Рішення № 52796321, 15.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:№ 22ц/790/4554/15 Головуючий 1 інст. - Чередник В.Є.

Справа № 640/5347/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: інші

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» в особі представника Чугунова Михайла Вікторовича на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Комерційний банк (КБ) «Фінансова Ініціатива» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

01 грудня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду в порядку захисту прав споживачів із позовом до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу № 40-в-16-1991 вклад «Постійний вкладник», укладеним між ними 11.11.2013 року в сумі 15 500 доларів США. З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_5 просив стягнути з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» вклад в сумі 15 500 доларів США, що станом на 12.02.2015 року еквівалентно 389 034, 50 грн., пеню у розмірі 115,93 доларів США, 3% річних в розмірі 115,93 доларів США за період з 18.11.2014 р до 16.02.2015 р., що станом на 12.02.2015 р. еквівалентно 5 819,45 грн., інфляційні в сумі 31900,82 грн. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. у зв'язку з тим, що неправомірні дії відповідача по неповерненню депозитного вкладу здійснили негативний вплив на його психологічний стан.

Посилався на те, що на порушення ум ов п.п. 4.2 п. 4 договору перераховані відповідачем з депозитного рахунку кошти на картковий рахунок з призначенням платежу повернення депозиту, він не може отримати кошти ні у касі банку, ні через банкомат.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2015 року вищевказаний позов ОСОБА_5 задоволено: на його користь з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» стягнуто грошові кошти за договором банківського вкладу № 40-в-16-1991 від 11.11.2013 року (вклад «Постійний вкладник») у сумі 15 500 доларів США за курсом, що відносно гривні по курсу НБУ станом на 12.02.2015 року (1дол. США = 25,099 грн.) еквівалентно 389 034,50 грн., пеню у розмірі 115,93 доларів США, 3% річних в розмірі 115,93 доларів США за період з 18.11.2014 р до 16.02.2015 р., що відносно гривні по курсу НБУ станом на 12.02.2015 р. (1дол. США = 25,099 грн.) еквівалентно 5819, 45 грн., інфляційні в сумі 31 900,82 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього стягнуто 436 754, 77 грн.

З ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» стягнуто на користь держави судові витрати в сумі 3654 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2015 року заяву представника ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про перегляд вищевказаного заочного рішення суду залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та увалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що остаточний розрахунок з вкладником здійснено банком відповідно до умов договору у дату повернення в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, який зазначеними коштами розпоряджається на власний розсуд.

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_5., суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» порушив умови договору щодо своєчасного повернення ОСОБА_5. внесених ним коштів за депозитним договором, тому відповідач зобов'язаний видати позивачу депозитний вклад та сплатити пеню у розмірі 115,93 доларів США, 3% річних в розмірі 115,93 доларів США за період з 18.11.2014 р до 16.02.2015 р., інфляційні в сумі 31 900,82 грн. та відповідно до ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи 11 листопада 2013 р. між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» був укладений договір банківського вкладу №40-в-16-1991 «Постійний вкладник». Згідно п. 2 цього договору сума вкладу складає 15 500 доларів США з процентною ставкою 11,00 процентів річних з датою повернення владу 16 листопада 2014 р.

Відповідно до п.п. 3.1.4. п. 3. договору банківського вкладу банк зобов'язався повернути повністю вклад та нараховані проценти у дату повернення, зазначену у п.2 договору банківського вкладу, шляхом перерахування на власний поточний (з використанням платіжної картки) рахунок вкладника, відкритий у банку на підставі письмової заяви вкладника, підтвердивши повернення вкладу та нарахованих процентів видачею належним чином оформленої квитанції банку та/або виписки з депозитного рахунку.

Згідно з п.п. 4.2. п. 4 цього договору остаточний розрахунок банку з вкладником (повернення суми вкладу) у дату повернення здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на власний поточний (з використанням платіжної картки) рахунок вкладника, відкритий у банку на підставі письмової заяви вкладника.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті/банківських металах за № 24840 від 17.11.2014 р., грошові кошти у poзмipi 15 500 доларів США були перераховані ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з депозитного рахунку № 2635000235533 на картковий рахунок №26255001041101 з призначенням платежу «Повернення депозиту згідно договору № 40-В-16-1991».

Однак фактично вказану суму коштів ні у касі банку, ані через банкомати відповідача ОСОБА_5 отримати не міг.

16.11.2014 р. ОСОБА_5 звернувся до Харківського відділення №7 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з заявою про повернення повної суми вкладу (депозиту) у poзмipi 15 500 доларів США у зв'язку з настанням строку його повернення.

На неодноразові звернення ОСОБА_5 працівники банку відмовлялися від повернення депозиту, посилаючись на відсутність готівки в банку.

Відповідно до положень ст. 1054 та ст. 1058 ЦК України предметом договору банківського вкладу можуть бути лише грошові кошти, тому при неналежному виконанні відповідачем зобов'язань, що випливають із зазначеного депозитного договору, підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_5 належних йому за депозитним договором коштів, перерахованих на картковий рахунок, але фактично не отриманих вкладником, з урахуванням 3% річних та пені за несвоєчасне повернення коштів, ґрунтується на вищевказаних нормах права та правової позиції Верховного Суду України з цього питання, викладеної в постанові від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13).

Між тим колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо вирішення питання про стягнення з відповідача інфляційних витрат.

Посилаючись на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України, районний суд не врахував, що позика надавалась в іноземній валюті і тому така обставина унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Як передбачено чинним законодавством індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні. Така правова позиція висловлена й у рішенні Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736 / 10).

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_5. моральної шкоди в сумі 10 000 гривень також не ґрунтується на законі, і підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_5. щодо стягнення на його користь моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував положення ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживачів на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

У справі відсутні обставини, з якими Закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди. Не була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди і укладеним між сторонами депозитним договором, неналежне виконання якого ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» стало підставою для подання ОСОБА_5. цього позову.

В частині стягнення судових витрат рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2015 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на користь ОСОБА_5 інфляційних, моральної шкоди в сумі 10 000 гривень та відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині вказане рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: