Рішення № 52786481, 21.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 235/6920/14-ц Головуючий у 1 інстанції Воробйов С.А.

Провадження № 22-ц/778/3348/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, 3% річних, інфляційних витрат та про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, 3% річних, інфляційних витрат та про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначала, що між нею та ОСОБА_4 07.08.2009 року у письмовій формі був укладений договір оренди житла квартири за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами вказаного договору ОСОБА_4, як орендар, зобов'язувався вносити орендну плату в сумі 500 грн. на місяць та сплачувати вартість комунальних послуг, а саме: енергозабезпечення та газопостачання згідно показань лічильників.

ОСОБА_4 орендував і фактично проживав у квартирі в період з серпня 2009р. по березень 2010 року включно і порушив взяті на себе зобов'язання: не сплачував щомісячну орендну плату та вартість комунальних послуг і не надав доказів про щомісячну сплату орендної плати та комунальних послуг (чеки, квитанції, зворотні розписки від ОСОБА_3 тощо), які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед нею по своєчасному внесенню плати за житло та комунальні послуги і оскільки ОСОБА_4 не виконував договір та не оплачував їй належні по договору суми, тобто порушував умови договору, вона вважає, що ОСОБА_4 повинен сплатити на її користь заборгованість за енергозабезпечення та газопостачання за період з серпня 2009р. по березень 2010р. в сумі 1450,00грн., а також заборгованість за оренду квартири з серпня 2009 року по березень 2010 року в сумі 4000,00грн., суму з оплати комунальних послуг внаслідок інфляційних процесій з серпня 2009 року по березень 2010 року в розмірі 2018,78грн., 3% річних в сумі 605,33грн. з серпня 2009 року по березень 2010 року, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000,00грн., заподіяну їй внаслідок несумлінного виконання умов договору, а всього стягнути з ОСОБА_4 на її користь загальну суму 13074,11грн. та поновити строк для звернення до суду для вирішення цього спору.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.08.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір тимчасової оренди квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору орендна плата складала 500 грн. на місяць, а також додатково оплата за електроенергію та газ згідно показів приладів обліку.

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором оренди ( найму ) жилого приміщення в розмірі 4 000,00 грн. за період з серпня 2009 року по березень 2010 року та заборгованість з оплати за електроенергію і газ за вказаний період у розмірі 1 450,00 грн. з тих підстав, що відповідач проживав у вказаний період в орендованій квартирі, але орендну плату та рахунки за електроенергію і газ не сплатив, чим порушив умови договору оренди. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь інфляційні втрати в розмірі 2 018,78 грн. та 3 % річних у розмірі 605,33 грн. на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочки виконання грошового зобов»язання, а також моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції посилався на те, що, позивач не надала доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме доказів, що вона є власником житла, яке здавала в оренду, доказів проживання відповідача у орендованій квартирі, а також рахунки за електроенергію та газ.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не ґрунтується на встановлених обставинах справи, досліджених в судовому засіданні доказах та суперечить вимогам матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла ( наймодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні ( наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 07.08.2009р. був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1.

Згідно вимог ч.3 ст. 820 ЦК України, наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Відповідно до умов договору оренди, орендна плата за користування квартирою складає 500 грн. на місяць.

Умовами договору також передбачено, що оплату за енергопостачання та газ здійснює наймач на підставі показів приладів обліку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що ОСОБА_4, як орендар жилого приміщення, порушив умови договору оренди з серпня 2009 року по березень 2010 року не сплачував на її користь, як орендодавця, щомісячну плату за оренду квартири в розмірі 500,00 грн., а також рахунки за електроенергію та газ.

На спростування доводів позивача, відповідач не надав жодних заперечень.

Невиконання ОСОБА_4 умов договору оренди по оплаті орендної плати за період з серпня 2009 року по березень 2010 року призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4 000,00 грн. та порушенні прав ОСОБА_3, як орендодавця квартири, а порушене право підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі за договором оренди від 07.08.2009 року за період з серпня 2009 року по березень 2010 року у розмірі 4 000,00 грн., а також заборгованості зі сплати за електроенергію та газ за вказаний період у розмірі 1 450,00 грн.

Не може колегія суддів погодитись і з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення з нього інфляційних втрат в розмірі 2 018,78 грн. та 3 % річних в розмірі 605,33 грн. на підставі вимог ст. 625 ЦК України за період прострочки виконання грошового зобов»язання з вересня 2009 року по грудень 2014 року з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»занння, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_4 прострочив виконання грошового зобов»язанння по оплаті орендної плати за оренду квартири за період з серпня 2009 року по березень 2010 року в сумі 4 000,00 грн., а тому, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, з нього підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_3 інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2009 року по грудень 2014 року в сумі 2 018,78 грн. та 3 % річних за цей же період прострочки в розмірі 605,33 грн. в межах позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини, які не передбачають стягнення моральної шкоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі в розмірі 4 000,00 грн., заборгованості по оплаті електроенергії та газу у розмірі 1 450,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 018,78 грн. та 3 % річних в розмірі 605,33 грн., загалом - 8 074,11 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 121,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, 3% річних, інфляційних витрат та про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 8 074,11 грн. (вісім тисяч сімдесят чотири гривні 11 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: