Ухвала суду № 52764923, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2858/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Бубнова В.І.;

представника відповідача Антосюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" до Балтської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" звернулось до суду з позовом до Балтської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання недійсним та скасування рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу та зобов'язання застосувати процедури податкового компромісу.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішення податкового органу про відмову в задоволенні заяви щодо застосування податкового компромісу є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» звернулось до Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області із заявою про компроміс, в якій зазначено, що податковий (звітний) період, у якому було допущено завищення витрат та заниження податкових зобов'язань 2011 рік., сума завищення податкового кредиту складає 707992,00 грн., сума завищення витрат складає 5455340,78 грн. (арк. справи 11-16).

24 квітня 2015 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» про застосування процедури податкового компромісу з податкового зобов'язання (по податку на додану вартість та податку на прибуток) за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року було розглянуто комісією Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області. За результатом розгляду вказаної заяви Балтською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було прийнято рішення від 27.04.2015 №4 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу (а.с.114).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заявником подано заяву поза межами строків давності встановлених ст..102 ПК України, судова колегія вважає такий висновок вмотивованим виходячи з наступного.

Судовою колегією суду апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження позивача про прийняття Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області по одному й тому ж акту перевірки двох рішення, які суперечать один одному.

Апелянт посилається на те, що 19 березня 2015 року Балтська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області задовольнила його заяву про компроміс від 12.03.2015р. (рішення № 1), а потім, 27 квітня 2015 року інспекція прийняла рішення № 4, яким відмовила Позивачу в погодженні застосуванні процедури податкового компромісу.

Однак, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вказані рішення, прийняті під час застосування Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкового компромісу, є протилежними у зв'язку з наданням Позивачем двох різних заяв про застосування податкового компромісу, при розгляді яких, відповідно до підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), застосовуються різні процедури податкового компромісу.

Рішення № 1 від 19.03.2015р. щодо погодження застосування процедури податкового компромісу було прийнято Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області відповідно до процедури податкового компромісу, встановленої пунктом 7 підрозділу 92 розділу XX ПК України за результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2015р. вих. №12/03-14 про застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 11.03.2015р. №0000042200 та №0000052200, за якими податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ вважалися неузгодженими, відповідно до норм ПУ України.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті в результаті проведення Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області позапланової виїзної документальної перевірки Позивача (акт №12/2200/26788318 від 02.03.2015р.) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІЕК «Верес» ЄДРПОУ 36758414 та ТОВ «Белат» за період з 14.04.2011р. по 31.12.2013р., яка проводилася на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 та ч.І п.78.2 та п.78.4 ст.78 ПК України та у зв'язку з надходженням до інспекції постанови слідчого першого відділу слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції Дмитренко С.О. «Про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Соковий завод Колимський» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІЕК «Верес» та ТОВ «Белат» за період з 14.04.2011 року по 31.12.2013 року».

А, рішення ДПІ № 4 від 27.04.2015р. щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу було прийнято Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області відповідно до процедури податкового компромісу, встановленої пунктом 1 підрозділу 92 розділу XX ПК України за результатами розгляду заяви Позивача від 10.04.2015р. вих. №10/04-27 про застосування податкового компромісу по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за період з серпня 2011р. по листопад 2011р., за який не виносилися податкові повідомлення-рішення за результатами вказаної вище перевірки, в зв'язку із закінченням 1095 днів, протягом яких, відповідно до п. 102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги твердження апелянта щодо невірного обрахування судом першої інстанції строків давності для даної ситуації в порядку п. 102.4 ст.102 ПК України, так як перевірка і відповідне рішення було прийнято до закінчення строку давності, передбаченого п. 102.1 цієї статті.

Пункт 102.4 ст.102 ПК України регулює відносини при застосуванні строків давності щодо стягнення податкового боргу, що виник в зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті.

Адже, грошове зобов'язання за актом перевірки №12/2200/26788318 від 02.03.2015р. за період з серпня 2011р. по листопад 2011р. Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не визначалося, в зв'язку з закінченням 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував норми матеріального Закону №63 від 25.12.2014р., відповідно до якого Позивач подав заяву про застосування податкового компромісу за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року, тобто за охоплюваний вищевказаним Законом період з 01.04.2011р. по 01.04.2014р. (1095 днів) і в установлені строки, в зв 'язку з чим суд виніс незаконне рішення.

Дані доводи апелянта судова колегія суду апеляційної інстанції вважає необгрунтованими оскільки, 10 квітня 2015 року до Балтська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від Позивача надійшла Заява про компроміс вих. №10/04-27 (вх. ОДПІ №279) по уточнюючих розрахунках з ПДВ та податку на прибуток за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року.

Дану заяву було розглянуто на засіданні комісії Балтської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з питань застосування процедури податкового компромісу 24.04.2015р. (протокол засідання наявний в матеріалах справи), в результаті якого начальником Балтської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято рішення № 4 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу, в зв'язку з невідповідністю в заявлених уточнюючих розрахунках податкових періодах строкам давності, передбаченими п.1 та 11 підрозділу 92 розділу XX ПК України, з урахуванням ст.102 КП України.

Так, згідно п.1 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього кодексу.

17 січня 2015 року наказом ДФС України №13 затверджено Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разу застосування податкового компромісу (далі - Методичні рекомендації), які визначають порядок дії контролюючих органів при виконанні положень підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Терміни у цих Методичних рекомендаціях вживаються у значенні, визначеному ПК України та іншими нормативно-правовими актами, а саме - в п.2.1 зазначено, що під строками давності згідно із статтею 102 Кодексу розуміється визначення грошових зобов'язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Тобто, строки давності, починають відлік із дня, наступного за останнім днем подання податкової декларації, при цьомуі норми підрозділу 92 розділу XX ПК України не змінюють цього правила.

Згідно п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць, тому відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 цього Кодексу податкова декларація з ПДВ подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.137.4 ст.137 ПК України податковим (звітним) періодом для податку на прибуток підприємств є календарний рік, тому відповідно до пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 цього Кодексу податкова декларація з податку на прибуток підприємств подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Позивачем до заяви про компроміс були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з:

1) податку на додану вартість за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року, а саме:

- №1500002856 від 15.04.2015р. уточнення за серпень 2011р., граничний день подання податкової декларації за серпень 2011р. згідно ст.49 ПК України - 20 вересня 2011р. Відповідно, строк давності за даний період починає перебіг з 21 вересня 2011р., тому останній день, у який Позивач мав можливість подати уточнюючий розрахунок, в т. ч. у порядку податкового компромісу - 21 вересня 2014р.

- № 1500002854 від 15.04.2015р. уточнення за вересень 2011р.,граничний день подання податкової декларації за вересень 2011р. згідно ст.49 ПК України - 20 жовтня 2011р. Відповідно, строк давності за даний період починає перебіг з 21 жовтня 2011р.,тому останній день, у який Позивач мав можливість подати уточнюючий розрахунок, в т. ч. у порядку податкового компромісу, - 21 жовтня 2014р.

- № 1500002852 від 15.04.2015р. уточнення за жовтень 2011р., граничний день подання податкової декларації за жовтень 2011р. згідно ст.49 ПК України - 20 листопада 2011р. Відповідно, строк давності за даний період починає перебіг з 21 листопада 2011р., тому останній день, у який Позивач мав можливість подати уточнюючий розрахунок, в т. ч. у порядку податкового компромісу - 21 листопада 2014р.

- № 1500002850 від 14.04.2015р. уточнення за листопад 2011р., граничний день подання податкової декларації за листопад 2011р. згідно ст.49 ПК України - 20 грудня 2011р. Відповідно, строк давності за даний період починає перебіг з 21 грудня 2011р., тому останній день, у який Позивач мав можливість подати уточнюючий розрахунок, в т. ч. у порядку податкового компроміс, - 21 грудня 2014р.

2) податку на прибуток підприємств уточнення за період 2011 року., граничний день подання податкової декларації за 2011 рік згідно ст.49 ПК України - 01 березня 2012р. Відповідно, строк давності за даний період починає перебіг з 02 березня 2012р., тому останній день, у який Позивач мав можливість подати уточнюючий розрахунок, в т. ч. у порядку податкового компромісу, - 02 березня 2015р.

При цьому після кожної відповідної дати право подати уточнюючий розрахунок у платника податків втрачається.

Згідно п.3.13 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів щодо невідповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПК України, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Згідно п.7 листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.03.2015р. №04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу», який був надісланий контролюючим органам для єдиного розуміння процедури застосування та реалізації податкового компромісу передбаченого положенням підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначено, що межі застосування підрозділу 92 розділу XX ПК України визначено строками давності, встановленими ст.102 ПК України (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання).

Позивачем подані уточнюючі розрахунки у порядку податкового компромісу за податкові періоди, що добігли кінця до 1 квітня 2014 року, але від дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за такий період минуло понад 1095 днів, в зв'язку з чим, Балтською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було правомірно відмовлено Позивачеві у наданні податкового компромісу.

Також, необхідно зазначити, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відносно службових осіб Позивача було відкрито кримінальне провадження №32015160000000088 від 18.03.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.212 Кримінального кодексу України, по податкових зобов'язаннях за 2011 рік, які заявлені Позивачем в Заяві про компроміс від 10.04.2015р. вих. №10/04-27.

14 вересня 2015 року до Балтської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист від 14.09.2015р. №5463/7/15-32-09-03, який мається в матеріалах справи, від слідчого управління ФР ГУ ДФС в Одеській області в якому зазначалося, що Позивач згодний перерахувати кошти по платежу «суми, стягнені з вини осіб за шкоду заподіяну державі» в порядку ч.4 ст.212 КК України в рамках вказаного кримінального провадження.

Частина 4 ст.212 КК України передбачає, що особа, яка вчинила діяння, передбачені ч.З (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

24 вересня 2015 року Головне управління ДФС в Одеській області повідомило Балтську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (лист від 23.09.2015р. №10716/7/15-32-22-01- 09), що в рамках наявного кримінального провадження стосовно службових осіб ТОВ «Соковий завод Колимський», що мав взаємовідносини з контрагентами з ознаками фіктивності, позивач відшкодував спричинені державному бюджету збитки у розмірі 707900,00 грн.

Таким чином позивач фактично сплатив суми податків недоплачених у 2011 році, які він уточнював в уточнюючих розрахунках з ПДВ та податку на прибуток за період з серпня 2011 року по листопад 2011 року

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2014 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик