Постанова № 52782318, 26.08.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а-557/15

в справі №760/14039/15-а

ПОСТАНОВА

іменем України

26 серпня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення одноразової грошової допомоги та стягнути з нього 132451 грн. 90 коп. недоплаченої частини одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності зі ст. ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням отриманих сум.

Посилається на те, що був звільнений з військової служби та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

01 грудня 2010 року отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 грудня 2010 року серії 10ААА №135009.

Міністерство оборони України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у законному розмірі шляхом невжиття жодних заходів з розгляду та прийняття рішення за його заявою від 28 березня 2015 року.

Вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 07 серпня 2015 року в справі було відкрито скорочене провадження.

В запереченнях відповідача, які надійшли на адресу суду останній посилається на те, що позивач не отримав одноразову грошову допомогу правомірно.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач був звільнений з військової служби за хворобою з правом носінням військової форми та відповідно наказу заступника Міністра оборони України від 23 жовтня 2006 року №77 та є пенсіонером Міністерства оборони України, інвалідом війни ІІІ групи, має більше 30 років календарної вислуги, що підтверджується витягами з наказів та копіями посвідчень.

01 грудня 2010 року позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 грудня 2010 року серії 10ААА №135009.

Позивач не отримував будь-яких страхових сум від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА", що підтверджується довідкою від 17 грудня 2010 року №3424.

Позивач надав відповідачеві через уповноважену особу - Київський міський військовий комісаріат необхідні документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби.

Київським міським військовим комісаріатом направлено відповідачу необхідний пакет документів на позивача за вих. від 24 лютого 2015 року №1502.

Департамент фінансів Міністерства оборони України допустив перешкоджання виконанню головним розпорядником коштів - Міністерству оборони України в особі його керівника - Міністром оборони України у частині прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності вимог пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499, шляхом ненаправлення документів позивача цьому головному розпоряднику коштів, що підтверджується вих. Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25 березня 2015 року №248/3/6/574.

Позивач звернувся до Відповідача в особі його керівника - Міністра оборони 28 березня 2015 року з вимогою вжити заходи щодо розгляду його документів відповідно до п.7 Порядку, що підтверджується касовим чеки поштового відділення №0411405212943.

Відповідачем отримано заяву позивача 08 квітня 2015 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту «УКРПОШТА».

Відповідачем проігноровано звернення позивача, чим фактично відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.

Суд бере до уваги, що у вищезазначеному рішенні відповідача прямо зазначається факт введення одноразової грошової допомоги з 10 травня 2006 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року №3597-ІV.

Відповідно п.2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

Час звільнення позивача не впливає на виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу.

Тобто у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги 01 грудня 2010 року (день встановлення інвалідності).

Вищезазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, що викладений у Постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року №499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Підпунктом 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 48 місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІІ групи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 01 грудня 2010 року, суд приходить до висновку, що відповідач при здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815.

Тобто, грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 48 місячного грошового забезпечення.

Вищезазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, що викладений у Постанові від 12 листопада 2013 року у справі №21-383а13.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача, частина яких стосується позовних вимог іншої фізичної особи - ОСОБА_2, який не стороною у цій справі.

Суд відкидає доводи представника відповідача щодо залучення Київського міського військового комісаріату у статусі другого відповідача у зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення останнім будь-яких прав позивача у межах заявлених позовних вимог, а навпаки сприяв реалізації законних прав позивача, що підтверджується вих. Київського міського військового комісаріату від 24 лютого 2015 року №1502.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 48 місячного грошового забезпечення неправомірними.

Як встановлено судом, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 41932,80 грн.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 48 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» неправомірною.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача щодо допущення негайного виконання судового рішення.

Керуючись Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 року №284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», виходячи зі складу грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя: