Ухвала суду № 52774947, 19.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1301/15-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/5632/15 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 19.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Суханової Є.М., із участю секретаря Говорун В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Харитонової Н.О. щодо відкриття 19 лютого 2015 року виконавчих проваджень ВП №46599932 про стягнення з ОСОБА_3 39 356, 43 грн. виконавчого збору та ВП №46599936 про стягнення з ОСОБА_3 50 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Харитонову Н.О. в 10-денний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили винести постанови про закриття виконавчих проваджень ВП №46599932 про стягнення з ОСОБА_3 39 356, 43 грн. виконавчого збору та ВП №46599936 про стягнення з ОСОБА_3 50 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

На обґрунтування судового рішення суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В судових засіданнях ним не доведено правомірності винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 39 356, 43 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн. на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищенаведене, а також неврахування державним виконавцем обставин стягнення виконавчого збору, належного повідомлення скаржника про проведення виконавчих дій та стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій, що призвело до безпідставного винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, оскаржувані постанови винесені безпідставно та підлягають закриттю.

Не погоджуючись із даною ухвалою, старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонова Надія Олексіївна подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення.

Просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2013 року виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 393 564,28 грн.

На підставі заяви стягувача, 31липня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитоновою Надією Олексіївною ухвалена постанова про відкриття виконавчого провадження і надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 07 серпня 2013 року ( а.с. 41, 59 ).

ОСОБА_3, в установлений законом та постановою державного виконавця строк сплатив кредитору встановлену рішенням суду заборгованість ( а.с. 95 ).

Незважаючи на це, державним виконавцем 09 вересня 2013 року ухвалена постанова про стягнення із ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 39 356, 43 грн., а 18 лютого 2015 року - витрат на проведення виконавчих дій - 50 грн. ( а.с. 32, 39 ).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2015 року, яка набрала законної сили, зобов'язано старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Харитонову Надію Олексіївну винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №39108984, відкритого 31 липня 2013 року згідно виконавчого листа №2-186/2013, виданого 13 лютого 2013 року Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 393 564, 28 грн. ( а.с. 7-8 ).

На обґрунтування судового рішення місцевим судом зазначено, що ОСОБА_3 в добровільному порядку було в повному обсязі виконано рішення суду, відповідно до якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, а державний виконавець Харитонова Н.О., в порушення Закону України «Про виконавче провадження», не винесла постанови про закінчення виконавчого провадження ( там же ).

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни від 18 лютого 2015 року закінчено виконавче провадження щодо виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 393 564,28 грн. ( а.с. 91 ).

При цьому, підставою для її постановлення, як зазначено, є відповідна заява ПАТ «УкрСиббанк» від 06 листопада 2014 року ( а.с. 78 ).

Таким чином, державний виконавець не виконала і зазначене судове рішення щодо зобов'язання винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №39108984, відкритого 31 липня 2013 року згідно виконавчого листа №2-186/2013, виданого 13 лютого 2013 року Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 393 564, 28 грн.

19 лютого 2015 року державним виконавцем, у порушення чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 22, 26, 27, 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначеної ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2015 року, відкрито виконавче провадження із виконання постанов від 09 вересня 2013 року про стягнення із ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 39 356, 43 грн. та від 18 лютого 2015 року - витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50 грн. ( а.с. 6, 30 ).

При цьому, за першою постановою, окрім іншого, відкрито провадження з пропуском встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строку, а за другою - усупереч положень ч.ч. 2, 3 ст. 41 цього Закону, згідно якого витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, необхідності винесення постанови про закриття виконавчих проваджень, і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 25, 26, 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383-387 ЦПК України, постановив законну і обґрунтовану ухвалу на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 25, 27, 28, 31, 40, 41, 47, 49 Закону України «Про виконавче провадження», на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом другої інстанції, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що скаржником заявлено скаргу з порушенням терміну її подачі, постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 липня 2013 року направлено боржнику того ж дня, ненадання боржником підтверджуючих документів про повну чи часткову сплату боргу, унаслідок чого було розпочато примусове виконання рішення суду, зокрема, накладено арешт на майно та оголошена заборона на його відчуження, винесена постанова про розшук майна боржника, стягнення витрат на проведення виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених у скарзі вимог ОСОБА_3, правильність вирішення скарги та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Що ж до строків подачі скарги, то суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_4 дотримався положень ст. 385 ЦПК України, оскільки про наявність оскаржуваних постанов дізнався лише 18 березня 2015 року, що підтвердив суду апеляційної інстанції.

При цьому, надана апелянтом суду другої інстанції розписка про отримання кореспонденції 24 лютого 2015 року ( а.с. 114 ), з точки зору суду другої інстанції, не спростовує зазначеної обставини, оскільки рекомендований лист, як зазначено, отримала Прокопенко-дружина, а не заявник і доказів що це були саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2015 року, апелянтом не надано.

Окрім цього, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування твердження ОСОБА_3 про те, що про наявність оскаржуваних постанов він дізнався лише 18 березня 2015 року.

Не надала апелянт ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду і будь-яких доказів про проведення зазначених нею виконавчих дій, за винятком постанов про відкриття виконавчого провадження та його закінчення.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржувана ухвала, постановлена з додержанням вимог закону, не може бути скасована у відповідності до положень п. 1 ст. 312 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни відхилити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області Харитонової Надії Олексіївни залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

Є.М. Суханова