Постанова № 52757254, 01.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 р. № 2а-502/11/1370

року Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потабенко В.А.,

при секретарі Зановяк О.П.,

за участі представників:

від позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Головного управління юстиції у Львівській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби про визнання дій незаконними та визнання нечинними постанов,-

в с т а н о в и л а :

Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі УКБ ЛМР) звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії та визнати нечинними постанови ВДВС ГУЮ у Львівській області про арешт коштів боржника.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідач прийняв постанови від 30.12.2010 року ВП № 22331030, ВП № 21938264, ВП № 23025190, ВП № 23040676, ВП № 22786008, ВП № 22954761 про арешт коштів позивача, що містяться на всіх рахунках в ГУДКУ у Львівській області. Вважає вказані постанови незаконними та такими, що прийняті з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Посилається на положення ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Крім того, відповідно до пункту 4.1.5. Інструкції про проведення виконавчих дій", якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Позивач наголошує, що на час прийняття оскаржуваних постанов в наявності, у відповідача були відкриті ним же виконавчі провадження ВП № 23436021, а також ВП № 19838230. Тобто, відповідач повинен був, на думку, позивача, обєднати всі виконавчі провадження в одне. Такі дії відповідача призвели до порушення прав позивача, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі. Просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з наступних підстав. В своїй діяльності державна виконавча служба керується положеннями Закону України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, а також іншим спеціальним законодавством. Так, зокрема, підпунктом 2 п. 16 постанови КМУ від 09.07.2008 року № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" конкретизуються положення ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у разі, коли до органу державної виконавчої служби надійшло кілька виконавчих документів, виданих на підставі рішень про стягнення коштів щодо одного і того самого боржника, вони не об'єднуються у зведене виконавче провадження, а виконуються в порядку їх надходження. З цих підстав, вважає дії державного виконавця правомірними, а постанови законними і просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

В судовому засіданні встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 30.12.2010 року на підставі наказу Господарського суду Львівської області № 23/98 від 15.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22331030, на підставі наказу Господарського суду № 23/97 від 04.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 21938264, на підставі наказу Господарського суду № 20/101 (10) від 30.11.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 23025190, на підставі наказу Господарського суду № 20/100 (10) від 30.11.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 23040676, на підставі наказу Господарського суду № 32/121 від 17.11.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22786008, на підставі наказу Господарського суду № 32/135 (2010) від 25.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22954761.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 01 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами та доповненнями" (надалі - Закон), правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу України», інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Крім того, відповідно до 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 09.07.2008 року № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган). Відтак, цей Порядок є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює особливості діяльності органів Державної виконавчої служби з виконання визначених законом документів щодо стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Підпунктом 2 п. 16 вказаного Порядку встановлено, що у разі, коли до органу державної виконавчої служби надійшло кілька виконавчих документів, виданих на підставі рішень про стягнення коштів щодо одного і того самого боржника, вони не об'єднуються у зведене виконавче провадження, а виконуються в порядку їх надходження.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За результатом розгляду справи суд вважає дії державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Сіщука В.В. щодо необ'єднання виконавчих проваджень, боржником в яких є УКБ ЛМР, - правомірними, такими, що в повній мірі відповідають нормам законодавства, а постанови про арешт коштів боржника від 30.12.2010 року ВП № 22331030, ВП № 21938264, ВП № 23025190, ВП № 23040676, ВП № 22786008, ВП № 22954761 законними, винесеними у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зазначає, що позивачем жодними доказами не було доведено суду, яким чином відмова державного виконавця у об'єднанні виконавчих проваджень порушила права та свободи УКБ ЛМР, також не обґрунтовано можливих негативних наслідків.

Судом не приймаються покликання представника позивача на відсутність у УКБ ЛМР коштів для погашення заборгованості, і в зв'язку з цим, необхідності скасування спірних постанов про арешт коштів боржника. Адже, відсутність коштів не може бути підставою для невиплати стягувачам належної їм суми.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "ОСОБА_2 проти України".

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 06.12.2011 року

Суддя Потабенко В.А.