Ухвала суду № 52764853, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/4243/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

представника позивача - Красуцької Ж.М.,

представника відповідача- Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" до Луцької об'єднанаої державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької ОДПІ, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року № 0000202202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2270965,50 грн., у тому числі за основним платежем 1513977 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 756988,50 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 16 січня 2015 року № 0000202202.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що розрахунки за поставлений товар на момент проведення перевірки позивача не проведені, хоча згідно з умовами відповідних договорів розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 банківських днів з дня поставки товару. Податковий орган в обгрунтування доводів апеляційної скарги також покликається на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс", зокрема, вказує на те, що позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують фактичне проведення операцій та отримання товару, зокрема, не надано відмостей бухгалтерського обліку, в яких наведено бухгалтерські проведення щодо проведення факту оприбуткування товару та доведення, що отриманий товар був у подальшому використаний в господарській діяльності; також не надано документів, які підтверджують походження, якість і комплектність продукції (якісні посвідчення або сертифікати якості), документів на підтвердження транспортування товарів, документів складського обліку товару та внутрішнього переміщення, довіреностей на отримання товару. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Сахарчук А.А. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - Красуцька Ж.М. подала до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ К10221/15 від 23.04.2015 року), в судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 листопада по 02 грудня 2014 року Луцька ОДПІ провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс" за серпень 2014 року, якою встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" завищено податковий кредит на загальну суму - 1513978 грн., в тому числі за липень 2014 року - 82683 грн., за серпень 2014 року - 1431294 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 285/22-02/38272943 від 09 грудня 2014 року.

16 січня 2015 року на підставі вказаного акта Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000202202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2270965,50 грн., у тому числі за основним платежем 1513977 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 756988,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс", оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів по таких операціях. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків Луцької ОДПІ про порушення ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2014 року між ПП "ВКФ "Авента" та ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" укладено договір №12/КП купівлі-продажу товару (крохмаль, клей, барвники та інші хімічні препарати, що використовуються у виробництві картонно-паперової продукції).

01 липня 2014 року між ПП "ВКФ "Авента" та ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" укладено договір № 15/КП купівлі-продажу товару (сировини - КОП (картонна основа палітурного картону)

Відповідно до умов вказаних договорів товар повинен передаватися покупцю по частково (товарними партіями) на умовах СРТ - перевезення оплачені до місця знаходження покупця: м.Луцьк, вул. Карбишева,3. Всі витрати, пов'язані із навантаженням, транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок продавця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач долучив податкові накладні за липень 2014 року на загальну суму 3138851,66 грн., реєстр видаткових накладних за липень 2014 року, специфікації на товар - картонна основа палітурного картону, акти приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю.

Факт внутрішнього переміщення придбаних у ПП "ВКФ "Авента" товарів між складами на ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" підтверджується накладними на переміщення № 926 від 01 липня 2014 року, №№ 927, 2258 від 02 липня 2014 року, № 2348 від 08 липня 2014 року, № 2383 від 11 липня 2014 року, № 2528 від 17 липня 2014 року, № 2535 від 22 липня 2014 року, № 2557 від 23 липня 2014 року, № 2570 від 25 липня 2014 року, № 2609 від 28 липня 2014 року, бухгалтерськими відомостями щодо партій товарів на складах (бухгалтерський облік) за липень 2014 року, виробничим звітом за липень 2014 року по картонно-паперовому цеху (картон, папір), виробничим звітом за липень 2014 року по дільниці виготовлення виробів з плоских картонів (картон палітурний, коробковий склеєний).

01 серпня 2014 року ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" та ПП "Стрікс" уклали договір № 16/КП купівлі-продажу товару (сировину - КОП (картонна основа палітурного картону) та договір № 17/КП купівлі-продажу товару (крохмаль, клей, барвники та інші хімічні препарати, що використовуються у виробництві картонно-паперової продукції).

Відповідно до умов вказаних договорів товар повинен передаватися покупцю по частково (товарними партіями) на умовах СРТ - перевезення оплачені до місця знаходження покупця: м.Луцьк, вул. Карбишева, 3. Всі витрати, пов'язані із навантаженням, транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок продавця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач долучив реєстр податкових накладних за серпень 2014 року, в якому зазначені дата та номери податкових накладних на загальну суму 3547698,40 грн., реєстр видаткових накладних за серпень 2014 року, специфікації на товар - картонна основа палітурного картону, акти приймання продукції (товарів).

Факт внутрішнього переміщення товарів між складами у ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" підтверджується накладними на переміщення № 2735 від 01 серпня 2014 року, № № 962, 964 від 04 серпня 2014 року, № 2894 від 16 серпня 2014 року, № 2893 від 18 серпня 2014 року, № 959 від 04 серпня 2014 року, № 2941 від 23 серпня 2014 року, № 961 від 02 серпня 2014 року, № 2758 від 05 серпня 2014 року, № 2823 від 12 серпня 2014 року, № 2908 від 19 серпня 2014 року, № 958 від 02 серпня 2014 року, № 960 від 07 серпня 2014 року, № 2942 від 26 серпня 2014 року, № 957 від 01 серпня 2014 року, № 963 від 04 серпня 2014 року, бухгалтерськими відомостями щодо партій товарів на складах (бухгалтерський облік) за серпень 2014 року, виробничий звіт за серпень 2014 року по картонно-паперовому цеху (картон, папір), виробничий звіт за серпень 2014 року по дільниці виготовлення виробів з плоских картонів (картон палітурний, коробковий склеєний).

01 серпня 2014 року ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" та ПП "Стрікс" уклали договір № 05/НП на виконання робіт, послуг (роботи по ремонту, монтажу та налагодженню обладнання в картонно-паперового цеху замовника за адресою: м.Луцьк, вул. Карбишева, 3)

Відповідно до умов вказаного договору сторони здійснюють передачу-приймання виконаних робіт згідно з актами здачі - приймання виконаних робіт, які складаються протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення виконавцем про готовність робіт до приймання.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних робіт за договором, акти про проведення огляду та перевірки обладнання.

01 серпня 2014 року ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" та ПП "Сіті-М Торг" уклали договір № 04/НП на виконання робіт, послуг (роботи по ремонту, монтажу та налагодженню обладнання в картонно-паперового цеху замовника за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3)

Відповідно до умов вказаного договору сторони здійснюють передачу-приймання виконаних робіт згідно з актами здачі - приймання виконаних робіт, котрі складаються протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення виконавцем про готовність робіт до приймання.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано реєстр податкових накладних за серпень 2014 року, в якому зазначені дата та номери податкових накладних на загальну суму 386070,00 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних робіт за договором від 01 серпня 2014 року № 04/НП станом на 01 серпня 2014 року, акти про проведення огляду та перевірки обладнання.

01 липня 2014 року ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" та ПП "ТК "Амада" уклали договір № 14/КП купівлі-продажу товару.

На виконання умов вказного договору 31 липня 2014 року ПП "ТК "Амада" поставило ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" обладнання, яке було у використанні: трансформатор ТМ 1000/10, насосний агрегат НВТ 22/36 з електричним двигуном, насос водяний НВТ 22/36, кабель на загальну суму 496100,00 грн. з ПДВ.

За результатами вказаної господарської операції ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" задекларувало за липень 2014 року податковий кредит на суму 82683,33 грн.

На підтвердження господарських операцій з вищевказаним контрагентом в обґрунтування права на податковий кредит позивач надав реєстр видаткових накладних за липень, в якому зазначено дата та номер видаткової накладної, а саме: від 31 липня 2014 року № 638 на суму 496100,00 грн., реєстр податкових накладних за липень, в якому зазначено дата та номер податкової накладної, а саме: від 31 липня 2014 року № 248 на суму 496100,00 грн.

01 серпня 2014 року ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" та ПП "ТК Асторія" уклали договір № 03/НП купівлі-продажу.

На виконання умов вказаного договору ПП "ТК Асторія" поставило ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" обладнання, яке було у використанні: гауч-вал вартістю 1562000,00 грн. з ПДВ.

За результатами вказаної господарської операції ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" задекларувало за липень 2014 року податковий кредит на суму 26033333 грн.

На підтвердження господарських операцій з вищевказаним контрагентом в обґрунтування права на податковий кредит позивач надав реєстр податкових накладних за серпень, в якому зазначено дата та номер податкової накладної, а саме: від 31 серпня 2014 року №244 на суму 1562000 грн., реєстр видаткових накладних за серпень, в якому зазначено дата та номер видаткової накладної, а саме: від 31 серпня 2014 року № 1322 на суму 1562000 грн.

Зміни в активах позивача в результаті господарських операцій з ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс" підтверджуються також журналами-ордерами та відомостями по рахунку та картками субконто ТМЦ по окремих матеріалах за період, що підлягав перевірці - липень 2014 року.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операції із контрагентами, що підтверджується, зокрема, оборотно-сальдовими відомостями за період, що підлягали перевірці.

Крім того, позивач підтвердив факт використання поставлених товарів у власній господарській діяльності. Зокрема, придбані в контрагентів товари використані ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" у межах основної операційної діяльності відповілно до КВЕД: виробництво паперу та картону, виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків - ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" на підтвердження свого права на податковий кредит докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що розрахунки за поставлений товар на момент проведення перевірки позивача не проведені, хоча згідно з умовами відповідних договорів розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 банківських днів з дня поставки товару, оскільки з врахуванням приписів п.198.2 ст.198 ПК України позивач правомірно відніс суми ПДВ до податкового кредиту за подією, що відбулася раніше - за датою отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що майно набуте на виконання договірних зобов'язань (в даному випадку - це грошові кошти, які контрагент позивача не витребував у нього) лише після спливу строку позовної давності можуть кваліфікуватись податковим органом як безповоротна фінансова допомога.

Податковий орган в обґрунтування доводів апеляційної скарги також покликається на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс", зокрема, вказує на те, що позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують фактичне проведення операцій та отримання товару, зокрема, не надано відмостей бухгалтерського обліку, в яких наведено бухгалтерські проведення щодо проведення факту оприбуткування товару та доведення, що отриманий товар був в подальшому використаний в господарській діяльності; також не надано документів, які підтверджують походження, якість і комплектність продукції (якісні посвідчення або сертифікати якості), документів на підтвердження транспортування товарів, документів складського обліку товару та внутрішнього переміщення, довіреностей на отримання товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність транспортних документів не свідчать про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами купівлі - продажу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами укладених договорів транспортування до місцезнаходження покупця здійснювалося за рахунок постачальника.

Таким чином, ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" не було стороною транспортного процесу при здійсненні постачання ТМЦ вищезазначеними контрагентами, а приймання ТМЦ здійснювалося відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність документів щодо транспортування товарів вказує на неналежне виконання договірного обов'язку контрагентом по передачі пакету документів покупцеві, проте не підтверджує факту безтоварності операції з цим контрагентом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на відсутність якісних посвідчень або сертифікатів якості, документів, що підтверджують комплектність товарів, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що у позивача є випробувальна лабораторія, яка відповідає критеріям атестації та атестована на проведення вимірювань у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду, що підтверджується Свідоцтвом про атестацію № 483/02-2013, яке видано 21 травня 2013 року (чинне до 20 травня 2016 року). Наявність такої лабораторії дозволяє позивачу самостійно перевіряти якість придбаної продукції, що використовується у виробництві.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сертифікати якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять інформації про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Наявність чи відсутність у позивача сертифікатів якості на придбану ним продукцію ніяким чином не впливає на право формування ним витрат та податкового кредиту, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами, а саме: з фактом придбання товарів для використання в господарській діяльності та сплати при цьому в ціні товару податку на додану вартість.

Таким чином, контролюючий орган не може робити висновок про нереальність господарських операцій в залежності від наявності або відсутності сертифікатів якості на товар.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на ненадання при перевірці карток складського обліку, журналів обліку вантажів та актів про приймання матеріалів, оскільки, як вбачається з графіку документообігу у ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" на 2014 рік, на підприємстві ведення саме таких документів складського обліку не передбачено. Разом з тим, позивач надав докази, які підтверджується факт внутрішнього переміщення придбаних товарів між складами на ТОВ "Луцька картонно-паперова фабрика" - накладні на переміщення, бухгалтерські відомості по партіях товарів на складах, виробничі звіти.

Судом встановлено, що Луцька ОДПІ при перевірці не витребовувала картки складського обліку, журнали обліку вантажів та акти про приймання матеріалів, а відсутність вказаних документів констатована за результатами проведення перевірки без надіслання відповідних запитів на їх отримання.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що акти виконаних робіт складалися в м.Києві, а ремонтні роботи надавалися в м.Хмельницькому, оскільки даний факт не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюючи господарські операції між позивачем та ПП «ТК «Асторія», колегія суддів дійшла висновку про спрямованість таких на отримання позитивного економічного ефекту та їх економічну доцільність, оскільки придбане у ПП «ТК «Асторія» обладнання першочергово поставлене на склад в м.Луцьк з метою проведення його ревізії кваліфікованим персоналом та проведення ремонту при необхідності у зв'язку з тим, що таке обладнання вже було у використанні; після проведення ревізії та ремонтних робіт таке було переміщене на склад у смт.Понінка, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що контрагенти позивача - ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс" на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їх свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цими суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Таким чином, матерілами справи підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП "ТК "Амада", ПП "ВКФ "Авента", ПП "Сіті-М Торг", ПП "ТК Асторія", ПП "Стрікс" належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Таким чином, Луцька ОДПІ не надала жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентом вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що "чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту". Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року № 0000202202 прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі № 803/364/15-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2015 року.