Ухвала суду № 52764280, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 808/8698/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року по справі № 808/8698/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової А.О., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В. про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової А.О., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В. в якому просила:

- визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни протиправними, стосовно винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_1;

- визнати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_1 - протиправним;

- скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_1;

- зобов'язати Реєстраційну службу Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області внести запис про скасування державної реєстрації права власності №5303431 за ОСОБА_4 на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області поновити становище, яке існувало до порушення права, а саме, внести запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог Позивач зазначила, що на момент переходу права власності за ОСОБА_4 ніяка оцінка майна не проводилась, вартість майна невідома та ОСОБА_4 не було компенсовано перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотеко держателя.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі..

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність 832000.00 грн., що еквівалентно 104000.00 долларів США.

В подальшому, 21.12.2012 року між Позивачем та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода, яким п.1.1, 1.2 та 2 договору позики від 28.11.2012 року були викладені в наступні редакції: 1.1. Позикодавець передав, а позикодавець прийняв у власність 920000.00 грн., що еквівалентно 115000.00 доларів США. Строк виконання договору сторонами визначається до 01.12.2013 року.

Також, з метою забезпечення забезпечення виконання вимог за договором позики, сторонами 21.12.2012 року був укладений договір іпотеки, у відповідності до умов якого іпотекодержатель - ОСОБА_4 має право у випадку невиконання іпотекодавцем - ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором позики отримати задоволення за рахунок майна - житловий будинок АДРЕСА_1.

13.03.2014 ОСОБА_4 звернувся до Бердянського МРУЮ із заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

10.04.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Ніловою А.О. прийнято рішення № 12321798 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок , що розташований: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

Не погодившись з діями державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, Позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність реєстрації права власності на нерухоме майно є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової А.О. були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав за заявою ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Приписами ст.37 Закону України «Про іпотеку передбачено», що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Положеннями ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зміст зазначених правових норм вказує на те, що державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою зокрема фактів переходу прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Так, державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правоставлюючих документів, до яких зокрема відноситься договір іпотеки з відповідними застереженнями.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 21.12.2012 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В. та зареєстрованого в реєстрі №2516.

Приписами п. 6.5 Договору передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення за цим або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотеко держателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У відповідності до ст.. 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотеко держателя, на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавцем за договором позики. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (п. 6.5.1 договору).

Отже, в даному випадку договір іпотеки від 21.12.2012 року є належною правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

При цьому, приписами ст.36 Закону України «Про іпотеку передбачено», що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шевченко Т.В. була направлена ОСОБА_1 вимога ОСОБА_4 про погашення несплаченої заборгованості протягом місячного строку, яка була отримана Позивачем 21.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.69).

Однак, протягом місячного строку зазначена вимога виконана не була, що свідчить про наявність у ОСОБА_4 права на реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки на підставі договору.

Водночас, приписами п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2014 ОСОБА_4 надав: договір іпотеки серія та № 2517 від 21.12.2012 та його копія; квитанція про сплату державного мита ПН 2562 від 24.02.2014 ПАТ «Міський комерційний банк»; квитанція про сплату за надання інформації ПН 2542 від 24.02.2014 ПАТ «Міський комерційний банк»; заява № 60 від 14.01.2014; копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.01.2014 Укрпошта, м. Бердянськ, відділення № 21011410; довідка Укрпошти м. Бердянськ, відділення № 21011410 про вручення листа від 28.01.2014; копія паспорту громадянина України НОМЕР_1 від 29.01.1998 виданого Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області; довідка Бердянської ОДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру від 07.05.1998.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, ОСОБА_4 в даному випадку були надані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що свідчить про відсутність протиправного характеру у діях державного реєстратора.

Доводи Позивача, щодо відсутності у Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової А.О. повноважень на проведення реєстраційних дій, оскільки вони мали бути здійснені Реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх обтяжень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5, цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

Положеннями п.п. 4, 5 зазначеного Порядку визначено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, то рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймається державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про реєстрацію права власності не нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 21.12.2012 року, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яка була розглянута державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Петрівною.

Отже, в даному випадку Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був дотриманий принцип територіальності в частині розгляду заяв про державну реєстрацію прав.

Окрім того, посилання Позивача на абз.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» ,яка на його думку встановлює необхідність проведення оцінки майна перед проведення державної реєстрації прав, суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованим, оскільки приписи зазначеного положення встановлюють вартість, за якою іпотекодержатель набуває предмет іпотеки, а не на обов'язковість наявності оцінки майна при проведенні державної реєстрації права власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року по справі № 808/8698/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко