Постанова № 52757211, 22.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року 15 год. 00 хв. Справа № 813/8337/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» до Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Позивач - Комунальне підприємство «Розділжитлосервіс» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0000991650 та від 29.01.2014 року №0000531510.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 10 грудня 2014 року провадження у справі відкрито, ухвалою від 09 липня 2015 року справа прийнята до розгляду суддею Сакалошем В.М., а в судовому засіданні 22 жовтня 2015 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, оскільки вважає, що грошові зобовязання податковим органом були визначені після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, протягом якого контролюючий орган може визначити суму грошових зобовязань. Вважає податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0000000991650, від 29.01.2014 року №0000531510 необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В той же час, судом задоволено клопотання представника позивача від 29 липня 2015 року про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача надав пояснення відповідно до долучених до справи заперечень. Зазначив, що Миколаївською ОДПІ проведено перевірки з питань дотримання вимог п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України за період з 30.11.2007 по 16.11.2012, з 15.01.2013 по 27.01.2014 за результатами яких складено акт від 07.12.2012 № 303/150/22362258, акт від 29.01.2014 №94/1500/22362258. Вважає податкове повідомлення рішення від 07.12.2012 № 000000991650 та від 29.01.2014 № 00005315510 законним. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Миколаївською ОДПІ проведено перевірки КП «Розділжитолосервіс» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобовязань за платежем податок на додану вартість за період з 30.11.2007 року по 16.11.2012 року, з 15.01.2013 року по 27.01.2014 року.

Результати перевірки оформлені актами від 07.12.2012 року №303/150/22362258, від 29.01.2014 року №94/1500/22362258.

Як слідує з актів перевірки від 07.12.2012 року №303/150/22362258, від 29.01.2014 року №94/1500/22362258, податковим органом встановлено порушення таких норм податкового законодавства:

п. 57.1. ст.57 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобовязань за платежем податок на додану вартість за період з 30.11.2007 по 16.11.2012 з затримкою від 31 до 90 календарних днів суми 152804,29 грн. відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) штрафна санкція становить 30 560 грн. (розмір 20 відсотків погашеної суми грошового зобовязання) та за період з 15.01.2013 по 27.01.2014 з затримкою від 31 календарного дня в суми 434889,40 грн. відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) штрафна санкція становить 86977,88 грн. (розмір 20 відсотків погашеної суми грошового зобовязання).

На підставі вказаних актів Миколаївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 07.12.2012 № НОМЕР_1, яким позивачу визначено на підставі ст. 126 Податкового кодексу України штрафну санкцію у розмірі 20 відсотків сплаченого грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 30560,86 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.01.2014 № 00005315510 яким позивачу визначено на підставі ст. 126 Податкового кодексу України штрафну санкцію у розмірі 20 відсотків сплаченого грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 86977,88 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання визначеного згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість.

Такий висновок відповідача ґрунтується на такому.

Відповідно до додатку до рішень прийнятих згідно акту перевірки від 07.12.2012 року № 303/150/22362258 сплату самостійно узгоджених сум податкового зобовязання проведено з порушенням термінів понад 30 днів визначених законодавством (понад 1000 днів згідно з розрахунком):

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 22093 від 19.11.2007 року сплату проведено 19.01.2011 року в сумі 6000 грн., 17.02.2011 року в сумі 6000 грн., 18.03.2011 року в сумі 6000 грн., 15.04.2011 року в сумі 6000 грн., 20.04.2011 року в сумі 2000 грн.18.05.2011 року в сумі 1845,30 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 23863 від 20.12.2007 року сплату проведено 18.05.2011 року в сумі 5056,10 грн., 23.06.2011 року в сумі 8000 грн., 19.07.2011 року в сумі 8000 грн., 12.08.2011 року в сумі 8000 грн., 19.09.2011 року в сумі 8000 грн., 11.10.2011 року в сумі 1732,90 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 27128 від 21.01.2008 року сплату проведено 11.10.2011 року в сумі 3129,10 грн., 20.10.2011 року в сумі 3200 грн., 17.11.2011 року в сумі 8000 грн., 21.12.2011 року в сумі 8000 грн., 05.01.2012 року в сумі 6800 грн., 27.02.2012 року в сумі 7396,0 грн.,15.03.2012 року в сумі 8000 грн., 16.03.2012 року в сумі 2000 грн.,16 05.2012 року в сумі 2000 грн., 22.05.2012 року в сумі 2000 грн., 30.05.2012 року в сумі 2000 грн., 31.05.2012 року в сумі 2000 грн., 08.06.2012 року в сумі 869,89 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 1561 від 19.02.2008 року сплату проведено 30.07.2012 року в сумі 1659,49 грн., 07.08.2012 року в сумі 2000 грн., 15.08.2012 року в сумі 2000 грн., 23.08.2012 року в сумі 4000 грн., 14.09.2012 року в сумі 3000 грн., 21.09.2012 року в сумі 3000 грн., 26.09.2012 року в сумі 2500 грн., 01.10.2012 року в сумі 3000 грн. 12.10.2012 року в сумі 2000 грн., 18.10.2012 року в сумі 2000 грн., 25.10.2012 року в сумі 1000 грн., 16.11.2012 року в сумі 4615,51 грн.

Відповідно до розрахунку до рішень прийнятих згідно акту перевірки від 29.01.2014 року № 94/1500/22362258 сплату самостійно узгоджених сум податкового зобовязання проведено з порушенням термінів понад 30 днів визначених законодавством:

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 3103 від 20.03.2007 року сплату проведено14.12.2012 року в сумі 370,55 грн., 28.12.2012 року в сумі 1714 грн., 11.01.2013 року в сумі 2000 грн.,

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 12322 від 18.06.2009 року сплату проведено 10.07.2013 року в сумі 4111,85 грн., 01.04.2013 року в сумі 3613,05 грн., 16.04.2013 року в сумі 13201,4 грн., 17.04.2013 року в сумі 5923,05 грн., 22.04.2013 року в сумі 8992,85 грн., 23.04.2013 року в сумі 6571,8 грн., 14.05.2013 року в сумі 2527,5 грн., 30.05.2013 року в сумі 5000 грн., 11.06.2009 року в сумі 5000 грн., 27.06.2013 року в сумі 2000 грн., 11.06.2013 року в сумі 5000 грн., 25.07.2013 року в сумі 3000 грн., 01.08.2013 року в сумі 2000 грн., 23.09.2013 року в сумі 3127,85 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 14682 від 17.07.2009 року сплату проведено 23.09.2013 року в сумі 6872,15 грн., 24.09.2013 року в сумі 3000 грн., 23.09.2013 року 26.09.2013 року в сумі 7000 грн., 30.09.2013 року в сумі 3000 грн., 16.10.2013 року в сумі 850 грн., 23.10.2013 року в сумі 10000 грн., 24.10.2013 року в сумі 10000 грн., 28.10.2013 року в сумі 10000 грн., 29.10.2013 року в сумі 5000 грн., 15.11.2013 в сумі 2425,85 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №20661 від 10.09.2009 року проведено 15.11.2013 року в сумі 7574,15 грн., 21.11.2013 року в сумі 10000 грн., 25.11.2013 року в сумі 2000 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №33553 від 20.01.2010 року проведено 23.12.2013 року в сумі 20000 грн., 02.02.10.12.2013 року в сумі 5000 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №2073 від 19.02.2010 року 27.01.2014 року проведено в сумі 18449,05 грн. , проведено 24.12.2013 року в сумі 29 563,95 грн., 26.12.2013 року в сумі 15000 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №3515 від 19.03.2010 року проведено 28.01.2014 року в сумі 19377,2 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №3614 від 19.03.2009 рокупроведено 15.01.2013 року в сумі 48028 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №6548 від 16.04.2009 року проведено15.01.2013 року в сумі 12147,1 грн., 16.01.2013 року в сумі 141,7 грн., 21.01.2013 року в сумі 1535,4 грн., 22.01.2013 року в сумі 19413,2 грн., 28.01.2013 року в сумі 1244,65 грн., 29.01.2013 року в сумі 21096,8 грн., 30.01.2013 року в сумі 3640,25 грн., 07.02.2013 року в сумі 328,85 грн.;

- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №11264 від 20.05.2009 року проведено 11.03.2013 року в сумі 8678,15 грн., 13.03.2013 року в сумі 25483,1 грн., 19.03.2013 року в сумі 165,2 грн., 21.03.2013 року в сумі 1068,3 грн., 26.03.2013 року проведено в сумі 9361,25 грн.

Вирішуючи виниклий спір, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Положенням п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

П. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України).

Згідно підпунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних термінів сплати в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання викладено у постанові Верховного Суду України ( рішення від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14 за позовом комунального підприємства «Міський водоканал» до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України).

Щодо твердження позивача про те, що штрафні санкції не можуть бути нараховані в 2012-2014 роках за несвоєчасну сплату і з тих підстав, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року у справі № 51993/09/9104 встановлено, що станом на 09.06.2009 податковий борг підприємства з податку на додану вартість становить 206994, 40 грн. встановлено наступне.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №51993/09/9104 від 10.10.2012 частково задоволено апеляційну скаргу комунального підприємства Новороздільської міської ради Львівської області «Розділжитлосервіс», скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року в справі № 2а-8387/08/1370, адміністративний позов Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області до комунального підприємства Новороздільської міської ради Львівської області «Розділжитлосервіс» про стягнення податкової заборгованості в частині податкової заборгованості на суму 1 005 721 (один мільйон п'ять тисяч сімсот двадцять одна) гривня 74 (сімдесят чотири) копійки залишено без розгляду, а в частині податкової заборгованості на суму 259 180 (в тому числі 206 994,40 грн. з податку на додану вартість) - задоволено частково.

Підставою для задоволення позовних вимог частково було наступне. Податковим органом було заявлено позовні вимоги на загальну суму 1 264 901,77 грн. (основна сума -1202220,86 грн., пеня -25817,74 грн., штрафні санкції -36863,17 грн.), в тому числі податок на додану вартість в суму 1142497,77 грн.(основний платіж 1 079 838 грн. згідно податкових декларацій, пеня 25 796,60 грн., штрафні санкції 36 863,17 грн.).

Як зазначено у постанові суд встановив, що податковим органом позов про стягнення податкового боргу з комунального підприємства Новороздільської міської ради Львівської області «Розділжитлосервіс» подано з порушенням строків звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову, зокрема в частині стягнення податку на додану вартість по податкових деклараціях за період з травня 2005 року по вересень 2007 року на суму 855731 грн. Також, судом враховано сплату податку на додану вартість в сумі 17 112 грн.

Нарахування штрафних санкцій, які є предметом оскарження у даній справі проведені по деклараціях з податку на додану вартість починаючи з декларації від 19.11.2007 року.

Також, судом враховано ряд судових рішень, що набрали законної сили, де встановлено наявність податкового боргу позивача з податку на додану вартість згідно податкових декларацій, зокрема постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року справа № 2а-8387/08/1370 (стягнення сумі 1005721,74 грн.); постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року у справі № 813/6900/14 (стягнення в сумі 241040,85 грн.); постанова Львівського окружного адміністративного суду 16.04.2014 року у справі №813/9041/13-а (про стягнення податкового боргу в сумі 2052608,33 грн.); постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року у справі № 876/6132/14 (стягнення в сумі 582075,53 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0000000991650 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 30560 грн., та податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 00005315510 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 86977,88 грн.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин, позовні вимоги є необгрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.