Ухвала суду № 52753776, 22.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мосьондза І.А.

суддів Корнієнко Т.Ю., Горб І.М.,

з участю секретаря Паліводи І.О.,

учасників судового провадження:

прокурора Здрака С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100040007718 від 28.05.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживав за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, з апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання: за ч.1 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців.

На підставі статті 70 КК України ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців.

Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 12895 грн.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 26 травня 2015 року приблизно о 23 годині, знаходячись неподалік від території колишнього заводу «Експериментальних конструкцій», що розташований по АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побачив автомобіль «Тойота Ауріс» д/н НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, і в нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, будучи достовірно обізнаним про те, що в офісному приміщенні знаходяться ключі від автомобіля «Тойота Ауріс» д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1 через кватирку проник до вказаного офісного приміщення, де в одній з шухляд столу взяв ключі від даного автомобіля.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 за допомогою брелка сигналізації, що був в комплекті ключів, відкрив автомобіль «Тойота Ауріс» д/н НОМЕР_1 та проник до салону автомобіля, за допомогою ключа замка запалювання запустив двигун автомобіля та розпочав рух на ньому, незаконно заволодівши вищезазначеним транспортним засобом, що належав потерпілому ОСОБА_3 В подальшому, 27 травня 2015 року, приблизно в 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи вказаним автомобілем у дворі будинку АДРЕСА_2, не впорався з керуванням, внаслідок чого потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до пошкодження транспортного засобу на загальну суму 11806 грн. 63 коп. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив місце події.

Крім цього, 07 червня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись по АДРЕСА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, незаконно проник до офісного приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_3 на території колишнього заводу «Експериментальних конструкцій», звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_3 майно, а саме: дриль марки «REBIR», дриль марки «CRAFT», дриль марки «Інтерскол» та дриль марки «Макіта» загальною вартістю 1089 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

В поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити, застосувати положення ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро покаявся у скоєному, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Просить також врахувати думку потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, також не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що при призначенні покарання судом не враховано, що вчинені ОСОБА_1 злочини є корисливими, один з яких відноситься до категорії тяжких. Дані злочини обвинувачений вчинив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Також вважає, що відсутність офіційного працевлаштування та законних засобів існування у обвинуваченого в подальшому може сприяти вчиненню ним інших злочинів.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.1 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців; на підставі ст.70 КК України остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювались, оскільки вони правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

У зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених злочинів та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч.1 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу ОСОБА_1, який до затримання неофіційно був працевлаштований, не одружений, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Суд також врахував позицію потерпілого ОСОБА_3, який просив суворо не карати обвинуваченого, а також те, що йому частково повернуто майно з числа викраденого.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття обвинуваченого у скоєному, а обставиною, що обтяжує його покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 та ч.1 ст.289 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини.

Суд також навів у вироку мотиви, з яких вважає за неможливе застосувати до ОСОБА_1 положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а також видом та розміром призначеного обвинуваченому покарання, оскільки характер суспільної небезпеки вчинених злочинів, з яких один відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив обидва злочини в стані алкогольного сп'яніння, свідчать про те, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не забезпечить його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, що є надмірно суворим покаранням. Наведені захисником у апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_1 визнав свою провину та щиро покаявся у вчиненому, отримав вибачення у потерпілого, враховані судом при призначенні покарання.

Не підлягають задоволенню і апеляційні вимоги прокурора про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, а саме позбавлення волі на більший строк в межах санкцій ч.3 ст.185 та ч.1 ст.289 КК України, оскільки наведені ним обставини в обґрунтування поданої апеляційної скарги також були враховані судом при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Підстав для зміни вироку та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, так і для призначення йому більш суворого покарання колегія суддів не вбачає, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційні скарги захисника та прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року, ухвалений щодо ОСОБА_1, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та прокурора - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

______ ______ _____

Мосьондз І.А. Корнієнко Т.Ю. Горб І.М.