Ухвала суду № 52765092, 20.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1669/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

20 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.

представників позивача: Четверик В.В., Навитанюк С.В.

представників відповідача: Островерха Р.В., Кіт С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю" Брайт 2" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

10.06.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт 2" (ТОВ "Брайт 2") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ № 0002672202 та № 0002682202 від 03.06.2015 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

На підставі направлень на перевірку № 1129/22 від 20.04.2015 року, № 1131/22 від 20.04.2015 року, № 1132/22 від 20.04.2015 року та № 1133/22 від 20.04.2015 року, виданих Вінницькою ОДПІ, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Брайт 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 03.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в Акті № 1299/2202/38055098 від 20.05.2015 року. Відповідно до висновків Акта перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 202313 грн (в тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 5460 грн, за ІV кв. 2012 року на суму 19255 грн, за 2013 рік на суму 117448 грн, за 2014 рік на суму 60150 грн) та занижено податок на додану вартість на суму 18909 грн (в тому числі за серпень 2014 року на суму 2980 грн, за жовтень 2014 року на суму 1163 грн, за листопад 2014 року на суму 1596 грн, за грудень 2014 року на суму 13170 грн).

На підставі акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення :

- № 0002672202 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 252891 грн, в тому числі: за основним платежем 202313 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 50578 грн;

- № 0002682202 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 23636 грн, грн. в тому числі: за основним платежем 18909 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4727 грн.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Лозинка" в період з 23.08.2012 року по 01 серпня 2014 року, діяв договір про надання послуг логістики № 082301 від 23.08.2012 року зі змінами, що були внесені додатковою угодою від 01.04.2014 року.

01.08.2014 року дію даного договору було припинено за взаємною згодою сторін, про що підписано відповідну додаткову угоду, та укладено договір відповідального зберігання №Л140801БР від 01.08.2014 року.

Відповідно до умов договору про надання послуг логістики № 082301 від 23.08.2012 року виконавець (ТОВ "Лозинка") зобов'язується надавати в межах строку дії та умов цього договору замовнику (ТОВ "Брайт 2") послуги з логістики, а замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця встановлену даним договором плату.

В пункті 1.2. договору про надання послуг з логістики №082301 від 23.08.2012 року зазначено, що послуги з логістики - комплекс послуг, які включають приймання, зберігання, перевезення, експедирування, тощо, та складаються з: розвантаження і приймання товару у кількості, зазначеній у відповідних супроводжувальних документах, контролю документарної і фактичної відповідності товару, переданого на зберігання, внутрішньо складське транспортування та складування товару, зберігання товару, відбір та комплектація товару згідно замовлення, підготовка товару для відправки та повернення товару замовнику, завантаження товару в транспортний засіб, доставку товару вантажоодержувачу згідно замовлення та товарно-транспортної документації.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду акти про надання послуг з логістики за договором № 082301 від 23.08.2012 року, акти про надання послуг відповідального зберігання за договором №082301 від 23.08.2012 року, акти про надання послуг відповідального зберігання за договором №Л140801БР від 01.08.2014 року, акти приймання-передачі товару на зберігання, подорожні листи вантажних автомобілів, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи.

Судом також встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Ідеї успіху" укладено договір поставки поліграфічної продукції № 1310044/БР від 04.10.2013 року. Відповідно до умов вищенаведеного договору, постачальник (ТОВ "Ідеї успіху") зобов'язується виготовити та поставити покупцеві ("Брайт 2") товар (поліграфічну продукцію), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар поставлений за його замовленням. Найменування товару, його кількості, та інші характеристики обумовлюються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду специфікації до договору поставки №1310044/БР від 04.10.2013 року, видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи. Також, позивачем надано звіти про проведення рекламної компанії з використанням поліграфічної продукції замовленої та поставленої ТОВ "Ідеї успіху".

Також судом встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Артея лтд" укладено договір поставки № БР-1101002 від 01.11.2014 року з додатками, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ "Артея лтд") зобов'язується відповідно до умов даного договору поставити покупцеві ("Брайт 2") товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, у порядку та на умовах даного договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні та розрахункові документи. Крім того, позивачем надано суду видаткові накладні про доставку товару кур'єрською службою ТОВ "Нова пошта".

Поряд з цим, для підтвердження факту використання позивачем у господарських операціях, придбаного у ТОВ "Артея лтд" товару, надано договір комісії №БР/К-1, що укладений між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Вітум". За умовами даного договору ТОВ "Вітум" зобов'язується за дорученням ТОВ "Брайт 2" за винагороду, вчиняти від свого імені та за рахунок "Брайт 2" цивільно-правові угоди, щодо продажу товару протягом строку дії даного договору, за ціною і в порядку передбаченим ним.

Судом встановлено, що усі вище перераховані документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що у даних господарських операціях позивачем було досягнуто господарської мети, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними контрагентами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 жовтня 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.