Рішення № 52797735, 10.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2015 Справа № 905/992/15

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши матеріали

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до

Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

про

стягнення 56274,46грн.

Представники сторін:

від позивача: не з‘явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Публічного акціонерного товариства «Металургійний завод «Азовсталь» про стягнення 56274,46грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору 141503/1306425 від 27.12.2013 в частині своєчасної оплати товару, у зв’язку з чим за порушення строків оплати позивачем нараховано пеню у розмірі 50245,05грн. та 3% річних у розмірі 6029,41грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №АМК-1279-2014-пст від 10.04.2014, специфікацій №1 від 10.04.2014 та №2 від 11.04.2014, додаткової угоди №1 від 21.05.2014, видаткових накладних, банківської виписки, платіжних доручень.

Ухвалою від 21.05.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №908/3149/15.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2015 наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, на адресу суду надіслав відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не додана до матеріалів справи копія залізничної накладної по рахунку №195680 від 13.09.2014. Окрім того, у відзиві на позов, відповідач просить максимально зменшити штраф, мотивуючи своє клопотання тим, що штрафні санкції є надмірно високими у порівнянні з можливими збитками, а також тим, що м. Маріуополь (місце знаходження та місце реєстрації відповідача) є населеним пунктом, в якому проводиться антитерористична операція, внаслідок чого у відповідача виникли труднощі при веденні господарської діяльності. Також, відповідач вказує на заборгованість Державного бюджету перед відповідачем у розмірі 997409 тис. грн.

Позивач, через канцелярію суду 03.09.2015, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, яке судом задоволено та подав копію рахунку №195680 від 13.09.2014 та копію залізничної накладної №47236872.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Металургічний комбінат «Азовсталь» (покупець, відповідач) підписаний договір поставки №141503/1306425, відповідно до умов якого постачальник зобов»язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4. цього договору феросплави, далі-товар, протягом строку з 01.09.20014 по 31.12.2014, на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до цього договору, що є невід»ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару по цьому договору здійснюється на умовах СPT залізнична станція Сартана Донецької ж/д.

Датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній вантажовідправника (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.4 договору сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Договір діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов’язань за даним договором (п.8.6 договору).

27.08.2014 та 30.09.2015 сторонами підписані додаткові угоди до договору поставки.

Також між сторонами підписані та погоджені специфікації №№-1-15, копії яких наявні в матеріалах справи, в яких сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Договір поставки, специфікації до договору та додаткові угоди до договору підписані сторонами, скріплені печатками підприємств та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій покупцем була здійснена поставка товару, зокрема:

відповідно до специфікації №2 до договору, позивач 07.09.2014 за залізничними накладними №№46981130, 46981122, 46981148, 46981155 (рахунок №165487 від 07.09.2014) поставив товар на загальну суму 4555591,82 грн.; 08.09.2014 за залізничними накладними №№47057393,47057427,47057401,47057419 (рахунок №195496 від 08.09.2014) позивач поставив товар на загальну суму 4596523,34 грн.;

по специфікації №4, позивач 12.09.2014 за залізничними накладними №№47195714,47195706 (рахунок №195637 від 12.09.2014) поставив товар на загальну суму 2082810,44грн.;

по специфікації №5, позивач 13.09.2014 за залізничною накладною №47236872 (рахунок №195680 від 13.09.2014) поставив товар на загальну суму 1338966,12 грн.

Відповідач, товар по вищевказаним залізничним накладним отримав, спору щодо отримання відповідачем від позивача товару не має. Заперечення відповідача щодо не надання до матеріалів справи копії залізничної накладної № 42736875 враховані позивачем та копія останньої надано до матеріалів справи.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов»язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як свідчать матеріали справи (довідка від 30.01.2015), відповідач умови договору щодо оплати вартості отриманого товару виконав, однак з порушення погоджених сторонами строків оплати, зокрема:

по залізничним накладним від 07.09.2014 №№46981130, 46981122, 46981148, 46981155 (рахунок №165487 від 07.09.2014) на загальну суму 4555591,82 грн., відповідач здійснив оплату вартості товару 24.10.2014, тоді як повинен був 17.10.2014 (оплата прострочена на 6 днів);

по залізничним накладним від 08.09.2014 №№47057393,47057427,47057401,47057419 (рахунок №195496 від 08.09.2014) на загальну суму 4596523,34 грн., відповідач здійснив оплату вартості товару 24.10.2014, тоді як повинен був 20.10.2014 2014 (оплата прострочена на 3 дня);

по залізничними накладними від 12.09.2014 №№47195714,47195706 (рахунок №195637 від 12.09.2014) на загальну суму 2082810,44грн. відповідач здійснив оплату вартості товару 04.11.2014, тоді як повинен був 24.10.2014 2014 (оплата прострочена на 10 днів);

по залізничній накладній від 13.09.2015 №47236872 (рахунок №195680 від 13.09.2014) на загальну суму 1338966,12 грн. відповідач здійснив оплату 07.11.2014, тоді як повинен був 24.10.2014 2014 (оплата прострочена на 13 днів).

Таким чином, матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару по договору.

За порушення строків оплати товару, позивач нарахував пеню на загальну суму 50245,05 грн.

Відповідно до п. 7.6 договору у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача про нарахування пені, суд визнає його вірним (судом відзначається, що у розрахунку пені по рахунку №195487 позивач зазначив 8 днів прострочення, хоча правильно 6, проте сума, яка підлягає стягнення вирахувана вірно), тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 50245,05грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за час прострочення виконання відповідачем грошових зобов»язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% та встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 6029,41 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми штрафу на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Клопотанням мотивовано тим, що штрафні санкції є надмірно високими у порівнянні з можливими збитками, а також тим, що м. Маріуополь (місце знаходження та місце реєстрації відповідача) є населеним пунктом, в якому проводиться антитерористична операція, внаслідок чого у відповідача виникли труднощі при веденні господарської діяльності. Також, відповідач вказує на заборгованість Державного бюджету перед відповідачем у розмірі 997409 тис. грн.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення штрафу, суд враховує те, що грошові зобов»язання відповідач виконав у повному обсязі, прострочення є не значним від 3 до 10 днів та загальновідомі події, які відбуваються на території Донецької області, що потягли за собою певні складності у здійсненні господарської діяльності, та вимоги позивача про стягнення окрім пені також й 3% річних на загальну суму 6029,41 грн., суд приходить до висновку про зменшення суми пені на 10%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 45220,54 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 45220,54 грн. пені та 6029,41 грн. -3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1; ЄДРПОУ 00191158; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) пеню у розмірі 45220 (сорок п»ять тисяч двісті двадцять)грн. 54коп., 3% річних у розмірі 6029 (шість тисяч двадцять дев»ять)грн. 41коп.; судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двацять сім)грн. 00коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 14.09.2015.