Рішення № 52770736, 16.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4272/15

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у відшкодування завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 54 940,75 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на надання адвокатської допомоги у розмірі 2000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров'я за період з 02 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року у розмірі 7288,00 гривень.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров'я за період з 02 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року у розмірі 20 124 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток у розмірі 2294 грн., починаючи з 01 листопада 2013 року до 01 березня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 спричинену в результаті ДТП моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір у розмірі 750 гривень, 65 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 684,65 гривні. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови ОСОБА_2 в стягненні витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 16 800,00 грн., в стягненні послуг на надання правової допомоги в сумі 13 346,50 грн., витрат на забезпечення доказів в сумі 64,99 грн., стягненні з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 85 980,00 грн., стягненні з Моторного (транспортного) страхового бюро України моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн., в зменшенні строку виплати втраченого заробітку до 01 березня 2014 року; в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог частково, а саме: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у відшкодування завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди у розмірі 20 595,75 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за період з 02 листопада 2012 року по 01 березня 2014 року у розмірі 9582 гри.; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за період з 02 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року у розмірі 20 124 грн.; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір у розмірі 750,65 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 684,65 грн.; в решті позовних вимог відмовити.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до Моторно (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 - відхилено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 подав до суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача до Моторно (транспортного) страхового бюро України відмовити за безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав до суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції, а також зупинити виконання Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року до розгляду касаційної скарги відповідача по суті.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційні скарги ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 підлягають відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі з наступних підстав .

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи, відповідно яких 02 листопада 2012 року водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «TOYOTA COROLLA» д/н НОМЕР_1 рухаючись по суміжній дорозі по направленню до виїзду на проїзну частину вул. Корольова в м. Одесі, здійснив поворот ліворуч не переконавшись в безпечності цього маневру, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась з права наліво по напрямку руху вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до висновку експерта бюро судово-медичної експертизи управління охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації №513 від 04 березня 2013 року, тілесні ушкодження завдані ОСОБА_2 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпечності для життя.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2013 року ОСОБА_4 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В результаті отриманих травм ОСОБА_2 стала інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10AAA №968687 від 27 лютого 2013 року.

За індивідуальною програмою реабілітації інваліда №663 від 27 лютого 2013 року ОСОБА_2 повинна проходити лікувальний масаж впродовж 2013-2014 років.

За договорами №2240/13 від 22 квітня 2013 року та №2241/13 від 01 липня 2013 року, укладеними з лікарем-масажистом ОСОБА_6, ОСОБА_2 отримала два курси масажу, за який сплатила 12000 грн., що підтверджується договорами та актами приймання-передачі наданих послуг.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 була обмежена в рухах, вона потребувала догляду сторонніх осіб. Оскільки члени сім'ї не могли забезпечити належний догляд за хворою, у зв'язку з занятістю на роботі, то ОСОБА_2 була вимушена найняти доглядальницю, яка б їй допомагала забезпечити себе повсякденною життєвою необхідністю до моменту відновлення рухів. За договором № 29-11-12 від 29 листопада 2012 року ОСОБА_7 надавала ОСОБА_2 необхідний догляд.

За надані послуги ОСОБА_2 сплатила останній 19380 грн., що підтверджується договорами на надання послуг та актами приймання-передачі наданих послуг.

За встановлених обставин справи, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 31380 гривень.

Обґрунтованою та підтвердженою є сума у 2900 гривень - вартість інвалідної коляски та милиць - 280 гривень, комплекту імплантів - 4500 гривень, які встановлювались під час операції 06 листопада 2012 року, вартість апарату наружної фіксації - 10 000 гривень, який був використаний під час проведення операції 02 листопада 2012 року.

Документально підтвердженими є витрати позивача на купівлю ліків та медичних препаратів на суму 924,9 грн., 1171,02 грн., 514,06 грн.

Витрати позивача під час перебування на стаціонарному лікуванні складають 768 гривень, витрати на ліки 2502,77 гривень.

Судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення витрат за надання довідки про гідрометоеінформацію, оскільки вона не відноситься до даної справи та витрат за призначені ліки, так як доказів їх купівлі позивачем надано не було, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині є необґрунтованими .

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення на її користь грошової суми у розмірі 16 800 гривень, яку ОСОБА_2 планує витратити на санаторно-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова», є неспроможними, оскільки стягненню підлягають лише понесені та документально підтверджені витрати.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак, всупереч вимогам вказаного закону, ОСОБА_4 експлуатував свій автомобіль без зазначеного полісу.

Згідно п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до п. 9.3 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Отже, суд вірно визначився, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди з Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відсутності повідомлення про страховий випадок, спростовуються матеріалами справи, а саме: заявами ОСОБА_2 від 27.11.2013 року, яку було отримано МТСБУ 29.11.2013 року та від 17.12.2013 року, яку було отримано МТСБУ 20.12.2013 року , про що свідчать поштові квитанції та повідомлення про вручення поштової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Щодо необхідності компенсації витрат за рахунок Фонду соціального страхування , необхідно зазначити, що Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» ( в редакції чинній на момент розгляду справи) встановлює гарантії щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, а пошкодження здоров'я позивача в результаті ДТП відносяться до постійної втрати працездатності у розмірі 40%., отже вказаний Закон не регулює правовідносини, пов'язані зі стійкою втратою загальної працездатності.

Крім того, згідно листа-роз'яснення від 17.05.2015 року Фондом соціального страхування зазначено, що він надає допомогу лише з тимчасової втрати працездатності та не здійснює оплату стійкої втрати працездатності у зв'язку з тим, що це не входить до його компетенції. Окрім того, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, також не відшкодовує додаткові витрати , викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування тощо.

Отже , ОСОБА_2 не отримувала відшкодування в результаті стійкої втрати працездатності за рахунок іншого обов'язкового виду страхування, тому довід апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині, на перевірці якого було наголошено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, є неспроможним.

Більш того, на час розгляду справи в апеляційному суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України повністю відшкодували позивачці матеріальну шкоду, що не кореспондується з доводами їх апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДТП позивач працювала бухгалтером TOB «Інтертранс», згідно довідки якого її середньомісячний заробіток складав за 3 останніх місяці 1842,5 грн.

Тому, суд першої інстанції відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» вірно встановив, що за період з 01 січня 2013 року по 01 листопада 2013 року загальна сума втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров'я становить 27 412 гривень.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Таким чином, МТСБУ має компенсувати позивачеві 20 124 грн., а ОСОБА_4 -7288 гривень.

У зв'язку з тим, що інвалідність 2 групи позивачеві встановлена до 01 березня 2014 року і враховуючи положення статей 1203 та 1204 ЦК України, суд вірно стягнув з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток у розмірі 2294 грн., починаючи з 01 листопада 2013 року до 01 березня 2014 року.

Що стосується витрат на надання адвокатської допомоги, то колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про їх стягнення .

Так, відповідно ст.. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно матеріалів справи, на обґрунтування витрат на надання адвокатської допомоги ОСОБА_2 надала договір про надання адвокатських послуг №2-1 З/А від 06 червня 2013 року, з п.1.1 якого вбачається, що він був укладений адвокатом лише для підготування та подачі позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ДТП.

В протоколі судового засідання від 14.10.2013 року ОСОБА_3 зазначена як представник позивача., щодо неї відсутні відомості у справі про допуск її до участі у справі як особи, що надає правову допомогу, в матеріалах справи відсутні відповідні розрахунки надання правової допомоги.

Призначенням платежу по квитанції на а.с. 60 про сплату позивачем 5250 гривень на користь ОСОБА_3 є лише поповнення картки, у зв'язку з чим дана квитанція не може вважатись належним доказом у справі.

Відповідно до частини першої статті 60, частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-59 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно визначився з характером виниклих між сторонами правовідносин, однак невірно визначився з правовими нормами, які регулюють стягнення витрат на правову допомогу та не надав належної оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують витрати ОСОБА_2 на надання адвокатський послуг.

Тому, колегія суддів приходить до висновку , що ОСОБА_2 не надано жодних доказів в підтвердження факту надання їй адвокатської допомоги. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в цій частині, у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - ОСОБА_5 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрат на надання адвокатської допомоги.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат за надання адвокатської допомоги - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.О. Погорєлова

І.П. Сидоренко