Постанова № 52786069, 22.10.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8079/15-а 2-а/335/192/2015

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Соболєвої І.П.,

при секретарі: Школяр К.П.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Тертичної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо відмови у виплаті їй одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3, з яким перебувала у шлюбі з 21 червня 2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується витягом із протоколу №2253 від 18.09.2013 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. Також зазначила, що ОСОБА_3 з 2000 року був інвалідом 1 групи у зв'язку із каліцтвом, отриманим при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням Жовтневого районного суду м. Бєлгорода РФ від 02.02.2009 по справі №2-3-09 було задоволено її заяву про визнання недієздатним ОСОБА_3 Вказане судове рішення в контексті ст.52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованої Україною та Російською Федерацією є чинним на території України.

Позивача ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_3 Крім того, на її утриманні перебуває дитина-інвалід 1 групи, що підтверджується відповідним посвідченням №172732. Таким чином, у зв'язку з необхідністю постійного догляду за сином та чоловіком вона не працювала та єдиним матеріальним забезпеченням сім'ї була пенсія по інвалідності її чоловіка, смерть якого призвела до втрати єдиного годувальника сім'ї.

Враховуючи той факт, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який був єдиним годувальником сім'ї, а також те, що смерть чоловіка має причинний зв'язок з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС є передбачені ст.ст. 13, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підстави для виплати позивачу одноразової компенсації у порядку та розмірах, встановлених п.п.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (діяла на час виникнення спірних правовідносин) одноразова компенсація за шкоду, заподіяну сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою та розмір якої складає 7 586 грн.

Позивач неодноразово зверталась до УПСЗН по Орджонікідзевському району в місті Запоріжжя із заявою про виплату компенсації, як вдові ліквідатора наслідків на Чорнобильській АЕС. Однак у наданні одноразової компенсації їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, які б підтвердили факт моєї непрацездатності на момент смерті ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, щооднією з головних умов для надання права на призначення одноразової компенсації у разі втрати годувальника є досягнення дружиною померлого громадянина пенсійного віку або наявність інвалідності, але позивач не підтвердила факт своєї непрацездатності на момент смерті (29.03.2010) ОСОБА_3, тому не має права на одноразову компенсацію за втрату годувальника (арк. справи 49 - 50).

Ухвалою суду від 17 серпня 2015 року про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду, визнано причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом з поважних причин з тих підстав, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, на її утриманні перебуває дитина-інвалід 1 групи, яка потребує постійного догляду (арк. справи 42).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 21 червня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2, актовий запис № 444, виданого Палацом Урочистостей м. Бєлгорода РФ (арк. справи 21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, про що в книзі реєстрації смертей Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції зроблений відповідний актовий запис № 75 від 31 березня 2010 року (арк. справи 22).

Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується витягом із протоколу №2253 від 18.09.2013 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (арк. справи 23).

Також встановлено, що ОСОБА_3 з 2000 року був інвалідом 1 групи у зв'язку із каліцтвом, отриманим при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням Жовтневого районного суду м. Бєлгорода РФ від 02.02.2009 по справі №2-3-09 ОСОБА_3 було визнано недієздатним Вказане судове рішення в контексті ст.52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованої Україною та Російською Федерацією є чинним на території України (арк. справи 24).

На підставі зазначеного рішення суду, розпорядженням управління соціального захисту населення адміністрацією міста Бєлгорода РФ № 69 від 19 травня 2009 року була встановлена опіка над ОСОБА_3 та опікуном було призначено ОСОБА_1, позивача по даній справі.

Також судом встановлено, на утриманні позивача перебуває дитина-інвалід 1 групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3, в зв'язку з чим вона з 20.12.2006 по 24.04.2010 р.р. отримувала в управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району державну соціальну допомогу інваліду з дитинства на дитину-інваліда ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 27, 28, 29).

Позивач неодноразово зверталась до УПСЗН по Орджонікідзевському району м. Запоріжжя із заявою про виплату їйодноразової компенсації, як вдові ліквідатора наслідків на Чорнобильській АЕС.

Згідно листа відповідача від 23січня 2015 року позивачу відмовлено у виплаті компенсації сім'ї за втрату годувальника з посиланням на те, що така компенсація надається непрацездатним членам сім'ї, якою на момент смерті чоловіка позивач не була (арк. справи 14).

Однак, аналізуючи докази у їхній сукупності, суд вважає, що долучені до матеріалів справи документи спростовують позицію управління, при цьому суд дійшов висновку, що для виплати одноразової допомоги наявність факту непрацездатності не є обов'язковим. Право на одноразову допомогу сім'ї пов'язане виключно з причиною смерті. Факт смерті чоловіка позивача та зв'язок з Чорнобильською катастрофою матеріалами справи доведені, тому вона має право на отримання одноразової компенсації, як особа, яка втратила годувальника з числа осіб віднесених до учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суб'єкти, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені зокрема сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є зокрема одноразова компенсація. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

З огляду на зазначене позивачем доведене її право на отримання одноразової компенсації, як особи, яка втратила годувальника з числа осіб віднесених до учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17 - 20, 69 - 72, 94, 162, 163, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 одноразової компенсації як члену сім'ї, який втратив годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району (код ЄДРПОУ 37573822, адреса: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Лермонтова, будинок № 14) виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 69000, АДРЕСА_1) одноразову компенсації за шкоду, заподіяну втратою годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильські АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі 7 586 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 0 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 69000, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 8 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 жовтня 2015 року. Повний текст постанови виготовлений 27 жовтня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: І.П.Соболєва