Постанова № 52764897, 01.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3221/15

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Запорожана Д.В.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги форми «Ю» № 591-15 від 05.05.2015 року про сплату боргу з орендної плати юридичних осіб та зобовязання внести до зворотного боку картки особового рахунку відомості про сплату позивачем сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до суду з позовом до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги форми «Ю» № 591-15 від 05.05.2015 року про сплату боргу з орендної плати юридичних осіб та зобовязання внести до зворотного боку картки особового рахунку відомості про сплату позивачем сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2015 року Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Савранське відділення) сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 591-15 на суму податкового боргу 3849,82 грн. (а.с.7).

Підставою для направлення вказаної податкової вимоги став факт наявності у позивача податкової заборгованості з орендної плати за землю, яка виникла наростаючим підсумком у звязку з несвоєчасним перерахуванням позивачем до бюджету цього податку за травень 2014 року.

Не погодившись із зазначеною вимогою, посилаючись на те, що платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року, своєчасно та в повному обсязі, ПАТ «Одесагаз» було здійснено сплату податкових зобовязань за вказаний період, проте ці кошти не були зараховані до бюджету з вини банку АТ «Єврогазбанк», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, у відповідача були відсутні підстави для направлення податкової вимоги позивачу у звязку з відсутністю у останнього податкового боргу у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Одесагаз» про скасування оскаржуваної податкової вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у звязку з надходженням наступного платежу у сумі 3344,48 грн. на сплату земельного податку згідно платіжного доручення № 11228 від 29.07.2014 року кошти зараховані на погашення податкового зобовязання по земельному податку за травень 2014 року, у звязку з чим відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, тобто зазначена податкова вимога є недіючою та не може тягнути за собою юридичних наслідків для позивача.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог про зобовязання відповідача внести до зворотного боку картки особового рахунку відомості про сплату позивачем сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду даної справи Любашівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Савранське відділення) не отримано від органу Державної казначейської служби даних про надходження податків за платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року від ПАТ «Одесагаз», а тому відсутні підставі для внесення таких даних до картки обліку позивача.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Отже, не зважаючи на звільнення від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, приписи п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України при їх логічному тлумаченні покладають на платника податків обов'язок погасити суму основного зобов'язання шляхом її зарахування на відповідні рахунки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом із тим, положення п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України визначають податковим обов'язком обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.

У той же час, Податковий кодекс України не наводить визначення поняття «сплата», утім відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Системний аналіз викладеного, свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 18.06.2014 року позивач надав до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн. з призначенням платежу земельний податок з юридичних осіб за травень 2014 року (а.с.8).

Проте, АТ «Єврогазбанк» згідно платіжного доручення ПАТ «Одесагаз» № 13240 від 18.06.2014 року кошти у сумі 3344,48 грн. не перерахував до державного бюджету.

Позивач листом від 26.06.2014 року № 192 повідомив відповідача (вх. №22 від 27.06.2014 року) про вказані обставини та відсутність його відповідальності за несвоєчасне перерахування банком податку до бюджету.

Отже, факт направлення позивачем вищенаведених платіжних доручень з належними та допустимими реквізитами дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції першої, що оскільки неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій позивача, то до нього не може бути пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної вимоги з огляду на те, що така вимога відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною, оскільки та обставина, що на день розгляду справи податкова вимога є відкликаною, не є доказом відсутності предмету спору. Представник позивача наполягає на визнанні податкової вимоги неправомірною та її скасування. Відкликання податкової вимоги не є тотожним визнанню її неправомірним або скасуванню. У разі набрання законної сили рішенням про задоволення позову та визнанню протиправною податкової вимоги вона вважається протиправною (неправомірною) з моменту її прийняття. Така вимога не створює будь-яких правових наслідків, а при відкликанні податкової вимоги вона вважається чинною протягом усього часу від моменту її формування та надіслання платнику до її відкликання, і в цей період її чинності платнику податків може бути завдана шкода, якщо на підставі цієї вимоги виникли певні правовідносини. Тому, на думку колегії суддів, відкликання податкової вимоги не позбавляє позивача право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною податкової вимоги та її скасування, а також скасування подальших заходів стягнення податкового боргу.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з якого виходив останній відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог про зобовязання внести до зворотного боку картки особового рахунку відомості про сплату позивачем сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року, з огляду на викладене.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 року № 765, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994.

Відповідно до п. 3 р. 1 зазначеного Порядку, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Тобто, картка облікового рахунку, це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий способу захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Вищенаведена правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 року (справа № К/800/17917/14) та від 09.02.2015 року (справа № К/9991/90592/11).

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно зясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення заявлених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги форми «Ю» № 591-15 від 05.05.2015 року про сплату боргу з орендної плати юридичних осіб та зобовязання внести до зворотного боку картки особового рахунку відомості про сплату позивачем сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області форми «Ю» № 591-15 від 05.05.2015 року про сплату боргу з орендної плати юридичних осіб.

Зобовязати Любашівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області внести до зворотного боку картки особового рахунку Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» відомості про сплату Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» сум платіжним дорученням № 13240 від 18.06.2014 року на суму 3344,48 грн., спрямоване на сплату земельного податку з юридичних осіб за травень 2014 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко