Ухвала суду № 52767264, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/58153/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Інспекція)

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 819/1291/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Козівський цукровий завод" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000212200.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, позов задоволено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не досліджено безпосередньо та не надано правової оцінки обставинам, покладеним в основу прийняття оспорюваного за даним позовом податкового повідомлення-рішення.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій, покладених в основу прийняття рішень зі спору, та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.07.2008 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період.

Результати перевірки висвітлені в акті від 05.02.2012 № 000001/19-08-22/22/35452840, на підставі якого Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітні періоди з березня 2010 року по червень 2012 року в загальному розмірі 37 091 188 грн.

Так, контролюючим органом не визнано право платника на включення до складу витрат у 4 кварталі 2010 року вартості поліпшень основних фондів у сумі 834 065 грн., які не підтверджені необхідними документами первинного обліку (проектно-кошторисною документацією, договорами підряду, актами виконаних робіт установленої форми, документами про виведення основних фондів з експлуатації для проведення капітального ремонту тощо).

Крім того, перевіркою встановлено, що за кредитним договором від 30.09.2008 № 151208К50 Товариство отримало від відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» кредит у сумі 27 999 954,35 грн. для фінансування інвестиційного проекту з придбання корпоративних прав та майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю «Козова-цукор» (далі - ТОВ «Козова-цукор»). Частину цих коштів (у сумі 14 958 318,71 грн.) було перераховано позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Цукор-інвест» на оплату придбаних корпоративних прав у статусному фонді ТОВ «Козова-Цукор» у рамках виконання договору від 02.10.2008. У подальшому за договором купівлі-продажу від 20.10.2008 позивач відчужив зазначені корпоративні права товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Сервіс» за ціною 14 958 364,36 грн.; термін оплати було встановлено до 20.10.2033.

Вказані операції були розцінені податковим органом як такі, що не мають розумної економічної мети, що виключає можливість врахування у податковому обліку Товариства відсотків за банківським кредитом, використаним поза межами господарської діяльності платника.

Також Інспекція не визнала право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму відсотків за користування процентними позиками, наданими товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Омена Капітал», які також, за посиланням відповідача, було використано не у рамках провадження господарської діяльності Товариства.

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суди обох попередніх інстанцій послалися на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 в адміністративній справі № 876/8388/13, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000172200 та № 0000182200.

При цьому суди надали преюдиційного значення протиправності висновків Інспекції, викладених в акті перевірки, які були покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 № 0000212200, № 0000172200 та № 0000182200.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в силу наведеної норми учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Крім того, у даному разі суди визнали преюдицією не власне установлені судовим рішенням обставини, а надану апеляційним судом правову оцінку цих обставин, що також не відповідає змісту преюдиції у розумінні частини першої статті 72 КАС.

У справі, що переглядається, судам слід було безпосередньо, із вжиттям усіх передбачених чинним процесуальним законодавством заходів, дослідити обставини, покладені Інспекцією в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, надати цим обставинам з урахуванням доводів учасників провадження правову оцінку, та за наслідками встановленого вирішити даний спір на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Невиконання судами наведених вимог виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі судових рішень в порядку касації та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 819/1291/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко