Постанова № 52756377, 08.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 804/14106/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника В.В.

при секретаріШкуті А.А.

за участю:

представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року №0000264702, №0000254702, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року №0000264702, №0000254702.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування відємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 1 153 681 грн., за січень 2015 року у сумі 4 295 659 грн., за результатами якої складено акт від 28.05.2015 №293/28-01-47-02-32560942, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, висновки ДПІ мають характер припущень, не підтверджуються належними доказами та не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів та фактичним обставинам господарських відносин, а тому є протиправними та безпідставними, оскільки позивач вважає, що господарські операції ТОВ ВТФ «Авіас» з контрагентами відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та іншим чинним нормативно- правовим актам, є реальними, такими, що спричинили реальні зміни в майновому стані ТОВ ВТФ «Авіас», товари за цими господарськими операціями придбані з метою їх використання в господарській діяльності Товариства (паливно-мастильні матеріали були реалізовані через мережу АЗС контрагентів-партнерів), в свою чергу, відповідають меті діяльності Товариства, задекларованій в Статуті (роздрібна торгівля нафтопродуктами є одним із видів діяльності підприємства), належним чином відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджуються усіма необхідними первинними та додатковими бухгалтерськими документами.

Окрім цього, зауважив, що фактично в ОСОБА_4 перевірки контролюючим органом підтверджено наявність у товариства усіх первинних документів необхідних для декларування податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутні будь-які зауваження щодо їх кількості чи змісту, у зв'язку з чим, позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч законодавству, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у звязку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту управління податкового супроводження підприємств базових галузей економіки та начальником відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового супроводження підприємств базових галузей економіки на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (від 02.12.2010 року N2755-VI із змінами і доповненнями, далі - Кодекс), п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п.200.11 ст.200 Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельної фірми «АВІАС» (код за ЄДРПОУ 32560942) з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 1153681 грн., за січень 2015 у сумі 4295659 грн.

За результатами вказаної вище перевірки відповідачем було складено акт від 28.05.2015 року №293/28-01-47-02-32560942.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201, Податкового Кодексу України ТОВ ВТФ «АВІАС» завищено:

- податковий кредит всього у сумі 46833000 грн., у тому числі за грудень 2014 року у сумі 19905096,53 грн., за січень 2015 року у сумі 26927903,77 грн.;

- податкові зобов'язання всього у сумі 26299308 грн., у тому числі за грудень 2014 року у сумі 6560257 грн., за січень 2015 року у сумі 19739051 грн. (встановлено проведення транзитних операцій).

Вищенаведені порушення призвели до:

- завищення відємного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за грудень 2014 року у розмірі 1 153 681 грн., за січень 2015 року у розмірі - 4 295 659 грн.

- заниження податкових зобовязань щодо сплати ПДВ до бюджету за грудень 2014р. у сумі 12 191 159 грн., за січень 2015 року у розмірі - 2 893 193 грн.

На підставі висновків перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС було винесено податкові повідомлення - рішення:

- за формою «Р» від 16.06.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення податкових зобовязань по сплаті ПДВ до бюджету у сумі 15 084 352 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 7 542 155 грн.;

- за формою «В4» від 16.06.2015 року про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ всього у сумі 5 449 340 грн.

03 липня 2015року ТОВ ВТФ «Авіас» звернулось з первинною скаргою №416 на прийняті податкові повідомлення-рішення до Межрегіонального ГУ ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Рішенням від 15.07.2015р. № 17616/10/28-10-10-4-33 податковий орган повідомив про продовження розгляду первинної скарги підприємства та призначив проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ВТФ «Авіас» з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно наказу № 152 від 05.08.2015 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВТФ «Авіас», за результатами якої складено ОСОБА_4 № 67/28-01-47-0-32560942, яким були підтверджені висновки ОСОБА_4 від 28.05.2015 року №293/28-01-47-02-32560942.

З матеріалів перевірки вбачається, що документальною перевіркою встановлено декларування ТОВ ВТФ «АВІАС» результатів господарських взаємовідносин по ланцюгам придбання та постачання нафтопродуктів, за якими не можливо дослідити походження товару внаслідок відсутності в ланцюгах взаємовідносин постачальників та виробників (імпортерів) нафтопродуктів.

Податкова інформація щодо ТОВ «МАЙСТЕР -2012» та ТОВ «Донмас», ТОВ «ДЕЛІОКС КОМПАНІ» (постачальники ТОВ ВТФ «Авіас») свідчить, що підприємства здійснили, зокрема у грудні 2014 року та січні 2015 року операції з формування віртуального податкового кредиту підприємствам - покупцям.

Перевіркою встановлені наступні факти:

- відсутність усіх первинних документів, які належить складати по певному виду господарської операції, зокрема, з купівлі - продажу нафтопродуктів - сертифікатів, паспортів якості нафтопродуктів, документів, що підтверджують відрядження та фактичне перебування посадової особи ТОВ ВТФ «АВІАС» до міст України, де відбувається нібито перехід права власності;

- фактична неможлива участь директора ТОВ ВТФ «АВІАС» ОСОБА_5І, у прийманні та здійсненні відпуску нафтопродуктів з урахуванням часу та відстані міст України, де нібито відповідно до оформлених актів приймання передачи та видаткових накладних відбувалися ці дії (так, тільки протягом 31.12.2014 року директор ТОВ ВТФ «АВІАС» ОСОБА_5 перебував у Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Харькові, Івано- Франковську, та інших містах України одночасно);

- фіксування договорами постачання умов поставки, які не передбачають транспортування, що підтверджує відсутність фізичного реального руху активів у вигляді нафтопродуктів та створення видимості постачання нафтопродуктів;

- відсутність ділової мети у операціях «купівлі - продажу залишків нафтопродуктів на АЗС» та не відповідність їх обєктивного змісту у порівнянні із задекларованим;

- наявність дефектів у правовому статусі контрагентів-постачальників, як платників ПДВ, не виконуючих своїх обовязків,

які в сукупності вказують на нереальність задекларованих ТОВ ВТФ «АВІАС» господарських операцій з придбання у ТОВ "ДОНМАС" (код за ЄДРПОУ 37086680), ТОВ "ГРІФФ-Н" (код за ЄДРПОУ 37149180), ТОВ "ФОРТУНА X" (код за ЄДРПОУ 37365142), ТОВ "СРІБНИЙ ЛЕВ" (код за ЄДРПОУ 37362555), ТОВ "КАПІТАЛ X" (код за ЄДРПОУ 37365100), ТОВ "Т.О.Н." (код за ЄДРПОУ 39237780), ТОВ "АЛЬФАР ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 39238103), ТОВ "НК-ГАРАНТ" (код за ЄДРПОУ 37284975), ТОВ "ЕРА-Н" (код за ЄДРПОУ 37279609), ТОВ "НАФТАКОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 37391261), ТОВ "АКУРА ОІЛ" (код за ЄДРПОУ 38341143), ТОВ "СМАРАГДА" (код за ЄДРПОУ 37362529), ТОВ "НК ЗАХІД" (код за ЄДРПОУ 38331072), ТОВ "ЯРАЗ" (код за ЄДРПОУ 39255710), ТОВ "НК СТАНІСЛАВ" (код за ЄДРПОУ 38331088), та постачання на адресу ТОВ "Компас X" (код за ЄДРПОУ 37365137), ТОВ "Прометей X" (код за ЄДРПОУ 37365121), ТОВ "АСПЕКТ-Н" (код за ЄДРПОУ 37104767), ТОВ "Дагомея" (код за ЄДРПОУ 37253121), ТОВ "Диметра 7" (код за ЄДРПОУ 39473115), ТОВ "Карпати люкс" (код за ЄДРПОУ 37183435), ТОВ "Ливед Ойл" (код за ЄДРПОУ 39497670 ), ТОВ "НК Кадиз" (код за ЄДРПОУ 39455562), ТОВ "Норма Вест" (код за ЄДРПОУ 39475835).

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Обєктом оподаткування є певні операції між конкретними субєктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

- встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;

- встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також, у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами, на думку відповідача, стала відсутність документів, що посвічують якість товару, сертифікатів відповідності. Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

При цьому, суд зазначає, що паспорти якості та сертифікати відповідності не передаються Покупцю, через те, що придбання товару здійснюється після його фактичної передачі кінцевому споживачу.

Стосовно висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 28.05.2015 року, щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів - постачальників, як платників ПДВ, не виконуючих своїх зобовязань, то вказані висновки перевіряючих не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та суперечать фактичним наданим до перевірки первинним бухгалтерським документам та обставинам, встановленим у ході судового розгляду справи, виходячи з наступного.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Також, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставленім податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару, у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про можливі порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом, (ухвала ВАСУ від 22.08.2012р. по справі №2а-17219/11/2070).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, доказах, які одержані з дотриманням закону, (ухвала ВАСУ від 22.08.2012р. по справі № 2а-17219/11/2070).

В Ухвалі ВАСУ від 23.04.2014 р. справа № К/800/7245/14 зазначено, що покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента.

Згідно з Листом ВАСУ від 02.06.2011р. №742/11/13-11 не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до Ухвали ВАСУ № К/800/15892/13 від 26.02.2014 р. доводи, якими податкова інспекція мотивує висновок про порушення платником вимог податкового законодавства, як то - відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них об'єктивних умов для провадження господарської діяльності, несплата ними податків до бюджету, фактично є свідченням порушень, допущених цими контрагентами, тобто третіми особами, а не доказом недобросовісності Товариства як платника податків. Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані (ТОВ ВТФ «Авіас» - покупець):

- договір поставки нафтопродуктів з ТОВ «ДОНМАС»: № П-14006 від 22.07.2010р.»;

- договори з ТОВ «ГРІФФ-Н»: № КП 01 від 25.01.2015 р. та № П-14286 від 26.06.2014 р.;

- договори з ТОВ «ФОРТУНА X»: № П-14306 від 16.06.2014 р. та №06-12-14 від 19.12.2014р.;

- договори з ТОВ «Т.О.Н.»: №74-148 від 01.07.2014 р.; № П-14420 від 01.07.2014 р.; договір зберігання майна №Т-0039 від 08.07.2014 р.;договір надання послуг з миття автомобілів № 18/20 від 04.11.2014 р.; договір надання послуг з технічного обслуговування № 18/29ТО від 08.07.2014 р.; договір купівлі-продажу № 27-01-15 від 27.01 2015 р.; договір купівлі-продажу з додатками та додатковими угодами № 27-01-15-00 від 27.01.2015р.; Договір поставки № 20/01-15 від 20.01.2015 року;

- договори з ТОВ «АЛЬФАР ПЛЮС»: № П-14433 від 10. 07. 2014 р.; № 0108-СР/14 від 01.08.2014р.; №11АМ від 01.08.2014 - по здійсненню мийки та чищенню салону транспортних засобів;

- договори з ТОВ «НК-ГАРАНТ»: №1 П від 26.01.2015р.; №П - 14438 від 30.06.2014р.;

- договори з ТОВ «ЕРА-Н»: №-14427 від 01.07.14р.; №92 від 13.01.15р.; № 44 від 22. 07.2014 р. - суборенди нерухомості;

- договори з ТОВ «НАФТАКОМПАНІ»: №-12-0115 від 12.01.15р.; №П-14419 від 30.06.14р.;

- договір поставки з ТОВ «АКУРА ОІЛ»: № П-14237 від 30.06.14р.;

- договори з ТОВ «СМАРАГДА»: № П-14294 від 01.07.2014р.; № 15-НП від 15.01.2015р.;

- договори з ТОВ «НК ЗАХІД»: № П-14189 від 04.06.2014р.; № нкз-втф-01-15 від 20.01.2015р.;

- договори з ТОВ «ЯРАЗ»: № 130115 від 13.01.2015р.; № П14377 від 20.01.2015р.;

- договори з ТОВ «НК СТАНІСЛАВ»: № 130115 від 13.01.2015р.; № П14188 від 06.06.2014р.;

- договори з ТОВ «КАПІТАЛ X»: №П-14305 від 16. 06.2014 р.; № 106 від 19.12.2014р.;

- договори з ТОВ «СРІБНИЙ ЛЕВ»: № 03/07-1 о від 03.07.2014 р.; №ПН 19/01 від 19.01.2015 р.; №П-14295 від 01.07.2014 р.

- договір з ТОВ «Алкіл» № КП15-126 від 12.01.2015 р.

За умовами зазначених угод, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), роботи по здійсненню мийки та чищенню салону транспортних засобів, суборенду нерухомості тощо.

Під час судового розгляду зясовано та підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників позивача, що товар поставляється щоденно і безперервно на умовах ЕХW - АЗС Постачальника. Перелік АЗС Постачальника зазначений в додатках до договорів. Особливою умовою договорів поставки є те, що товар поставляється (відпускається) за довірчими документами, емітентом яких є ТОВ ВТФ «Авіас»: паливні картки; скретч-картки, відповідно до зазначеного на них виду та кількості палива.

Відпуск товару на АЗС Постачальника відбувається з використанням терміналів Приватбанка, за допомогою яких відбувається авторизація довірчого документу, після чого видається фіскальний чек РРО по безготівковому рахунку і здійснюється відпуск ПММ через паливо-роздавальру колонку Постачальника.

ТОВ ВТФ «Авіас» було укладено договір про надання послуг №ПБ-12082 з ПАТ «Приватбанк» на використання терміналів, що знаходяться на АЗС Постачальника, що, в свою чергу, забезпечує можливість через систему Приват 24 мати постійний доступ до інформації щодо кількості та виду палива, що відпущено за довірчими документами ТОВ ВТФ «Авіас» на АЗС контрагентів на всієї території України.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем щомісячно, не пізніше останнього дня звітного місяця оформлюється ОСОБА_4 прийому-передачі ПММ, форма якого узгоджена сторонами договору та є його невідємною частино. Акт прийому-передачі підтверджує кількість, вид, вартість та фактичний відпуск палива постачальником за довірчими документами покупця в рамках договору поставки. Ціна товару формується на підставі фактичних цін, що діють на АЗС на момент відвантаження товару по довірчим документам покупця, а в акті прийому- передачі фіксується середня ціна. За домовленістю сторін Покупцеві надається 1,2% оптова знижка від реалізації Товару.

Представники позивача пояснили, що ТОВ ВТФ «Авіас» засобами поштового звязку (курєром), щомісяця, за своєю юридичною адресою, отримує складені та підписані уповноваженою особою постачальника (директор) ОСОБА_4 прийому-передачі ПММ за договорами поставки, які з боку позивача оформлюються (підписує директор) та відображаються у бухгалтерському обліку підприємства, а другий екземпляр повертається Постачальнику.

Акти прийому-передачі ПММ, складені під час виконання договорів поставки, фіксують факти здійснення господарських операцій; мають такі обовязкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а отже, на думку суду, відповідають вимогам до первинних документів.

Отже, відповідно до вимог п.п. 201.1., 201.4 та 201. 10 ст. 201 Податкового кодексу України, Постачальник склав та зареєстрував податкову накладну в передбаченому законом порядку, а ТОВ ВТФ «Авіас» відобразило сплачені суми в складі звітного податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між позивачем та контрагентами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника після підписання ОСОБА_4 прийому-передачі товару.

Договори передбачають пролонгацію дії за умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом місяця до закінчення терміну його дії.

Судом зясовано, та не спростовано представником відповідача, що на день розгляду справи усі договори поставки діють. Підтвердженням реальності їх виконання є, в свою чергу, факт отримання покупцями ТОВ ВТФ «Авіас» за довірчими документами палива у грудні 2014р. та січні 2015р. палива через мережу АЗС, що також підтверджується копіями договорів поставки та складеними під час їх виконання первинними документами, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Що стосується договорів купівлі - продажу на придбання товару ТОВ ВТФ «Авіас» у грудні 2014р. та січні 2015р. з контрагентами: ТОВ «ГРІФФ-Н» договір: № КП 01 від 25.01.2015 р.; ТОВ «Т.О.Н.» - № 20/01-15 від 20 січня 2015 р.; ТОВ «ЕРА-Н» - №92 від 13.01.15р.; ТОВ «НАФТАКОМПАНІ» - №-12-0115 від 12.01.15р.; ТОВ «Самрагда» - № 15-НП від 15.01.2015р.; ТОВ «НК ЗАХІД» договір № нкз-втф-01-15 від 20.01.2015р.; ТОВ «ЯРАЗ» - № 130115 від 13.01.2015р.; ТОВ «НК СТАНІСЛАВ» - №ст/01/01/15 від 20. 01. 2015р.; ТОВ «КАПІТАЛ X» - № 106 від 19.12. 2014 р.; ТОВ «Срібний ЛЕВ» - №ПН 19/01 від 19.01.2015 р., то відповідно до умов вказаних договорів купівлі-продажу Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, кількість вказується в специфікаціях до договору, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар й оплатити його. Оплата за товар проводиться в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Щодо умови поставки товару АЗС Постачальника, то з матеріалів справи вбачається, що під час виконання договорів були оформлені видаткові накладні та/або акти прийому-передачі, які підписані уповноваженими особами сторін (директорами). Отже, суд зазначає, що Постачальником складені та зареєстровані податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України. В свою чергу, якість товару підтверджена копіями сертифікатів відповідності, долучених до матеріалів справи.

Також, до перевірки були надані договори купівлі-продажу (ТОВ ВТФ «Авіас» - постачальник): договір № КП15-46 від 12.01.2015р. з ТОВ «Алкіл»; договір № КП-14644 від 19.12.2014р. з ТОВ "Компас X"; договір № КП-14648 від 19.12.2014р. з ТОВ "Прометей X"; договір № КП15-71 від 12.01.2015р. з ТОВ "АСПЕКТ-Н"; договір № КП15-90 від 27.01.2015р. ТОВ "Дагомея"; договір № КП15-83 від 16.01.2015р. з ТОВ "Деметра 7"; договір № КП15-133 від 20.01.2015 р. з ТОВ "Карпати люкс"; договори з ТОВ "Лівед Ойл": договір купівлі-продажу № КП15-103 від 19.01.2015р.; договір купівлі-продажу № КП15-169 від 26.01.2015р.; договір купівлі-продажу № КПИ15-130від 26.01.2015р.; договір №КП15-134 від 20.01.2015р. з ТОВ" НК Кадиз"; договір № КП 15-57 від 14.01.2015р. з ТОВ «Норма Вест».

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу, ТОВ ВТФ «Авіас» зобовязано передати у власність покупця, нафтопродукти па АЗС Покупця, а покупець прийняти та оплатити. Під час виконання зазначених господарських угод були складені видаткові накладні та/або акти прийому передачі, що підписані уповноваженими представниками сторін та мають всі передбачені законодавством реквізити для первинних документів. У відповідності з вимогами Податкового кодексу України постачальником були складені та зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що разом з договорами, перевіряючим були надані додаткові угоди, специфікації, акти прийому-передачі, видаткові та податкові накладні та акти на підставі яких, нафтопродукти було оприбутковано на баланс підприємства, що, в свою чергу, підтверджується також оборотньо - сальдовою відомістю по рахунку: 281 товари на складі (нафтопродукти) за грудень 2014р. та січень 2015р., в якій відображено придбання бензину та його подальша реалізація, та яка свідчить про зміну в активах ТОВ ВТФ «Авіас», та які, на думку суду, підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що складені видаткові та податкові накладні містять всі передбачені законодавством реквізити, зокрема ст. 210 Податкового кодексу України, тому є належними первинними документами для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про відповідність вимогам ПК України.

Також, суд зазначає, що ОСОБА_4 перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у перевіряємих періодах, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємих періодах.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає фор бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Суд зазначає, що документи, надані як документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом, вказують на фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами, такими, що спричинили реальні зміни в майновому стані ТОВ ВТФ «Авіас», товари за цими господарськими операціями придбані з метою їх використання в господарській діяльності позивача (паливно-мастильні матеріали були реалізовані через мережу АЗС контрагентів-партнерів), відповідають меті діяльності позивача, задекларованій в Статуті (роздрібна торгівля нафтопродуктами є одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас»).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас» знаходилось в договірних відносинах з контрагентами, за якими настало виконання умов договорів сторонами, як наслідок, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0000264702, №0000254702 винесені без врахування усіх обставин у справі, є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2015 року №0000264702, №0000254702 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0000264702, №0000254702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Авіас» (код ЄДРПОУ 32560942) витрати по сплаті судового збору в сумі 488,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_6