Ухвала суду № 52767845, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/6055/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області про скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання призначити йому пенсію на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) працював на підприємствах вугільної галузі, а саме: ВП «Шахта «ім. О.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугіля» з 02 квітня 1997 року по 16 червня 1997 року; ВП «Шахта «ім. О.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугіля» з 15 вересня 1997 року по 29 березня 1999 року; ВП «Шахта «ім.О.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугіля» з 12 липня 1999 року по 05 вересня 2002 року; ДП «ВК «Краснолиманська» з 16 вересня 2002 року по 11 січня 2004 року; ТОВ «Укрвуглестрой» з 02 лютого 2004 року по 04 липня 2006 року; ВП «Шахта «ім. О.Г.Стаханова» ДП «Красноармійськвугіля» з 18 липня 2006 року по 12 лютого 2010 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є пенсіонером по інвалідності та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області з 06 квітня 2009 року, по 28 лютого 2010 року отримував пенсію по інвалідності 3 групи від загального захворювання, а з 01 березня 2010 року отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок професійного захворювання.

28 січня 2010 року на підприємстві - шахта ім. О.Г.Стаханова складено акт №1 розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 за формою П-4.

11 лютого 2010 року Донецькою обласною МСЕК позивачу встановлено 3 група інвалідності. 20 травня 2010 року, 20 березня 2012 року та 18 березня 2014 року позивач проходив переосвідчення, на яких продовжувався строк інвалідності.

Судами також було встановлено, що страховий стаж позивача обчислений по 30 квітня 2009 року та складає 13 років 03 місяця 09 днів, в тому числі 11 років 03 місяців 16 днів на пільгових умовах за Списком №1 на підземних роботах з видобутку вугілля з повним робочим днем під землею.

22 квітня 2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся із заявою до відповідача про перевід його на пенсію згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

30 квітня 2014 року рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області №146936 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також відмовлено в перерахунку пенсії по інвалідності від професійного захворювання з урахуванням періоду перебування на інвалідності з підстав зарахування зазначеного періоду лише до стажу призначення пенсії за віком.

Відмовляючи в задоволені в позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки позивач на час звернення до суду з позовом отримує пенсію по інвалідності від професійного захворювання та не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то не має підстав включати період перебування на інвалідності з 01 березня 2010 року по 21 квітня 2014 року до загального та пільгового стажу та встановлювати пенсію в мінімальних розмірах відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно з частиною четвертою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).

Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, до виникнення права на призначення пенсії за віком враховувати час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання не має підстав.

Оскільки ОСОБА_2 на день звернення до управління Пенсійного фонду за перерахунком пенсії отримував пенсію по інвалідності від професійного захворювання та не мав права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то відповідачем правомірно було йому відмовлено у зарахуванні до загального та пільгового стажу роботи періоду перебування на інвалідності від профзахворювання з 01 березня 2010 року до 21 квітня 2014 року.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не має права на встановлення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки не має 15 років роботи на підземних роботах по видобутку вугілля та інших корисних копалин, передбачених статтею 1 цього ж Закону.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній