Ухвала суду № 52764535, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1745/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» (надалі за текстом - «ТОВ «Бєлагросервіс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-0001581700 від 08.04.20015 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00016517000 від 09.04.2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок № 0001661700 від 09.04.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Корсунь-Шевченківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі за текстом - «Корсунь-Шевченківська ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.02.2015 року по 10.03.2015 року посадовцями Корсунь-Шевченківської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бєлагросервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 16/23-14-22-00/33003857 від 24.03.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - «Закон № 2464-VI»), внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску на 112 867 грн. 16 коп., неналежного ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок та не сплати сум єдиного внеску у розмірі 41 586 грн.71 коп., а також не утримання та не сплати суми єдиного внеску в розмірі 4 063 грн. 16 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Перевіркою встановлено, що працівники ТОВ «Бєлагросервіс» отримували харчування (обіди).

Для обліку обідів у позивача ведеться список працівників з розшифровкою відвідувань по дням та формується відомість кількості виданих обідів за місяць.

За спожиті обіди з працівників підприємства щомісячно утримується із заробітної плати плата в розмірі 1 грн. за один обід.

На думку контролюючого органу позивачем фактично здійснювалась виплата заробітної у натуральній формі у вигляді різниці між собівартістю обіду та отриманою за нього платою від працівника, однак єдиний внесок із цієї заробітної плати не нараховувався, не утримувався та не сплачувався.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Корсунь-Шевченківською ОДПІ винесено вимогу № Ю-0001581700 від 08.04.2015 р. про сплату боргу у розмірі 45 649 грн. 87 коп., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску № 0001651700 від 09.04.2015 р. на суму 22 824 грн. 94 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок № 0001661700 від 09.04.2015 р. на суму 255 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платників єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внесоку, ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомостей в порядку, передбаченому законодавством.

За приписами статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто, наведена норма є банкетною та передбачає, що виплати, на які нараховується єдиний соціальний внесок, визначаються Законом України «Про оплату праці».

Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР визначає заробітну плату як винагороду, обчислено, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у статті 8 цього Закону. Так, основана заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За приписами статті 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із наведенного випливає, що за загальним правилом заробітна плата виплачується у грошовій формі і лише як виняток может бути виплачена у натуральній формі за умови, що це передбачено у коллективному договорі.

Враховуючи, що Колективним договором затвердженим на загальних зборах ТОВ «Бєлагросервіс» та зареєстрованим в управлінні праці та соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації 22 вересня 2011 р. за № 44 не передбачено виплату заробітної плати в натуральній формі, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що реалізація працівникам обідів зі знижкою не є виплатою, на яку нараховується єдиний соціальний внесок відповідно до Закону № 2464-VI, а відтак і про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, посилання скаржника на положення Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713 є помилковим.

Відповідно до пункту 1.1 цієї Інструкції вона не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 20 жовтня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.