Рішення № 52786477, 21.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №334/12304/14 Головуючий у 1 інстанції Лисенко Л.І.

Провадження № 22-ц/778/4629/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначав, що 30 липня 2014 року між ним та банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) №318034 на суму 71000 грн. на строк з 30.05.2014 року по 27.10.2014 року включно. Банк повинен був повернути 75909,08 грн. проте позивачу вклад не повернуто.

У зв'язку з вказаними обставинами, просив суд стягнути з відповідача заборгованості за договорами банківських вкладів №318034 від 30.05.2014 року у розмірі 75909,08 грн., компенсацію збитків внаслідок інфляції 26360,85 грн., три проценти річних за затримку розрахунку 449,4 грн., втраченої вигоди - 45500 грн., моральної шкоди 4446,57 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти, в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

В силу ч.1 ст.1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч.5 ст.1061 вказаного Кодексу проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ „Фінансова ініціатива" в особі Запорізького відділення №2 ПАТ КБ „Фінансова ініціатива" було укладено договір банківського вкладу №318034 (вклад „Капітальний») на строк з 30 травня 2014 року по 27 жовтня 2014 року за відсотковою ставкою 25% річних з 30.05.2014р. по 07.09.2014р., а з 07.09.2014р. - 3 % річних. Згідно даного договору ОСОБА_3 передав банку 71 000 грн.

Термін дії договору банківського вкладу закінчився 27 жовтня 2014 року. Не дивлячись на постійні звернення позивача про повернення вкладу, вклад йому повернутий не був.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст.1058 ЦК України, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позов в частині стягнення вкладу з відсотками, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач по закінченню строку дії депозитного договору звертався до банку із вимогою повернути вклад, однак банк не виконав свої зобов'язання за договором щодо реального повернення вкладу, тому відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних - 1 138,63 грн. і суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за час прострочення його виконання - 9 205,77 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції у частині суми інфляційних витрат, оскільки вона не відповідає дійсному розрахунку та повинна складати суму у розмірі 10 581,73 грн., яка розрахована позивачем і з якою погоджується колегія суддів.

Доводи апеляції щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у стягненні упущеної вигоди та моральної шкоди, колегією суддів відхиляються у зв»язку з наступним.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договором банківського вкладу №318034 (вклад „Капітальний") від 30 травня 2014 року відшкодування моральної шкоди банком за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання не передбачено.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3

Щодо стягнення упущеної вигоди, то позивачем не надано цьому належних доказів та розрахунку, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до ст.88 ЦПК України , якщо суд апеляційної інстанції , не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави, становить 876,29 грн., пропорційно до розміру позовних вимог, що задовольняються судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2015 року у цій справі змінити, збільшивши суму стягнутих коштів з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 з 86 243,48 грн. до 87 629,44 грн.

Стягнути з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь держави судовий збір у розмірі 876,29 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: