Рішення № 52782250, 29.09.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8592/15-ц

пр. № 2/759/4204/15

29 вересня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення в квартиру, третя особа - ОСОБА_3,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як це вбачається з рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01.12.2011р., перебували у шлюбі з січня 1997 року по грудень 2011 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.12.2001 року, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_1 - по 1/6 частці, кожний; ОСОБА_3 - 2/3 частки.

ОСОБА_1 в червні 2015 року заявила позов до ОСОБА_2, з урахуванням уточнень до якого просила, усунути їй перешкоди в користуванні спільною квартирою, шляхом її вселення, разом із сином, зобов?язати відповідача надати їй дублікат ключів від вхідних дверей до квартири, і зобов?язати його не чинити перешкод в користуванні власністю.

Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи було притягнуто ОСОБА_3, у зв?язку з досягненням ним повноліття.

ОСОБА_1 в судовому засіданні на вимогах позову наполягала, і пояснила, що з липня 2011р. через те, що чоловік пиячив, застосовував до неї насильство, була змушена покинути спірне житло і до цього часу ні вона ні її син не можуть користуватись квартирою, оскільки відповідач змінив замки на вхідних дверях і не допускає їх до житла.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи свого довірителя.

Представник відповідача ОСОБА_5 просила відмовити в позові за необґрунтованістю.

ОСОБА_3 в суді пояснив, що він може користуватись квартирою, має ключі від вхідних дверей, і періодично проживає разом з батьком.

Вислухавши сторони та інших учасників процесу, дослідивши надані докази суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, в власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З приводу застосування даної норми пленум ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 33 постанови від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз?яснив, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

В обґрунтування позову позивачем фактично надано лише висновок дільничого інспектора від 15.06.2015р. за результатами перевірки заяви позивача про те, що її колишній чоловік 30.05.2015р. не допустив її до спільної квартири.

Проте, з огляду на зміст висновку, інспектором не було встановлено факту по суті заяви позивача.

Сама ОСОБА_1 пояснила, що 30.05.2015р. вона намагалась потрапити в квартиру, проте двері ніхто не відкрив, про що вона повідомила дільничного інспектора, однак той на місце події не прибув, а обмежився лише бесідою зі сторонами по телефону.

Така бесіда відбулась, як це вбачається з висновку, вже після того, як даний спір був прийнятий судом до розгляду.

До того ж, позивач пояснила, що раніше питання про вселення в квартиру нею не піднімалось, і взагалі з часу, як між сторонами були припинені шлюбні відносини, вона не спілкується з відповідачем.

Разом з тим, позивач заявляла про допит своїх батьків та голови дачного кооперативу де вона проживає, проте суд не вбачав такої необхідності, оскільки дані свідки, як на це вказувала позивач, могли підтвердити лише факт її проживання разом з батьками, що відповідачем не оспорювалось.

Що стосується доводів позивача про те, що відповідачем створюються перешкоди в користуванні квартирою окрім неї ще і сину, спростовані поясненнями самого ОСОБА_3 та поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_3, по суті спору пояснив, лише те, що його батько не бажає проживати разом з матір'ю в одній квартирі, через напружені відносини.

Той факт, що відповідачем змінено замки на вхідних дверях до квартири, сам по собі не може вказувати на те, що ним створюються перешкоди іншим співвласникам квартири. Напроти, ключі від нових замків відповідачем, як це встановлено в суді, були передані сину, і про це було відомо позивачу.

Інших належних та допустимих доказів в обґрунтування позову позивачем не надано.

Відповідачем же, стверджується, як про це наголошувала його представник, що будь яких перешкод позивачу в користуванні власністю він не чинить, в тому числі і щодо проживання в квартирі.

З аналізу наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено право власності позивача, а відтак підстав для задоволення позову не вбачається.

За такого рішення, витрати понесені позивачем при зверненні до суду, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід зарахувати до відповідного бюджету держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення в квартиру відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва через Святошинський районний суд м. Києва на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий М.Ф. Сенько