Рішення № 52798143, 23.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2015 Справа № 905/1319/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа»доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 23230,23 грнпредставники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю не зявивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 23230,23 грн., з яких сума основного боргу у розмірі 15956,89 грн., пеня у розмірі 685, 16 грн., 3 % річних у розмірі 351,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 6236,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №9 від 01.03.2005, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість станом на 01.06.2015 за листопад, грудень 2013, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2014, січень, лютий, березень, квітень 2015.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про постачання теплової енергії №9 від 01.03.2005; додатків та змін до договору; рахунків, акту звірки, актів виконання послуг та актів про включення опалення та підключення житлового будинку до системи централізованого опалення.

В судове засіданнях 23.09.2015 представник Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа» підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових повідомлень.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд

В С Т А Н О В И В:

20.02.2005 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, (як споживач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа (постачальник) укладений договір про постачання теплової енергії №9 (далі договір).

Додатково сторонами підписані зміни до договору.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Відповідно до п.1.1 договору сторони керуються «Правилами користування тепловою енергію», затвердженими наказом Міненерго України і Державного комітета будівництва від 28.10.99 р. № 307/262, іншими нормативними документами, вказаним договором і чинним законодавством.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з договором на опалення та вентиляцію в період опалювального сезону.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до постачальника фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені додатком № 1 до договору.

Відповідно до п.5.6 договору, у випадку підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту з приладами обліку від загального споживання теплової енергії, визначеної приладами обліку, віднімаються обсяги споживання теплової енергії визначених за приладами у споживачів, підключених до центрального теплового пункту, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляються споживачу пропорційно його договірним навантаженням.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно предявлених рахунків надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представником споживача. (п. 6.1 договору з урахуванням змін від 20.02.2005)

Згідно з п.6.2 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.03.2006.

Договір припиняє свою дію у випадках взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення Арбітражним судом, ліквідації сторін. (п.10.2 договору)

Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії. (п.10.3 договору)

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п.10.4 договору)

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період договір був чинним.

На підтвердження виконання умов договору - факту надання послуг позивачем до матеріалів справи додано копії акту про включення опалення від 03.11.2013, акту підключення житлового будинку до системи централізованого опалення від 23.10.2014 та актів виконання послуг, підписаних та скріплені печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Позивач виставив відповідачу рахунки та акти на загальну суму 21956, 89грн., на яких міститься підпис представника відповідача про їх отримання. Копії зазначених рахунків надані до матеріалів справи.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену теплову енергію, а саме: 24.03.2014 на суму 500,00грн., 22.05.2014 на суму 1000,00 грн., 30.09.2014 на суму 500,00 грн., 23.10.2014 на суму 500,00 грн., 25.11.2014 на суму 500,00 грн., 27.11.2014 на суму 500,00 грн., 16.12.2014 на суму 500.00 грн., 12.01.2014 на суму 500,00 грн., 30.01.2014 на суму 500,00 грн., 03.03.2015 на суму 500,00 грн., 19.03.2015 на суму 500,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач своїх зобовязань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію за листопад, грудень 2013, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2014, січень, лютий, березень, квітень 2015 розрахувався не повному обсязі, у звязку з чим у відповідача станом на 01.06.2015 виникла заборгованість в розмірі 15956, 89 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 15956, 89 грн. підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 685,16 грн., що нарахована на суму 11708,98 грн. (по рахункам за грудень 2014, січень- квітень 2015) за період з 16.01.2015 по 01.06.2015, по кожному рахунку окремо. Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено розмір облікових ставок НБУ та кількість днів за відповідний період.

Згідно з Постановою НБУ від 12.11.2014 р. N 719 станом на період з 16.01.2015 по 01.06.2015 облікова ставка НБУ становила 14%, з 16.02.2015 по 01.06.2015 у відповідності до Постанови НБУ від 04.02.2015 N 81- 19,5%, на період з 16.03.2015 по 01.06.2015 - 30% (Постанова НБУ від 02.03.2015 р. N 154).

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ, а для субєктів підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожень день прострочення, але не більше 100 % суми заборгованості.

Статтею 1 Законом України від 20.05.1999 "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, застосувавши при розрахунку необхідні показники, суд встановив, що загальна сума пені є більшою ніж заявлена сума до стягнення позивачем.

Однак, суд не виходить за межі позовних вимог за відсутності відповідної заяви, тому стягненню підлягає пеня у розмірі 685 грн. 16 коп.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем поставленої теплової енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що нараховані на відповідні періоди, загальним розміром 351,24 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки позивач при здійсненні розрахунку помилково визначив, що період з 01.09.2014 по 30.09.2014 відсоток річних складає 15,57 грн. замість 16,8 грн., за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 -16, 09 грн. замість 16,08 грн., з 01.12.2014 по 31.12.2014 17,20 грн. замість 17,19 грн., за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 33,95 замість 33,94 грн., з 01.04.2015 по 30.04.2015 37, 89 замість 37,88 грн.

За розрахунком суду, загальна сума 3% річних за відповідні періоди складає 355 грн. Оскільки, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних, заявлена до стягнення у розмірі 351, 24 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6236,94 грн., яка нарахована на суму заборгованості у розмірі 15956,89 грн за листопад, грудень 2013, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2014, січень, лютий, березень, квітень 2015.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку інфляції та встановлено, що він є невірним, оскільки позивач допустився помилки у визначенні індексу інфляції за період з 01.05.2014 по 31.05.2014, вказавши 1, 038 % замість 1, 022 %, за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 1,028% замість 1,03 %, за період з 01.05.201 по 31.05.2015 1, 02 замість 319,14 грн.

Суд самостійно здійснивши розрахунок інфляції, з урахуванням загальної суми заборгованості за відповідні періоди. Таким чином, сума інфляції становить 6282,36 грн.

У звязку з тим, що суд не може вийти за межі заявлених вимог, стягненню підлягає 6236,94 грн інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобовязань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за договором, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вул. Р. Люксембург, буд. 12. кв. 97, м. Словянськ, Донецька обл., 84122 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа» (ЄДРПОУ 03337119, пров. Земляний, 2, м. Краматорськ, 84307; адреса відділення:84112, м. Слов»янськ, вул. Іскри, 5) суму основного боргу у розмірі 15956 (пятнадцять тисяч девятсот пятдесят шість) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 351 (триста пятдесят одна) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 6236 (шість тисяч двісті тридцять шість) грн. 94 коп., судові витрати у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 25.09.2015