Ухвала суду № 52764754, 13.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р. Справа № 100989/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І.,Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у адміністративній справі № 2а-0370/1041/12 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничого центру «Євродім» до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого центру «Євродім» звернулось з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції №0002612302 від 30.12.2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331690 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 331690 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач сплатив податок на додану вартість у попередніх податкових періодах, що підтверджується відповідними платіжними документами та заявив відповідні суми до відшкодування. Положення Податкового кодексу України не ставлять відшкодування податку на додану вартість в залежність від наявності на момент перевірки актів виконаних робіт за надані послуги в періодах виникнення від'ємного значення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. адміністративний позов задовольнити повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 30.12.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого центру «Євродім» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 331690,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого центру «Євродім» сплачений судовий збір в сумі 4292,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем, ОСОБА_1 об'єднаною Державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість не підлягає до відшкодування, оскільки позивачем було включено суми попередньої оплати за надані товари/послуги по яких відсутні акти виконаних робіт за надані послуги в періодах, коли виникло від'ємне значення, що суперечить приписам абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Крім цього, зазначає, що інвестиційні договори є довгостроковими, тому віднесення сум ПДВ по них до податкового кредиту можливе лише після оформлення актів виконаних робіт. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, апелянта у справі, у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Волинській області в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, просив розгляд справи проводити у відсутності представника управління.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив. Вважає оскаржувану постанову такою, що винесена із повним з'ясуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 ОДПІ ДПС України в період з 22.12.2011 року по 26.12.2011 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року. За наслідками перевірки було складено Акт від 30.12.2011 року № 10320/23-3/30220130.

Вказаною перевіркою було встановлено, що товариством порушено абзац «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року на суму 331690,00 грн.

За наслідками перевірки ОСОБА_1 ОДПІ ДПС України 30.12.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення за №0002612302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 331690,00 грн.

Вказане в акті перевірки порушення, на думку відповідача виникло у зв'язку із тим, що до бюджетного відшкодування вересня 2011 року позивачем включено суми попередньої оплати за надані товари / послуги по яких п відсутні акти виконаних робіт за надані послуги в періодах, коли виникло від'ємне значення ( травень, липень, серпень 2011 р.)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України визначає правові підстави для включення платником податків суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту, однак даними положеннями не визначено, що відсутність на момент перевірки податковим органом актів виконаних робіт за надані послуги є порушенням Податкового кодексу, а отже і підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. Позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість заявленого у вересні 2011 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

З урахуванням наведеного, вбачається, що Податковий кодекс України визначає правові підстави для включення платником податків суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту, однак даними положеннями не визначено, що відсутність на момент перевірки податковим органом актів виконаних робіт за надані послуги є порушенням Податкового кодексу, а отже і підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та виникнення права на бюджетне відшкодування по податку на додану вартість заявленого у вересні 2011 року.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України передбачені випадки, за яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме: які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у адміністративній справі № 2а-0370/1041/12 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 13.08.2012 р.

Головуючий суддяЗ.М. Матковська

СуддіІ.І. Запотічний

ОСОБА_3