Ухвала суду № 52753704, 21.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13229/2015 Головуючий в 1 інстанції - Осаулов А.А..

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка ММ., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_3, Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 про розірвання договору іпотеки та зобов'язання вчинити нотаріальні дії, - Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з вищеназваним позовом в якому просила суд розірвати іпотечний договір від 07 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Комерційний Банк «Надра»» та ОСОБА_5, відповідно до якого в іпотеку передавались майнові права на АДРЕСА_1. Також позивач просила зобов'язати реєстратора-приватного нотаріуса зняти заборону на відчуження з вказаної квартири.

Вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником спірної квартири, який не надавав згоду на передачу її в іпотеку, а тому такий договір був укладений з порушеннями ч.2 ст. 583 ЦК України. Розірвати договір іпотеки позивач просила на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та ст. 593 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Скарга містить доводи про невідповідність рішення вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України, порушення судом ст.10 ЦПК України. Суд не врахував, що відповідач ОСОБА_5 визнав позов, а інші відповідачі не заперечували проти його задоволення, так як не надавали суду будь-яких пояснень. Суд не звернув уваги на те, що право власності на предмет іпотеки ОСОБА_5 було втрачено, з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду м Києва від 11.12.2013 року, яким у останнього витребувано на користь позивача квартиру АДРЕСА_1. Суд безпідставно не застосував п.2 ст. 593 ЦК України, відповідно до якої застава припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави. Суд помилково відмовив в задоволенні позову з посиланням на судову практику ВССУ у справах з приводу припинення кредитних, а не іпотечних договорів.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Представник відповідача до апеляційного суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.

07 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 292/П/23/2008-980 для придбання нерухомості за кредитні кошти.

07.07.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

В цей же день вказана квартира була передана в іпотеку ПАТ КБ «Надра» як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 16 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 спірну квартиру.

Після витребування квартири у ОСОБА_3, позивач вважав, що договір іпотеки має бути розірвано, оскільки власник не надавав свою згоду на передачу майна в іпотеку.

Проте, суд встановив, що позивач не довів наявність обставин, які можуть бути підставою для розірвання договору іпотеки, передбачених ст.ст. 651, 652, 593 ЦК України, ст.17 закону України «Про іпотеку».

Оцінивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що ті обставини справи , які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про недоведеність обставин, на які посилався позивач і які можуть бути підставою для розірвання договору іпотеки, відповідає цим обставинам та вимогам Закону, які вірно були застосовані судом.

Доводи апеляційної скарги про визнання позову одним з відповідачів, колегія суддів не приймає, так як вони не впливають на законність ухваленого рішення.

Посилання в скарзі на те, що предмет іпотеки був втрачений є помилковим, оскільки перехід права власності від ОСОБА_5 до позивача не свідчить про втрату предмета іпотеки.

У контексті п.2 ч.1 ст. 593 ЦК України втратою предмета застави слід розуміти такі випадки, коли предмет застави зник або втратив споживчі якості у результаті дії людей, тварин, або сил природи, тобто виключається економічне доцільне його відновлення.

Доводи апелянта про відсутність згоди власника на передачу квартири в іпотеку, є доводами, щодо наявності підстав для визнання недійсним такого договору, а не його розірвання, проте такі вимоги позивачем в даній справі не заявлялись.

Суд також правильно виходив з того, що позивач в даній справі не є стороною договору іпотеки, а відповідно до ст.652 ЦК України, у разі відсутності згоди сторін договору на його розірвання, договір може бути розірваний в судовому порядку на вимогу заінтересованої сторони договору.

Доводи скарги про не вірне застосування судової практики також є безпідставні, тому, що суд обґрунтовано виходив з підстав передбачених Законом для розірвання договору іпотеки, наявність яких , позивачем доведена не була.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: