Ухвала суду № 52787115, 19.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/272/15 Головуючий у 1 інстанції: Кунцік О.С.

Провадження № 22-ц/783/5324/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Самбірський професійний політехнічний ліцей, директора ДНЗ «Самбірський ППЛ» ОСОБА_3, третя особа Територіальна Державна інспекція праці у Львівській області про визнання недійсним наказу, поновлення на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» та стягнення різниці в заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року позов задоволено. Скасовано наказ від 31.12.2014 року по Державному навчальному закладі «Самбірський професійний політехнічний ліцей» про переведення ОСОБА_2 з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи на посаду методиста (0,5 ставки) з 01.01.2015 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей». Стягнуто з Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» на користь ОСОБА_2 різницю в заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи в розмірі 7014,04 грн.

Дане рішення оскаржив відповідач ДНЗ «Самбірський професійний політехнічний ліцей».

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Вважають рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Так, судом не враховано, що предметом даного спору не було оскарження процедури скорочення штату чи посад, а лише питання переведення. Зазначають, що судом не надано належної оцінки доказу того, що позивачка не належним чином виконувала свої посадові обов'язки та у неї склались неприязні стосунки з колективом, що підтверджується показами свідків, які суд не взяв до уваги. Також, зазначають, що суд прийняв до уваги свідчення позивача про те, що заяву про переведення на методиста написано під психологічним тиском, однак жодних доказів на підтвердження цього факту позивачем не надано. Крім цього, судом невірно виконано розрахунок сум до виплати позивачу, а саме не взято до розрахунку середню заробітну плату ОСОБА_2 на посаді заступника директора за останні два місяці роботи та заробітну плату, одержану позивачем на посаді методиста за період з дня її переведення до дня винесення судового рішення.

У судове засідання окрім позивача решта осіб, що беруть участь у справі, їх представники не з'явилися, причин неявки не повідомили. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представника) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що із штатного розпису Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» на 2014 рік, затвердженого директором ДНЗ «Самбірський ППЛ», вбачається, що у ньому значаться посади заступник директора з навчальної роботи, заступник директора з навчально-виробничої роботи, заступник директора з навчально-виховної роботи. Із штатного розпису Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» на 2015 рік, затвердженого директором ДНЗ «Самбірський ППЛ», вбачається, що у ньому значаться посади, заступник директора з навчально-виробничої роботи, заступник директора з навчально-виховної роботи. Отже, станом на 1.01.2015 року посада, яку обіймала позивачка, а саме: заступник директора з навчально-виробничої роботи, скорочена не була, а відтак були відсутні і підстави вручати їй попередження про наступне вивільнення. З врахуванням положень ст. 235 КЗпП України та встановлених у судовому засіданні обставин, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для скасування наказу про переведення позивачки з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи на 0,5 ставки посади методиста та поновлення її на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи, оскільки при її переведенні були порушені норми трудового законодавства та трудові права останньої. Крім цього, скасовуючи наказ про переведення судом поновлено позивача на попередній посаді та зобов'язано стягнути на її користь різницю у заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги суд вважає безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції станом до 1.01.2015 року у Державному навчальному закладі «Самбірський професійний політехнічний ліцей» були наявними посади трьох заступників та на цих посадах працювали відповідні особи. А саме заступник директора з навчальної роботи (ОСОБА_4.), заступник директора з навчально-виробничої роботи (ОСОБА_2.) та заступник директора з навчально-виховної роботи (ОСОБА_5.). Станом на 1.01.2015 року посаду заступника директора з навчальної роботи - скорочено (штатні розписи Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» на 2014 та 2015 роки а.с. 72-75, списки працівників Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» а.с. 17-18).

Згідно наказу від 30.10.2014 року №137 «Про можливе скорочення штатних одиниць» (а.с. 16) про наступне вивільнення були попереджені заступники директора ОСОБА_2, посада якої не скорочувалась та ОСОБА_4 - посада якої скорочена (попередження а.с. 19, 20). Крім цього, у попередженнях їм було вказано про наявність вакантної посади методиста з оплатою праці 0,5 ставки.

В подальшому, наказом від 31.12.2014 року, ОСОБА_2 було переведено з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи на посаду методиста з 1.01.2015 року та з таким її ознайомлено 13.01.2015 року (наказ без номера а.с. 6, та наказ №110 а.с. 28).

Крім цього, як вбачається із листа директора ДНЗ «Самбірський ППЛ» та виписки з протоколу №14 засідання профкому ДНЗ «Самбірський ППЛ» від 1.12.2014 року жодної згоди профкому на скорочення посад у закладі надано не було (а.с. 21, 114-115).

Крім цього, як вбачається із наявних у матеріалах справи заяв позивача, пояснення позивача від 31.12.2014 року та 5.01.2015 року та поясненнях позивача при ознайомленні з наказом про переведення від 13.01.2015 року (а.с. 3-6), позивач, подавши заяву у якій вона давала згоду на переведення на посаду методиста 31.12.2014 року, - в той же день до винесення наказу про переведення та до ознайомлення з ним 13.01.2015 року її відкликала та своєї згоди на переведення на посаду методиста не надала.

Зважаючи на наведене, а саме те, що скорочення посади заступника директора з навчально-виробничої роботи не мало місця, а згоди на переведення на посаду методиста позивач не надала, підстав для винесення оскаржуваного наказу про переведення не було.

Вказане відповідає вимогам ст. 43 Конституції України, ст.ст. 32, 40, 42, 43 КЗпП України, а також вимогам п.п. 15, 19, 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6.11.1992 року.

Що стосується п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6.11.1992 року, щодо правила перестановки (перегрупування) працівників на що посилались відповідачі, то у даному випадку вказане не мало місця, оскільки позивач не була звільненою у зв'язку із перестановкою, а переведена.

Враховуючи вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісної вимоги про скасування спірного наказу про переведення, згоди на яке позивачем не надано слід вважати підставним та таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

У зв'язку із скасуванням вказаного наказу судом вірно задоволено і другу позовну вимогу та поновлено позивача на попередній посаді.

Що стосується стягнення різниці у заробітній платі, то розрахунок такої повинен був виглядати так:

- заробітна плата отримана позивачем за останні два місяці на посаді заступника директора 4226,05 грн. + 4260,15 грн./2 = 4243,1 грн. - середня зарплата на попередній посаді;

- різниця між такою та отриманою за період з 1.01 по 23.04.2015 року на посаді методиста = 7755,43 грн. (січень 2015 року 4243,1 - 1941,26 грн. = 2301,84 + лютий 2015 року 4243,1 - 2159,69 грн. = 2083,41 + березень 2015 року 4243,1 - 2096,15 грн. = 2146,95 + квітень 2015 року 3253,04 - 2029,81 = 1223,23) (дані про заробітну плату отримані згідно довідки ДНЗ «Самбрірський ППЛ» від 26.06.2015 року № 197 а.с. 172).

Зважаючи на те, що позовні вимоги становили суму 7014,04 грн., а така згідно згаданого розрахунку становить більшу суму, суд апеляційної інстанції зважаючи на вимоги апеляційної скарги не вправі скасовувати рішення суду першої інстанції з цих підстав та стягати більшу суму вийшовши за межі позовних вимог.

Зважаючи на вказане, то і доводи апеляційної скарги про невірність рішення суду в частині нарахування різниці у заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи не слід вважати обґрунтованими.

Решта доводів апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для її задоволення немає.

Рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Самбірський професійний політехнічний ліцей» - відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник