Постанова № 52775375, 20.10.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6433/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Зємцов В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження.

В позовній заяві зазначав, що секретарем Кременчуцької міської ради Полтавської області, на підставі ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 134-К від 13.07.2015 року «Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2».

В резолютивній частині розпорядження було зазначено: «розірвати трудові відносини з начальником юридичного управління ОСОБА_2, звільнивши його з займаної ним посади.

Підстава: пункт 4 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07 липня 2015 року «Про виконання рішення міської ради від 28.04.2015 року «Про проведення службового розслідування стосовно начальника юридичного управління ОСОБА_2.», та звіт начальника юридичного управління про роботу юридичного управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради»».

У відповідності до норм ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Жодної з підстав, які визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в оскаржуваному акті не значиться.

У відповідності до ст.. 36 КЗпП України зазначено, що підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції» , встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня 11 припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом.

Жодної з підстав, які вказані у Кодексі законів про працю України також не зазначено.

Зазначає, що в рішенні Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07 липня 2015 року «Про виконання рішення міської ради від 28.04.2015 року «Про проведення службового розслідування стосовно начальника юридичного управління ОСОБА_2.», та звіт начальника юридичного управління про роботу юридичного управління виконавчого комітету кременчуцької міської ради» не було зазначено жодного з законодавчо визначених підстав для його звільнення, а п.4 відповідного рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області має наступний зміст: «Зобов'язати секретаря Кременчуцької міської ради ОСОБА_4 розірвати трудові відносини з начальником юридичного управління ОСОБА_2, звільнивши його з займаної посади».

Так як він не виявляв свого бажання звільнитись із займаної посади, то є всі підстави вказувати на те, що розірвання трудового договору відбувається з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.

Кременчуцька міська рада Полтавської області не є власником виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, так як у відповідності до норм ч.2 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищі, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Таким чином, відсутні законодавчо визначені підстави для втручання представницького органу місцевого самоврядування - Кременчуцької міської ради Полтавської області, в проходження посадовими особами органів місцевого самоврядування служби в цих органах, в даному випадку, ним у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Нормами ст. 40 Кодексу Законів про Працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у певних випадках.

Відповідних підстав для його звільнення не виникало.

Крім того, останній абзац вищевказаної норми КЗпП визначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а. також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Станом на момент прийняття оскаржуваного акта він перебував на лікуванні у лікувальному закладі, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЦ № 063642.

У зв'язку з відсутністю посилання на норми законодавства, не можливо встановити підстави для обов'язковості погодження його звільнення з виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Полтавської області, як передбачено вимогами ст. 43 КЗпП України.

Він є членом Кременчуцької міської організації профспілки працівників державних установ України, що підтверджується довідкою № 1 від 22.07.2015 року, але питання про його звільнення із займаної мною посади не розглядалось виборним органом первинної профспілкової організації виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В оскаржуваному акті, крім підстав, не зазначено і дату, з якої слід розірвати трудові відносини.

Відзначає, що його жодного разу за весь час перебування на службі в органах місцевого самоврядування не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, успішно пройшов атестацію у відповідності до ст.. 17 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також позитивно оцінювався зі сторони керівника виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Під час розгляду справи уточнив позовні вимоги та остаточно просив поновити його, ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на роботі на посаді начальника юридичного управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області; стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код - 04057287; місцезнаходження: пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600) на користь ОСОБА_2(АДРЕСА_1., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Просив справу розглянути без його участі.

Представник виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області в судове засідання не з'явився. Був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду.

Клопотань про допит свідків або експертів не заявлялося.

Вирішуючи спір, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Секретарем Кременчуцької міської ради Полтавської області, на підставі ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 134-К від 13.07.2015 року «Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2».

В резолютивній частині розпорядження було зазначено: «розірвати трудові відносини з начальником юридичного управління ОСОБА_2, звільнивши його з займаної ним посади.

Підстава: пункт 4 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07 липня 2015 року «Про виконання рішення міської ради від 28.04.2015 року «Про проведення службового розслідування стосовно начальника юридичного управління ОСОБА_2.», та звіт начальника юридичного управління про роботу юридичного управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради»».

У відповідності до норм ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Жодної з підстав, які визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в оскаржуваному акті не значиться.

У відповідності до ст.. 36 КЗпП України зазначено, що підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції» , встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня 11 припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом.

Жодної з підстав, які вказані у Кодексі законів про працю України також не зазначено.

В рішенні Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07 липня 2015 року «Про виконання рішення міської ради від 28.04.2015 року «Про проведення службового розслідування стосовно начальника юридичного управління ОСОБА_2.», та звіт начальника юридичного управління про роботу юридичного управління виконавчого комітету кременчуцької міської ради» не було зазначено жодного з законодавчо визначених підстав для його звільнення, а п. 4 відповідного рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області має наступний зміст: «Зобов'язати секретаря Кременчуцької міської ради ОСОБА_4 розірвати трудові відносини з начальником юридичного управління ОСОБА_2, звільнивши його з займаної посади».

Нормами ст. 40 Кодексу Законів про Працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у певних випадках.

Відповідних підстав для його звільнення не виникало.

Крім того, останній абзац вищевказаної норми КЗпП визначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а. також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Станом на момент прийняття оскаржуваного акта він перебував на лікуванні у лікувальному закладі, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЦ № 063642.

Позивач є членом Кременчуцької міської організації профспілки працівників державних установ України, що підтверджується довідкою № 1 від 22.07.2015 року, але питання про його звільнення із займаної мною посади не розглядалось виборним органом первинної профспілкової організації виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Відповідно до ст.. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно приписів ст .149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В наказі про звільнення позивача не зазначено та представником відповідача не доведено в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення позивача, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За таких обставин позов в частині поновлення на роботі слід задовольнити.

Що стосується стягнення з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цієї вимоги, оскільки позивачем не зазначено конкретну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Слід зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 6,9,14,69,70,94,158-165,167 КАС України, суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження - задовольнити частково.

Визнати розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №134-К від 13.07.2015 року «Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2» незаконним.

Скасувати розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №134-К від 13.07.2015 року «Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2» в повному обсязі.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника юридичного управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 04057287) виплатити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня її проголошення., а особою, яка не брала участь у справі, з моменту отримання копії постанови.

Суддя: