахунок», які належить перерахувати на валютний рахунок позивача № 26000834679891 - USD, відкритий у відділенні № 34 ПАТ «Банк «Гранд», МФО 351607.

З наданих позивачем виписок по особовому рахунку вбачається, що станом на 06.05.2015 р. залишок грошових коштів на рахунку позивача становив 3 798 033, 36 доларів США та 1 100 136, 77 грн., тобто був достатнім для виконання вищевказаного платіжного доручення.

З урахуванням зазначеного, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між сторонами договори № 167 від 19.11.2012 р. та № 224 від 05.08.2014 р. за своєю правовою природою є договорами банківського рахунку.

Так, у відповідності до п. 1. ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення, у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладених сторонами договорів, суд дійшов висновку, що їх невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі запису на поточному рахунку позивача, відкритому у банку.

При цьому, суд враховує, що тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 18.09.2015 р., а отже у нього були відсутні перешкоди у виконанні спірних платежів позивача у встановлені договорами та чинним законодавством строки.

Суд враховує, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14, постанові від 01.04.2015 р. у справі № 910/5560/14, від 10.06.2015 р. у справі № 927/1379/14 позивач має статус кредитора відповідача та на нього поширюються обмеження щодо задоволення його вимог під час запровадження тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак такі обмеження виникли лише з 18.09.2015 р., а отже відповідач порушив умови договорів, не виконавши спірні платежі.

Разом з тим, суд відзначає, що встановивши вказані порушення зі сторони відповідача, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги, оскільки наразі відносно відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію і як зазначалось вище чинне законодавство забороняє задоволення вимог кредиторів під час її дії.

В даному випадку позивач не позбавлений можливості на реалізацію свого права одержання коштів, у заявленій сумі, від відповідача у визначеній черговості як кредитор банку, та у відповідності до порядку, передбаченого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено запровадження відносно відповідача тимчасової адміністрації, заявлені вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

При цьому, позивачу має бути повернуто з Державного бюджету України судовий збір в частині зменшення ним позовних вимог.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки за розгляд заявлених у даній справі майнових вимог згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог судовий збір мав складати 1 827, 00 грн., то позивачу має бути повернуто 71 253, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Повернути Державному підприємству «Шосткинське лісове господарство» (41140, Сумська область, Шосткинський район, селище міського типу Вороніж, провулок Радянський, будинок 5; код ЄДРПОУ 00992987) судовий збір в сумі 71 253 (сімдесят одну тисячу двісті п'ятдесят три) грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 922 від 10.07.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака