Ухвала суду № 52765075, 21.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/9707/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дорош Р.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

21 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання незаконними дій відповідача, які виразились у відмові надати позивачу статус інваліда війни у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності внаслідок участі у формуваннях Цивільної оборони при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення відповідно до вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з 11 березня по 12 квітня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі Хмельницького АТП 16827, має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії "1" та 16 грудня 1999 року внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою його визнано інвалідом ІІ групи довічно. В установленому законом порядку позивач звернувся за наданням статусу інваліда війни, однак вказане звернення було залишене без задоволення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить визнати рішення нечинним та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду встановлений частиною 2 статті 99 КАС України. Також скаржником зазначено, що судом першої інстанції порушено норми статті 109 КАС України, оскільки питання надання статусу "інваліда війни" ОСОБА_2 було розглянуто судом в 2012 році (справа №2218/1106/2012).

Позивач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання призначене на 21 жовтня 2015 року не прибули, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження, при цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу Хмельницького автопідприємства 16827 від 05 березня 1987 року №179 направлений з 11 березня по 12 березня 1987 року для забезпечення перевезень експлуатаційників Чорнобильської АЕС. Для ліквідації наслідків аварії позивач був залучений до формувань цивільної оборони підприємства, яке входило до зведеного загону Цивільної оборони Київської області в складі АТП 33027 та виконував обов'язки водія автобуса. ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності по причині захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

В березні 2015 року, для отримання посвідчення "Інваліда війни" згідно з пунктом 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою на яку отримав відмову (№1865 від 24 березня 2015 року), так як для підтвердження приналежності осіб залучених до складу формування Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи необхідно надати зокрема наказ відповідного органу про те, що підрозділ, в якому працювала особа входив до складу формувань Цивільної оборони.

Незгода позивача з такою відмовою слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з його під ставності та обґрунтованості на вимогах закону.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з приписами пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з нормою пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

В силу статті 11 Закону України "Про Цивільну оборону України" невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України Закону України "Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Як зазначається в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 08.11.2005, підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, особа, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і яка залучена до складу формувань цивільної оборони у вказаний період, за наявності відповідних документів, що підтверджують право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 надані докази залучення його до складу формувань Цивільної оборони. Зокрема, робота позивача в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони підприємства, яке входило до зведеного загону Цивільної оборони Київської області в складі АТП 33027 підтверджується довідкою ПАТ "Поділля-Плюс" (а.с. 16), довідкою №214 від 17.05.2012 (а.с. 18), листом ПАТ "Поділля-Плюс" №111 від 20.03.2012 (а.с. 19) та вкладкою до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визначення ОСОБА_2 учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданою Хмельницькою облдержадміністрацією 22 грудня 1999 року.

Таким чином, позивач безпосередньо був залучений до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому, за наявності документів, підтверджуючих право позивача на отримання статусу інваліда війни, дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, які виразилися у відмові надати позивачу статус інваліда війни та видати на його ім'я відповідне посвідчення встановленого законом зразка, колегія суддів вважає протиправними.

Враховуючи викладене, при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом спростовуються матеріалами справи. Оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів після отримання листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 24 вересня 2015 року. Позов подано до суду 19 травня 2015 року тобто в межах шестимісячного строку встановленого частиною 2 статті 99 КАС України.

Не заслуговують на увагу також доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог статті 109 КАС України вказуючи, що питання надання статусу "інваліда війни" ОСОБА_2 було розглянуто судом в 2012 році (справа №2218/1106/2012), з огляду на таке.

Варто звернути увагу відповідача на те, що постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2012 року у справі № №2218/1106/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення та охорони здоров'я Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, якою позов задоволено та, зокрема, зобов'язано відповідача встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни відповідно до вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" скасовано постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишено без змін. Отже в суду першої інстанції не було підстав для застосування вимог статті 109 КАС України, а саме положень пункту 2 частини 1, в силу якого суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не належить, оскільки відсутні підстави для визнання рішення нечинним та закриття провадження у справі передбачені статтею 203 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.