Рішення № 52786464, 27.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/6134/14-ц головуючий у 1-й інстанції Рибалко Н.І.

провадження № 22-ц/778/4491/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення боргу у розмірі 210147,48 грн. за кредитним договором р №27/кф-05.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.09.2005 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №27/кф-05, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі до 40 000 доларів США на строк до 15.09.2015 року.

16.09.2005 року між ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №10/І-05, згідно якого для забезпечення вимог банку за кредитним договором №27/кф-05 від 16.09.2005р., укладеного з боржником ОСОБА_3, ОСОБА_2 передала у іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17.12.2012 року між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ „Альфа-Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення. Згідно зазначених договорів ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" передав ПАТ „Альфа-Банк" право вимоги за кредитними договорами та договорами про забезпечення (у т.ч. права звернення стягнення на заставлене майно). До переліку кредитних договорів та договорів забезпечення входять також кредитний договір №24-кф-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_3 та іпотечний договір №10/І-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_2

Оскільки боржник ОСОБА_3 та іпотекодавець ОСОБА_2 не виконували належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 30.11.2013 року виникла заборгованість у розмірі 210147,48 грн. Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2101,47 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2015 року позов залишено без задоволення.

На зазначене рішення суду Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заперечень заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 6.09.2005 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, був укладений договір № 27/кф-05. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк надав позичальникові кредит у сумі 40 000 доларів США, а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 16.09.2005 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір № 10/1-05 від 16.09.2005, відповідно до якого відповідачка передала банку в іпотеку наступне майно: 3-х кімнатну квартиру загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 43,41 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності. Сторони оцінили предмет іпотеки у суму 202 000 гривень. (а.с.35) Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору предмет іпотеки оцінюється в 379 760 гривень.

17.12.2012 року між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ „Альфа-Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення. Згідно зазначених договорів ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" передав, а ПАТ „Альфа-Банк" отримав право вимоги за кредитними договорами та договорами про забезпечення (у т.ч. права звернення стягнення на заставлене майно). До переліку кредитних договорів та договорів забезпечення входять також кредитний договір №24-кф-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_3 та іпотечний договір №10/І-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_2 (а.с. 8-20)

Позичальник, ОСОБА_3, неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 30.11.2013 року, утворилась заборгованість яка за розрахунком позивача складає в розмірі 22 418,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 179 189 грн., по відсотках в розмірі 3 029,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 24 215,75 грн. та пеня 6 742,73 грн.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції послався на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2014 року, яке набрало законної сили 10.11.2014 року, яким було розірвано договір іпотеки № 10/1-05 від 16.09.2005 року, укладений між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 і знято заборону щодо відчуження квартири АДРЕСА_1.

Проте ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2015 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2014 року скасоване , а отже за положеннями 232,233 ЦПК України не є підставою для відмови у задоволені позову.

Доводи заперечення відповідача проте, що розмір пені не може відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» перевищувати подвійну облікову ставку НБУ не приймаються колегією судів, оскільки за рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013 року у справі № № 7-рп/2013 положення Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Таким чином, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Розрахунок пені, наданий банком за період з 31.12.20102 року по 30.11.2013 року, тобто не перевищує одного року перед зверненням до суду, відповідачем не спростований, а тому доводи ОСОБА_2 про нарахування пені за значно перевищеним терміном ніж один рік є такою, що не відповідає дійсності.

Посилання в запереченнях ОСОБА_2 про те, що позивач не довів належним чином перехід право вимоги від ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ПАТ „Альфа-Банк" суперечить матеріалам справи, за якими 17.12.2012 року між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ „Альфа-Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, за умовами яких ПАТ „Альфа-Банк" отримав право вимоги за кредитними договорами, за якими ОСОБА_3 отримав кредит на суму 40000 доларів США, та договорами про його забезпечення (у т.ч. права звернення стягнення на заставлене майно). До переліку кредитних договорів та договорів забезпечення входять також кредитний договір №24-кф-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_3 та іпотечний договір №10/І-05 від 16.09.2005 року, укладений з ОСОБА_2 на суму (а.с. 8-20)

Доводи заперечення ОСОБА_2 про те, що в Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/72335/13-ц розглядаються вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення коштів за вищевказаним кредитним договором не відповідають дійсності, оскільки у справі № 335/72335/13-ц розглядаються вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про отримання ОСОБА_3 по кредитній лінії 22 000 евро (а.с115), а в цій справі по кредитній лінії ОСОБА_3 відбулося відступлення прав вимоги , за якими ПАТ „Альфа-Банк" отримав право вимоги за кредитними договорами, за якими ОСОБА_3 отримав кредит на суму 40000 доларів США. (а.с.1-3), тобто різні кредитні кошти.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. При цьому законом передбачена можливість передачі права вимоги кредитора в рамках цивільно-правових договорів, а також використання майнових прав як забезпечення виконання зобов'язань.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для її здійснення, що є доказами прав нового кредитора у зобов'язанні.

За правилами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. При цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України 23 вересня 2015 року, справа № 6-979ц15, яка за яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має бути обов'язковою у застосування відповідної правової норми, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, вона підлягає стягнення на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на іпотечне майно у судовому порядку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання передбачене ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

За вимогами ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За роз'ясненнями п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 березня 2015 року по цивільній справі №6-61 цс15, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, та аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», початкова ціна предмету іпотеки має бути визначена у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За вказаних обставин, рішення суду , як таке що суперечить фактичним обставинам справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, понесені позивачем 2101,47 гривень + 1054,74 гривні гривень = 3152 гривні 21 копійка.

Керуючись ст., ст. 205,307, 309, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27/кф-05 від 16.09.2005 року, у розмірі 210 147 (двісті десять тисяч сто сорок сім) грн. 48 коп. , яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 179189 гривень, по відсотках - 24 215 гривень 75 копійок, пені 6 742 гривні 73 копійки, звернути стягнення на предмети іпотеки, 3-х кімнатну квартиру загальною площею 63,37 кв.м., житловою площею 43,41 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 379 760, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 3152 гривні 21 копійка.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді