Постанова № 52764427, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17242/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» (далі - Відповідач), в якому просило стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 196 475,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від від 12 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, апелянт вказує на те, що Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова є неналежним позивачем у даній справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» має філію «УкрНДІгаз», працівникам якої були видані довідки для призначення та обчислення наукових пенсій.

Філію «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» зареєстровано в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, як платника страхових внесків, проте, остання не має статусу юридичної особи, а головним підприємством та платником коштів до бюджету Пенсійного Фонду України є саме позивач ПАТ «Укргазвидобування».

Позивач звернувся з позовом до ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 196 475,30 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що філія «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» зареєстрована в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова як платник страхових внесків, а громадянам, які працювали на підприємстві були видані довідки для призначення та обчислення наукових пенсій.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що головне підприємство (юридична особа) в незалежності від способу отримання відповідних повідомлень є платником таких витрат за свої структурні підрозділи на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації юридичної особи, а відповідно останнє, має бути обізнаним про такі витрати держави відносно його філій та несе обов'язок по їх сплаті.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

В свою чергу, відповідач не має зазначеної заборгованості перед позивачем, а дії позивача порушують принцип, закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Відповідно до частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року (далі по тексту - Закон № 1977-ХІІ) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи врегульований Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, (далі по тексту - Порядок № 372).

Пунктом 5 Порядку № 372 передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

За змістом правових положень Закону № 1977-ХІІ та Порядку № 372 правом на направлення повідомлень та функціями по контролю за відшкодуванням підприємством різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, надано лише органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства.

Закон не передбачає фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, відокремленими підрозділами цього підприємства.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 26/28.

Тобто, УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова не є органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням відповідача, а тому позивач не наділений чинними законодавством функціями по збиранню коштів на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, які не віднесені до страхових внесків, та вимагати їх сплати на свій рахунок.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 pоку № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із статті 1 Закону № 1058 передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 pоку № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464) встановлює перелік видів збору, які здійснюються підприємством саме Пенсійному фонду. До складу страхових внесків не віднесені кошти, які складають різницю в пенсіях наукових працівників.

Права Пенсійного фонду та його територіальних органів встановлені статтею 13 Закону № 2464. До повноважень позивача, як територіального органу Пенсійного фонду України, не віднесені повноваження зі стягнення коштів на відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченою на підставі Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Пенсійний фонд України відповідно до повноважень, наданих пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, листом № 9180/03-20 від 02.08.2005 року роз'яснив, що різниця між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Закону № 1977-ХІІ. Порядок фінансування зазначеної різниці визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372.

Аналіз наведених правових положень дає колегії суддів апеляційної інстанції підстави для висновку, що ані Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про наукову та науково-технічну діяльність», ані Порядок № 372, не наділяють Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому зареєстрований відокремлений підрозділ позивача як платник страхових внесків, функціями стягнення суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, та по збиранню коштів, які не віднесені до страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена у справі № 826/8228/14, між тими самими сторонами, з тим самим предметом спору, яке набрало законної сили, та ухвалою Вищого адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 26.10.2015 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.