Рішення № 52772208, 21.10.2015, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/1188/15-ц

провадження № 2/732/349/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

секретаря Швачко О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 представника відповідача Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про встановлення фактів постійного проживання зі спадкодавцем і прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок з побутовими та господарськими спорудами в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Городнянська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 30.07.2015 року, діючи в інтересах позивача звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 та Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області та просить встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_9 з її матірю ОСОБА_10 з травня 2012 року по 18 червня 2013 року включно в будинку № 54 по вулиці Леніна у селі Невкля Городнянського району Чернігівської області, встановити факт, що ОСОБА_9 прийняла спадщину своєї матері ОСОБА_10, яка померла 18 червня 2013 року у селі Невкля Городнянського району Чернігівської області, шляхом спільного постійного проживання з нею на час відкриття спадщини за адресою : вулиця Леніна, село Невкля Городнянського району Чернігівської області, а також визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії на житловий будинок з побутовими та господарськими спорудами по вулиці Леніна, № 54 у селі Невкля Городнянського району Чернігівської області, зазначені у технічному паспорті на житловий будинок під літерами : А-1 житловий будинок з а-1 верандою, загальною площею 66,3 кв.м., в т.ч. житловою площею 28,5 кв.м., Б-1 сарай, б-1 сарай, В-1 пригребиця із погрібом з шийкою, 1. ворота з хвірткою, 2. огорожа суцільна, 3. колодязь, після смерті її баби ОСОБА_10, яка померла 18 червня 2013 року.

Позов обґрунтовується тим, що 18.06.2013 року у с. Невкля Городнянського району Чернігівської області померла баба позивача ОСОБА_10. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, яким вона заповіла матері позивача - ОСОБА_9 все належне їй майно, в т.ч. житловий будинок з побутовими та господарськими спорудами по вулиці Леніна, № 54 у селі Невкля Городнянського району Чернігівської області. Про факт існування заповіту, складеного ОСОБА_10, позивачу та членам її родини нічого відомо не було. Матір позивача ОСОБА_9 до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_10 звернутись не встигла, так як померла 12 серпня 2013 року, тобто до спливу 6 місяців із дня смерті її матері ОСОБА_10. Про заповіт ні баба, ні мати за своє життя позивачу та її родині нічого не говорили. 09.12.2013 року тітка позивача ОСОБА_3, яка являється рідною сестрою ОСОБА_9, не повідомивши позивача та її родину про існування заповіту ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_9 подала заяву до Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області про прийняття спадщини за законом.

Після смерті матері позивача ОСОБА_9 відкрилася спадщина за законом на все належне їй майно. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач, рідний син померлої ОСОБА_6, та чоловік померлої ОСОБА_7. 11.02.2014 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Чернігівського

міського нотаріального округу ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини її матері. Брат та батько позивача у встановлений законом строк подали заяви нотаріусу про відмову від спадщини. 28.05.2015 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яку вона успадкувала після смерті її матері.

10.03.2015 року позивач отримала від нотаріуса Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області рекомендований лист за № 161/02-14 від 12.02.2015 року про відкриття спадщини за законом після смерті ОСОБА_10 за заявою ОСОБА_3. З цього листа позивачу також стало відомо, що ОСОБА_10 залишила на ім'я ОСОБА_9 заповіт, яким заповіла їй все належне майно. Виходячи з положень ст. 1276 ЦК України, спадкоємцями за законом за правом спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_9 є її чоловік ОСОБА_7 та її діти син - ОСОБА_6 та донька позивач. У звязку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини брат позивача ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10. Городнянський районний суд Чернігівської області рішенням від 14.05.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовив через відсутність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Разом з тим, під час розгляду даної справи в судовому засіданні було встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 її донька ОСОБА_9 постійно проживала разом з нею, хоча залишалася прописаною за адресою : АДРЕСА_2. Підтвердженням цього факту являється відповідна довідка виконкому Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Однак звернутися до Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області з заявою про прийняття спадщини за правилами спадкової трансмісії на підставі довідки виконкому Моложавської сільської ради позивач не може, так як за заявою ОСОБА_3 в нотаріальній конторі заведена спадкова справа про прийняття нею спадщини за законом після смерті ОСОБА_10 та між ними є спір щодо успадкування належного спадкодавцю майна. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_10 до цього часу нотаріусом не видавалось.

У червні 2015 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з заявою про оформлення спадщини за правом спадкової трансмісії після смерті 18 червня 2013 року ОСОБА_10. Листом від 02.07.2015 року приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті її баби ОСОБА_10 та запропонувала звернутися до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини померлої баби її матір'ю ОСОБА_9, або ж з позовною заявою про визнання за позивачем права власності на майно, що належало її бабі. Зазначені обставини є перепоною для вступу позивачем у спадщину після смерті її баби ОСОБА_10.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на той факт, що мати позивача ОСОБА_9 на день смерті своєї матері ОСОБА_10 постійно проживала разом з нею і відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла її спадщину, а позивач є єдиним спадкоємцем за законом за правом спадкової трансмісії, тільки позивач має право успадкувати належний її бабі житловий будинок і оформити своє право власності на нього.

Ухвалою судді від 26 серпня 2015 року відкрито провадження в зазначеній справі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні у повному обсязі підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Підтвердила обставини, викладені в позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог. Вказала, що її баба ОСОБА_10 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. За рік до своєї смерті баба осліпла та потребувала стороннього догляду. Протягом двох років її матір ОСОБА_9 здійснювала догляд за своєю матірю ОСОБА_10. В цей період ОСОБА_9 з певною періодичністю їздила до баби в село та здійснювала за нею догляд. Останні шість місяців перед смертю стан здоровя ОСОБА_10 значно погіршився, а тому ОСОБА_9 повністю переїхала жити до матері в с. Невкля, де постійно проживала з нею останні шість місяців та здійснювала за нею догляд. На день смерті ОСОБА_10 її матір ОСОБА_9 була разом з бабою. Через необхідність постійного проживання з ОСОБА_10Д, матір забрала з собою всі документи, свої речі та пенсійні картки і переїхала жити в с. Невкля. Додому в м. Чернігів матір приїздила лише на один день за пенсією, але навіть це траплялось не кожного місяця. Рідна сестра її матері та донька ОСОБА_10 ОСОБА_3 також приїздила в с. Невкля та допомагала матері доглядати за бабою, але на відміну від ОСОБА_9 вона там постійно не жила. ОСОБА_3 періодично проживала в с. Невкля, влітку могла жити в селі і місяць, коли збирали ягоди та гриби, а ОСОБА_9 жила в селі з бабою постійно. Новий 2013 рік матір також зустрічала з ОСОБА_10 в селі. Про існування заповіту ОСОБА_10 її матір нічого не знала. Після смерті ОСОБА_9 вона також не знала про існування заповіту ОСОБА_10 на користь її матері. Її тітка ОСОБА_3 про заповіт їй нічого не казала, як і не казала про те, що збирається оформлювати у нотаріуса спадщину після смерті ОСОБА_10. Після отримання листа від нотаріуса вона телефонувала ОСОБА_3, але остання сказала, що про заповіт вона нічого не знає. Пізніше ОСОБА_3 сказала, що заповіт ОСОБА_10 вона викинула, так як ОСОБА_9 померла. Потім ОСОБА_3 сказала, що вона знайде заповіт ОСОБА_10, на її неодноразові питання з цього приводу ОСОБА_3 казала, що вона шукає заповіт. Спочатку з ОСОБА_3 вони

домовились поділити спадщину ОСОБА_10 порівну, але потім тітка зателефонувала і сказала, що ділитись спадщиною вона не збирається. Свою позицію ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона рідна донька ОСОБА_10, а тому позивач та її рідні до спадщини ОСОБА_10 ніякого відношення не мають. Закінчилось все тим, що ОСОБА_3 стала робити ремонт в будинку, який на праві власності належав ОСОБА_10. Коли ж вона приїхала в с. Невкля, то тітка взагалі не пустила її в будинок і сказала забиратись геть. За життя ОСОБА_10 завжди казала, що свою спадщину залишить ОСОБА_9, оскільки саме вона постійно доглядала та жила з бабою.

Представник позивача ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 30.07.2015 року, у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені ним в інтересах позивача позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Підтримав пояснення позивача ОСОБА_1 надані в судовому засіданні в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 предявлений позов не визнала у повному обсязі та заперечувала з приводу його задоволення. Зазначила, що вона вже девять років на пенсії і весь цей час їздила до матері ОСОБА_10 та допомагала їй по господарству. Десь за два роки до смерті ОСОБА_10 втратила зір. Не заперечує того факту, що сестра ОСОБА_9 проживала разом з матірю та доглядала її, але вона теж як і сестра проживала разом з ОСОБА_10. Коли сестрі треба було поїхати в м. Чернігів, то з матірю залишалась вона. Іноді сестра їздила і була в Чернігові близько тижня. Загалом вони з сестрою проживали в с. Невкля разом з матірю однаково. Взимку, коли її не було, з матірю жила ОСОБА_9, а бували такі періоди, що вони з сестрою жили та доглядали за матірю разом. Влітку вона постійно жила з матірю з квітня по жовтень, взагалі влітку вони з сестрою та матірю жили в селі втрьох, взимку їздила до матері на вихідні з періодичністю один раз на два тижні. Коли матір померла вона також в той момент була в с. Невкля. Після смерті матері вона залишилась проживати в с. Невкля та доглядати господарство. Зібравши необхідні документи, вона звернулась до нотаріуса щодо оформлення спадщини після смерті матері. При цьому, коли вона збирала документи, то спілкувалась з позивачем і казала їй, що збирається оформлювати документи на будинок. Про заповіт матері вона дізналась, коли оформлювала документи у нотаріуса. До цього про заповіт ОСОБА_10 вона нічого не знала та знайшла його тільки через півтора року після смерті матері.

Представник відповідача ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3 на підставі відповідної довіреності від 17.04.2015 року, у судовому засіданні предявлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Обґрунтовуючи позицію відповідача по суті заявлених позовних вимог послався на свої письмові заперечення на позовну заяву, надані суду. З письмових заперечень ( а.с. 51 ) вбачається, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виходячи з листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо в паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи. Разом з тим, ОСОБА_9 була зареєстрована та проживала в м. Чернігів з 1989 року по день смерті. Будь-яких відомостей про те, що дана особа офіційно змінювала своє місце проживання до суду не надано, як і не надано доказів про те, що у паспорті ОСОБА_9 відсутня відмітка про місце реєстрації особи. Крім того, виходячи з положень ст. 1276 ЦК України після смерті ОСОБА_9 позивач повинна була звернутися до нотаріальної контори у 4-х місячний строк, який залишився після смерті її матері, з заявою про прийняття спадщини також і після смерті своєї баби, а не тільки з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Однак позивач цього не зробила. Представник відповідача ОСОБА_4 також звертає увагу суду, що при розгляді справи за позовом брата позивача ОСОБА_6 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 позивач подала до суду заяву про те, що вона спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_10 не приймала та приймати не буде. Також позивачем не надано до суду відмову нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10, тобто офіційну відмову у вчиненні нотаріальної дії, яку б вона могла оскаржити в судовому порядку. Тобто, позивач фактично порушує процесуальний порядок звернення до суду, оскільки вона б могла оскаржити таку відмову. Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві щодо встановлення юридичного факту прийняття спадщини її матірю суперечить вимогам ст. 1276 ЦК України, оскільки дана стаття регламентує спадкову трансмісію, що застосовується до померлих осіб, які не встигли прийняти спадщину, а позивач вказує, що фактичним проживанням з первісним спадкоємцем її покійна мати прийняла спадщину.

Представник відповідача Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області ОСОБА_5, яка обіймає посаду секретаря сільської ради, у судовому засіданні предявлений позов визнала частково та вказала, що сільська рада визнає та не заперечує проти встановлення відповідних фактів, а щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно, то вважає, що позивачу має належати 1/2 частина спірного житлового будинку. Пізніше до суду надійшла письмова заява Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 22.09.2015 року за вих. № 200 з проханням продовжити розгляд справи за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги ОСОБА_1 сільська рада визнає у повному

обсязі. Будучи присутньої на першому судовому засіданні представник Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області ОСОБА_5 підтвердила, що починаючи з травня 2012 року сестри ОСОБА_9 та ОСОБА_3 періодично проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з їх матірю ОСОБА_10. У цей час вони змінювали одна одну. Однак все одно більше з матірю жила ОСОБА_9, а ОСОБА_3 лише змінювали її, коли та на кілька днів відїздила до м. Чернігова. Саме ОСОБА_9 брала на себе від матері довіреність в сільській раді, також саме вона зверталась, коли мати хворіла. Вони обидві любили і доглядали матір та на момент смерті матері вони обидві були біля неї. ОСОБА_10 перед смертю зовсім осліпла та потребувала постійного стороннього догляду. Підтверджує той факт, що ОСОБА_9 з січня 2013 року постійно проживала разом зі своєю матірю ОСОБА_10 в будинку останньої в с. Невкля та здійснювала за нею догляд. Вона надала позивачу відповідну довідку на підтвердження цього факту. Аналогічну довідку вона надала і відповідачу ОСОБА_3, оскільки їй шкода їх обох. Відомості у цих довідках відповідають дійсності. Разом з тим, все ж таки саме ОСОБА_9 останні півроку перед смертю матері постійно жила разом з матірю та доглядала її.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не зявилась, надала до суду письмову заяву від 31.08.2015 року за вих. № 01-16/210 з проханням розглянути справу без її участі ( а.с. 94 ).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Городнянська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, представники третьої особи в судове засідання не зявився, про причини неявки представника суд не повідомлено, від третьої особи до суду не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі. Неявка в судове засідання третьої особи від якої не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі відповідно до положень ст.ст. 36, 169 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи ( а.с. 63, 97, 137 ).

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не зявились, про причини своєї неявки суд не повідомили, від третіх осіб до суду не надійшло повідомлень про згоду на участь у справі. Неявка в судове засідання третьої особи від якої не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі відповідно до положень ст.ст. 36, 169 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи ( а.с. 66-67, 143-144 ).

Суд, зясувавши позицію сторін по суті заявлених позовних вимог та заслухавши пояснення учасників судового засідання з цього приводу, заслухавши показання свідків, дослідивши в судовому засіданні усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 померла 18 червня 2013 року у віці 89 років у с. Невкля Городнянського району Чернігівської області, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 254868 ( а.с. 13 ).

Стаття 1120 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої. ОСОБА_11 відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( частина третя статті 46 цього Кодексу ).

Таким чином, чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 являється 18 червня 2013 року, тобто день її смерті.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина за заповітом на все належне їй майно.

З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 03.02.2000 року встановлено, що ОСОБА_10 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, яке до дня смерті буде їй належати, де б воно не знаходилося і в чому б воно не заключалося і все те, на що вона по Закону буде мати право, ОСОБА_9. Заповіт складений та посвідчений 03.02.2000 року сільським головою Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 04 ( а.с. 16 ).

До складу спадщини ОСОБА_10 входить житловий будинок з побутовими та господарськими спорудами, що розташований за адресою : Чернігівська область Городнянський район с.Невкля, вул. Леніна, буд. 54, який за життя належав їй на праві власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.05.2012 року, витягом про державну реєстрацію прав в Городнянському РГ БТІ від 07.05.2012 року № 34037170 ( а.с. 120-121 ).

ОСОБА_9 являється рідною донькою ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯЛ № 620425 та повторним свідоцтвом про шлюб серії І-ЕЛ № 078514 ( а.с. 14-15 ).

Після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_3, як спадкоємець за законом, 09.12.2013 року звернулась до Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області з відповідною заявою про

прийняття спадщини за законом померлої ОСОБА_10. 09.12.2013 року була заведена спадкова справа № 213/2013 до майна ОСОБА_10, яка померла 18.06.2013 року. За запитом нотаріуса Моложавська сільська рада Городнянського району Чернігівської області надала копію заповіту ОСОБА_10 від 03.02.2000 року на користь ОСОБА_9. 12.02.2015 року нотаріус, враховуючи положення ст. 1276 ЦК України, листами повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про можливість переходу до них права на спадкування відповідної частки спадщини ОСОБА_10, а також про пропуск ними встановленого законом 6-ти місячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину по вищезазначеній спадковій справі не видавалися ( а.с. 98-115 ).

Також судом встановлено, що ОСОБА_9 померла 12 серпня 2013 року у віці 58 років у м. Чернігів, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 218125 ( а.с. 12 ).

Після її смерті відкрилася спадщина за законом на все належне їй майно.

Спадкоємцями за законом першої черги щодо майна померлої ОСОБА_9, відповідно до ст. 1261 ЦК України, являються рідна донька померлої ОСОБА_1, рідний син померлої ОСОБА_6 та чоловік померлої ОСОБА_7.

Після смерті ОСОБА_9 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.02.2014 року була заведена спадкова справа № 4/2014 до майна ОСОБА_13, яка померла 12.08.2013 року. Спадкоємці за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 11.02.2014 року надали нотаріусу заяви про відмову від спадщини за законом на користь дочки спадкодавця ОСОБА_1. 28.05.2015 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 видала ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ( а.с. 69-92 ).

Частина 1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім прав на прийняття обовязкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців ( спадкова трансмісія ).

У даному випадку спадкоємець за заповітом щодо майна померлої ОСОБА_10 її донька ОСОБА_9 померла 12.08.2013 року, тобто після відкриття спадщини матері. У разі якщо ОСОБА_14 за життя не встигла прийняти спадщину померлої матері, право на прийняття належної їй частки спадщини мало б перейти до її спадкоємців ( спадкова трансмісія ), а саме її чоловіка ОСОБА_7, та двох її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_1. Останні у даному випадку мали б право на прийняття спадщини ОСОБА_10 на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо ж строк, що залишився менший як три місяці, він був би подовжений до трьох місяців, як то передбачено ст. 1276 ЦК України.

Разом з тим, ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З довідки виконкому Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 24.03.2015 року за вих. № 276 встановлено, що на день смерті ОСОБА_10, яка померла 18.06.2013 року, за адресою : Чернігівська область Городнянський район с. Невкля, вул. Леніна, буд. 54, була зареєстрована лише вона одна ( а.с. 24 ).

При цьому з довідки виконкому Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 18.05.2015 року за вих. № 547 вбачається, що ОСОБА_9 з травня 2012 року обрала своїм постійним місцем проживання ( без реєстрації ) будинок своєї матері ОСОБА_10 по вулиці Леніна, 54 в с. Невкля Городнянського району Чернігівської області, де постійно проживала з нею по день її смерті 18.06.2013 року включно та здійснювала за нею щоденний догляд у звязку з її похилим віком та втратою матірю зору, вела домашнє господарство, порала город ( а.с. 25 ).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12, яка на момент виникнення спірних правовідносин працювала на посаді голови Моложавської сільської ради, показала, що жителька с. Невкля ОСОБА_10 останні роки свого життя через стан здоровя не могла за собою доглядати та вести домашнє господарство. Дві її рідні доньки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 останні два роки перед її смертю проживали разом з матірю та здійснювали за нею догляд. Підтверджує той факт, що ОСОБА_9 протягом останніх шести місяців перед смертю ОСОБА_10 постійно проживала разом з матірю в її будинку в с. Невкля та здійснювала за нею догляд. Щодо оформлення заповіту ОСОБА_10 вказала, що до неї приходила ОСОБА_9 та просила прийти до матері, яка хотіла скласти заповіт. Зазначила, що в ході розмови з ОСОБА_3 остання підтвердила, що вона знала про існування заповіту матері та її внутрішню волю на розпорядження у разі смерті належним їй майном.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що вона була сусідкою ОСОБА_10. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вдвох як по черзі так і разом проживали разом з матірю та доглядали за нею. Сказати, що вони постійно протягом останніх півроку перед смертю ОСОБА_10 проживали разом з нею вона не може, оскільки не контролювала їх. Однак підтверджує, що часто бачила як одну, так і другу у матері, а також бачила їх там разом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_10Д, осліпла десь за два роки до своєї смерті. Рідні доньки останньої ОСОБА_9 та ОСОБА_3 весь цей час не залишали матір одну, вони проживали з матірю та періодично міняли одна одну. Коли була можливість сестри жили з матірю в її будинку вдвох.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16, яка проживає в м. Чернігові по сусідству з сімєю ОСОБА_9, показала, що ОСОБА_9 весь час поки працювала їздила до матері в село на вихідні. Після того як її матір осліпла ОСОБА_9 переїхали жити в село до матері і постійно там проживала та доглядала матір. Вдома ОСОБА_9 зявлялась дуже рідко і не більше ніж на день. ОСОБА_9 взяла на себе догляд за матірю. Підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_9 з весни 2012 року разом з матірю в її будинку в с. Невкля до моменту смерті матері.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показав, що приблизно весною 2012 року ОСОБА_9 приїхала в с. Невкля та здійснювала догляд за хворою матірю. У ОСОБА_10 став сильно погіршуватися зір та останні півроку вона взагалі не виходила з будинку. Підтверджує той факт, що ОСОБА_9 з весни 2012 року і по день смерті ОСОБА_10 постійно проживала разом з нею та здійснювала за нею догляд.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачає, що в разі якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, в тому числі факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. При цьому справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, розглянувши усне звернення ОСОБА_1 щодо можливості оформлення спадщини після смерті 18.06.2013 року ОСОБА_10, своїм листом від 02.07.2015 року за вих. № 02-17/161 повідомила, що у разі звернення позивача щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_10, яку прийняла, але не оформила ОСОБА_9, нотаріус буде вимушена відмовити їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_10, оскільки у нотаріуса відсутні правові підстави для встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті 18.06.2013 року її матері ОСОБА_10. Позивачу запропоновано звернутися до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті її матері ОСОБА_10 або ж з позовною заявою про визнання за позивачем права власності на майно, що належало ОСОБА_10 в порядку спадкування ( а.с. 27 ).

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, що в разі якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин ) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому ( гуртожиток, готель тощо ), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Норма ч. 6 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні. Зокрема, частиною 2 статті 2 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок про те, що відсутність реєстрації ОСОБА_9 за місцем проживання ОСОБА_10 на день її смерті сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В такому випадку слід виходити з наявності чи відсутності належних та допустимих доказів заявленого до встановлення факту.

Згідно частини 1 статті 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи ( причини пропуску строку позовної давності тощо ) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, доводячи факт постійного проживання її матері ОСОБА_9 зі спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини, посилається на те, що ОСОБА_9 у звязку з погіршенням стану здоровя матері, втратою останньою зору та потребою в постійному догляді та допомозі, спочатку періодично приїздила до доглядала матір, а останні шість місяців перед смертю ОСОБА_10 повністю переїхала та стала постійно проживати разом з матірю в її будинок по вул. Леніна, 54 в с. Невкля Городнянського району Чернігівської області. Весь цей час ОСОБА_9 здійснювала щоденний догляд за матірю, вела домашнє господарство, порала город.

Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала того факту, що ОСОБА_10 втратила зір та потребувала стороннього догляду, який здійснювала як ОСОБА_9, так і вона. При цьому відповідач не заперечувала того, що ОСОБА_9 проживала разом з матірю та доглядала її, як сама, так і разом з нею.

Таким чином, визнані відповідачем ОСОБА_3 вищевказані обставини не підлягають доказуванню, що передбачено ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Факт постійного проживання ОСОБА_9 разом з її матірю ОСОБА_10 на час відкриття спадщини за адресою : Чернігівська область Городнянський район с. Невкля, вул. Леніна, буд. 54 підтверджений в суді свідками ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та фактично підтверджений свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_11, які проживають по сусідству і добре знали покійну ОСОБА_10 та її доньку ОСОБА_9 та їх сімейні відносини.

Зазначені докази відповідають вимогам належності та допустимості, визначеним ст. ст. 58, 69 ЦПК України, та не спростовані відповідачами.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_9 зі спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини є доведеним, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про встановлення факту прийняття ОСОБА_9 спадщини своєї матері ОСОБА_10, то у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» чітко вказано, що в разі якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємцю слід звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

Положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України прямо передбачають, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Відповідно встановлення судом факту постійного проживання ОСОБА_9 разом зі своєю матірю на час відкриття спадщини свідчить про те, що вона прийняла спадщину померлої матері і додаткового встановлення судом цього факту не потребується. При цьому докази, які б вказували на те, що ОСОБА_9 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заявила про відмову від спадщини ОСОБА_10 відсутні.

З огляду на викладене, в задоволенні цієї вимоги позивача слід відмовити у звязку з її безпідставністю.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії слід зазначити наступне.

В абзаці 2 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У своєму листі-відповіді позивачу приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вказала, що єдиною причиною неможливості видачі їй свідоцтва про право на спадщину являється відсутність у нотаріуса правових підстав для встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_9

після смерті її матері ОСОБА_10. При цьому, право власності ОСОБА_10 на спадкове майно, а саме спірний будинок, зареєстровано у встановленому законом порядку та підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, які оформлені належним чином. Встановлення судом факту спільного проживання ОСОБА_9 разом з її матірю ОСОБА_10 на час відкриття спадщини дає позивачу можливість у визначеному законом порядку звернутись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та набути право власності на майно в порядку спадкування. Натомість судом встановлено, що позивач взагалі не зверталась до нотаріуса з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Нотаріусом відповідна заява позивача не розглядалась, письмова відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачу не видавалась, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом за правом спадкової трансмісії є передчасними та задоволенню не підлягають.

Крім того, вказані вимоги суперечать змісту фактів, які позивач просить суд встановити, та є взаємовиключними, оскільки спадкування за правом спадкової трансмісії може мати місце в тому випадку якщо спадкоємець за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти. Натомість позивач в судовому засіданні при цьому доводила факт спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і відповідно прийняття спадкоємцем спадщини померлого.

Також суд приходить до висновку, що визначений позивачем у позовній заяві відповідач Моложавська сільська рада Городнянського району Чернігівської області, яка являється органом місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у справі. У судовому засіданні встановлено, що спадщину померлої ОСОБА_10 прийняла її донька ОСОБА_3 та саме між нею та позивачем є спір щодо успадкування належного спадкодавцю ОСОБА_10 майна і про це прямо зазначено у позові. Вимога позивача про встановлення відповідного факту безпосередньо впливає на спадкові права й обов'язки ОСОБА_3 через це між ними і існує спір і саме ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі. Натомість в ході судового розгляду справи ні позивач, ні її представник так і не вказали з огляду на що відповідачем у справі визначена сільська рада, яким чином вона порушує права, свободи чи інтереси позивача, та яке відношення має до цієї справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області слід відмовити.

Стаття 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_1 судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382 IV, ст. ст. 15-16, 29, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1235, 1241, 1258, 1261, 1268-1270, 1276, 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 74, 88, 169, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_9 разом з її матірю ОСОБА_10 на час відкриття спадщини 18 червня 2013 року за адресою : Чернігівська область Городнянський район с. Невкля, вул Леніна, буд. 54.

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, а також до Моложавської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 121 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Д.Березовський