Ухвала суду № 52764950, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1729/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Запорожана Д.В.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року по справі № 821/1729/15-а за адміністративним позовом Приватного підприємства ВКФ РОСТ до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство ВКФ РОСТ (далі позивач, або ПП ВКФ РОСТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі відповідач, або ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.04.2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 19.03.2015 року по 20.03.2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ВКФ Рост з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків контрагентом постачальником ПП Холдинг Будпроект за жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 27.03.2015 року № 67/21-03-22-04/37631936 (а.с.14-24).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ПП ВКФ Рост занижено податок на прибуток за 2014 року на загальну суму 94949 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в наслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд. 25) на загальну суму ПДВ 105499 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 14.04.2015 року, яким ПП ВКФ Рост визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131873,75 грн., у тому числі, за основним платежем в сумі 105499 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 26374,75 грн.; № НОМЕР_2 від 14.04.2015 року, яким ПП ВКФ Рост визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 118686,25 грн., у тому числі, за основним платежем в сумі 94949 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 23737,25 грн. (а.с.28-29).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийнятті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобовязань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до положень пп. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару та послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, між ПП ВКФ Рост та ПП Холдинг Будпроект було укладено договір поставки № 20 від 27.10.2014 року (а.с.65), відповідно до п. 1 якого продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності товар, у відповідності з попередньо здійсненими наказами покупця. Асортимент, кількість, ціна товару зазначається в первинних документах (рахунках і накладних) на відпуск товару. Відвантаження товару здійснюється Продавцем зі складу.

На підтвердження фактичного здійснення операцій за вказаним договором позивачем до суду надано: видаткова накладна № РН-000072 від 27.10.2014 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 27/10/01 від 27.10.2014 року; податкова накладна № 72 від 27.10.2014 року; квитанція про реєстрацію від 07.11.2014 року реєстр. № НОМЕР_3; платіжні доручення № 306 від 24.12.2014 року, № 293 від 17.12.2014 року, № 308 від 26.12.2014 року, № 291 від 16.12.2014 року, № 302 від 03.12.2014 року, № 296 від 01.12.2014 року, № 294 від 01.12.2014 року, № 292 від 28.11.2014 року, № 290 від 28.11.2014 року, № 288 від 27.11.2014 року, № 275 від 12.11.2014 року, № 274 від 12.11.2014 року, № 272 від 11.11.2014 року, № 310 від 29.12.2014 року (а.с.66 - 75).

Також, на підтвердження фактичного отримання від свого контрагента товару позивачем до суду надано копію договору № 6 від 12.09.2013 року та додаткова угода № 1 від 02.01.2014 року до нього про надання ПП ВКФ Рост приватним підприємством Нафтовий Союз послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів (а.с.76-81).

В подальшому придбаний товар (дизпаливо) позивачем було реалізовано наступним контрагентам - ПП Оленка, ФОП ОСОБА_2, ПП Корабел - Комфорт, ПП Траверс Груп, ТОВ Транс Ойл-1, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: по ФОП ОСОБА_2: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1106-1 від 11.06.2014 року, видаткова накладна № РН-0000300 від 27.10.2014 року, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2710 -1 від 27.10.2014 року, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2710 -2 від 27.10.2014 року; по ПФ Оленка: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1905-1 від 19.05.2014 року, видаткова накладна № РН-0000306 від 28.10.2014 року, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2810-4 від 28.10.2014 року; по ПП Траверс Груп: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2410-1 від 24.10.2014 року, видаткова накладна № РН -0000310 від 30.10.2014 року, акт приймання - передачі нафтопродуктів від 30.10.2014 року, видаткова накладна № РН-0000311 від 31.10.2014 року, акт приймання - передачі нафтопродуктів від 31.10.2014 року; по ПП Корабел - Комфорт: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1504-1 від 15.04.2014 року, видаткова накладна № РП-0000317 від 31.10.2014 року, товарно-транспортна накладна № 78 від 31.10.2014 року; по ТОВ Транс Ойл-1: видаткова накладна № РН-0000308 від 28.10.2014 року, товарно-транспортна накладна № 2810-3 від 28.10.2014 року, довіреність № 27 від 28.10.2014 року (а.с.82-103).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наданими позивачем первинними документами можливо встановити фактичне здійснення господарських операцій з ПП Холдинг Будпроект, а відтак правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року по справі № 821/1729/15-а за адміністративним позовом Приватного підприємства ВКФРОСТ до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко