Ухвала суду № 52797978, 22.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Леніна, 5

_________________

У Х В А Л А

22.10.2015р. Справа №905/2595/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали скарги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, №б/н від 18.09.2015р. на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №905/2595/14 за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Вишгородського району Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, до відповідача, Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 264884842,67 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача (боржник): не зявився,

від органу Державної виконавчої служби України: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 264884842,67 грн., що складається 242812631,56 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 3031435,05 грн. за реактивну електроенергію, 43403,09 грн. за перевищення договірної величини електричної потужності, 10088802,82 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 6251953,34 грн. 3% річних, 2656616,81 грн. суми інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2014р., повний текст складено 16.06.2014р., позовні вимоги заявника задоволені частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка Донецької області, на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, 261892632,94 грн., що складається з 242619026,84 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 3029649,80 грн. за реактивну електроенергію, 43403,09 грн. за перевищення договірної величини електричної потужності, 7291983,06грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 6251953,34 грн. 3% річних, 2656616,81 грн. суми інфляційних нарахувань, а також відшкодування суми сплаченого судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.08.2014р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» у звязку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. №28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

У звязку з цим, на виконання вказаного судового акту, який набрав законної сили 27.06.2015р., 12.12.2014р. відповідний наказ, дійсний для предявлення до 12.12.2015р., видано господарським судом Запорізької області, про що винесено відповідну ухвалу суду від 12.12.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції», Указу Президента України від 12.11.2014р. №868/2014 «Про внесення змін до мережі господарських судів України» та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. №8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області головою Вищого господарського суду України прийнято Розпорядження від 24.04.2015р. №21-р «Про відновлення роботи господарського суду Донецької області».

Згідно вказаного розпорядження з 27.04.2015р. відновлено роботу господарського суду Донецької області за адресою: м.Харків, проспект Леніна, 5. Господарському суду Запорізької області доручено забезпечити розгляд справ (проваджень, за виключенням справ про банкрутство), підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015р.

21.09.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга №б/н від 18.09.2015р. Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, про: визнання відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №905/2595/14 незаконною; скасування постанови у виконавчому провадженні №48642371 від 07.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язання відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області №905/2595/14.

Господарським судом Запорізької області ухвалою від 21.09.2015р. означена скарга передана для розгляду до господарського суду Донецької області.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду означеної скарги визначено суддю Кротінову О.В.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що строк предявлення до виконання наказу по справі №905/2595/14 не скінчився, виконавчий документ відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та був предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.25, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача (стягувача/заявника) у судовому засіданні 22.10.2015р. скаргу підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні викладених у неї вимог.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Представник органу Державної виконавчої служби України проти задоволення вимог скарги заперечив у повному обсязі, витребувані судом документи не надав.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний перелік обовязків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обовязок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. по справі №905/2595/14 (повний текст складено 16.06.2014р.) позовні вимоги заявника задоволені частково та стягнуто з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка Донецької області, на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, 261892632,94 грн., що складається з 242619026,84 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 3029649,80 грн. за реактивну електроенергію, 43403,09 грн. за перевищення договірної величини електричної потужності, 7291983,06грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 6251953,34 грн. 3% річних, 2656616,81 грн. суми інфляційних нарахувань, а також відшкодування суми сплаченого судового збору в розмірі 73080,00 грн.

12.12.2014 р. на виконання цього судового рішення господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове стягнення із визначенням у ньому дати набуття законної сили означеним судовим актом 27.06.2014р. та строком предявлення виконавчого документа до виконання державному виконавцю до 12.12.2015р..

Беручи до уваги фактичні обставини, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулось до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області №905/2595/14.

07.09.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №48642371), з підстав спливу строку для предявлення наказу до примусового виконання.

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, просить визнати відмову державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №905/2595/14 незаконною; скасувати постанову у виконавчому провадженні №48642371 від 07.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області №905/2595/14, з підстав неправомірних дій органу Державної виконавчої служби України та винесення оскарженого рішення останнього.

Проте, доводи заявника не є правомірними з огляду на таке.

Згідно п.п.1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. 2. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що є чинною на дату вчинення оскаржуваної дії) наказ господарського суду може бути предявлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. по справі №905/2595/14, повний текст якого складено та підписано 16.06.2014р., у розумінні ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набуло законної сили 27.06.2014р.

Відтак, з огляду на викладене та беручи до уваги приведені вище положення Закону України «Про виконавче провадження», строком предявлення наказу на примусове виконання означеного судового рішення є перебіг часу по 28.06.2015р.

Доказів поновлення відповідного строку або переривання не надано.

Як зазначено у постанові від 07.09.2015р. у виконавчому провадженні №48642371 про відмову у відкритті виконавчого провадження, що не заперечується та не спростовано скаржником, останній, отримавши наказ 22.12.2014р., звернувся з заявою про його примусове виконання 15.07.2015р.

Отже, вказане звернення Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» відбулось поза межами строку для предявлення наказу господарського суду по справі №905/2595/14 до виконання.

За приписами ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Враховуючи наведене, відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №905/2595/14 та винесення з цього приводу постанови є законними.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, повязаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлене та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про неправомірність доводів Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», з огляду на що відхиляє скаргу останнього.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Донецьк, №б/н від 18.09.2015р. про: визнання відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу №905/2595/14 незаконною; скасування постанови у виконавчому провадженні №48642371 від 07.09.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язання відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області №905/2595/14, відмовити.

2. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова