Постанова № 52753514, 21.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 жовтня 2015 року Справа № 924/1214/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.08.15 р. у справі № 924/1214/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (Хмельницька область, м. Шепетівка)

про стягнення 12 385,67 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-94 від 18.04.14р.);

відповідача - не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.08.2015р. у справі №924/1214/15 (суддя Шпак В.О.) задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення 12 385,67 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 10321,39 грн. - пені, 2064, 28 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. - судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 55-57).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" подав через господарський суд Хмельницької області апеляційну скаргу (арк.справи 74-76).

В скарзі, зокрема, зазначає, що відповідач виконав свої зобовязання згідно укладеного договору повністю, і основна сума заборгованості погашена ще до звернення позивачем до суду, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобовязань.

Вважає, що господарським судом Хмельницької області не взято до уваги, що причиною неналежного виконання є наявність простроченої заборгованості за поставлений газ перед відповідачем з боку його контрагентів, що підтверджується документально (заборгованість населення, промислових організацій, а також бюджетних установ).

Зазначає, що позивач не поніс жодних збитків у результаті несвоєчасного виконання відповідачем умов договору щодо оплати за поставлений газ (будь-яких доказів протилежного позивачем не подано).

Вважає, що позивач повинен довести в порядку, передбаченому законом, факт нанесення збитків та надати точний і переконливий розрахунок суми понесених збитків. При цьому, стороні, яка зазнала збитків, необхідно довести не тільки розмір і факт його заподіяння, але й те, що сам потерпілий удався до всіх можливих заходів щодо їхньої мінімізації чи повного усунення.

Стверджує, що судом не досліджено той факт, що позивач відмовлявся від численних пропозицій відповідача стосовно проведення взаєморозрахунків за транспортні послуги в рахунок погашення боргу по договору №1/3/2012-ВТВ.

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 19.08.2015р. у справі №924/1214/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 73).

21.10.2015р. від голови правління ПАТ «Шепетівкагаз» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№25718/15 від 21.10.2015р.) у звязку з терміновою госпіталізацією представника скаржника та відсутністю достатнього обсягу повноважень у інших працівників товариства.

Представник позивача проти зазначеного клопотання заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає, що в його задоволенні слід відмовити враховуючи наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення спору без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України, а тому, відмовляє в задоволенні клопотання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2015р. представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 19.08.15 р. у справі №924/1214/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

17 квітня 2012 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (покупець) уклали договір №1/3/2012 ВТВ, відповідно до п.п.1.1 якого, продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає покупцеві у період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обємом до 1518,325 тис. м.куб. (п. 2.1. договору).

Приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці оформляється актом прийому передачі (п.3.6. договору).

Згідно п.5.2. договору, ціна за 1 000 куб. м. газу на момент укладення договору становить 3 509 грн. До сплати, з урахуванням передбачених витрат і ПДВ 3709,26 грн.

Як встановлено п.6.1.договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 договору).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2. договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.9.2 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у пять років.

Договір набирає чинності з дати підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Додатковими угодами №1 від 31.05.2012р. та №2 від 06.07.2012р. сторони змінювали кількість та якість газу (пункт 2.1 статті 2 договору ) та ціну газу (п.п.5.2, 5.4 договору)

Факт поставки позивачем газу на суму 266945,76 грн. та прийняття його відповідачем підтверджується актом прийому передачі від 30.06.2012 року, що підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Дана сума підтверджується, крім цього довідкою відносно сальдо відповідача та довідкою відносно операцій по оплаті.

В позовній заяві позивачем вказано, що на момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак, розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, внаслідок чого позивачем нараховано 10321,39 грн. - пені, 2064,28 - 3% річних, всього на суму 12385,67 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договору поставив відповідачу природний газ на 266945,76 грн., а відповідач прийняв його, що підтверджується актом прийому передачі за 30.06.2012р.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з розрахунку та довідки по операціях відповідача, оплата за наданий газ здійснювалась відповідачем частково з порушеннями строків, зазначених договором, а саме: 29.08.2012 року на суму 32428,72 грн.; 18.10.2012 року на суму 40000,00 грн.; 11.10.12 року на суму 100000,00 грн.; 21.11.12 року на суму 94517,04 грн. Всього на суму 266945,76 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у звязку із порушенням строків оплати, у позивача виникли підстави для нарахування неустойки, річних у період прострочення.

Зокрема, згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач допустив пропуск строків оплати, у останнього виникла заборгованість, наявність якої, в силу ст.625 ЦК України дає підстави для нарахування річних.

Позивачем у позовній заяві нараховано 2064,28 грн. - 3% річних

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування 3% річних в розмірі 2064,28 грн., прийшов до висновку, що заявлену суму нараховано правильно, а тому остання підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у позовній заяві нарахував 10321,39 грн. пені.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, неустойка (штраф та пеня) є договірним способом забезпечення зобовязання, а тому, наявність у договорі п.7.2., що передбачає застосування пені та штрафу, є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх.

Окрім того, п.9.2 договору сторони передбачили строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних інфляційних нарахувань - тривалістю у пять років.

Перевіривши у апеляційному провадженні розрахунок пені в розмірі 10321,39 грн., колегія суддів вважає, що розрахунок здійснено вірно, а тому нарахована сума підлягає задоволенню.

Відповідно ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть згідно ст.233 ГКУ, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів погоджується, що сума пені заявлена позивачем не є надмірно великою для відповідача, названі відповідачем обставини не можуть оцінюватись як виняткові, а є звичайними обставинами, характерними для даного виду господарської діяльності, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення 12385,67 грн., з яких 10 321,39 грн. - пені, 2064,28 грн. - 3% річних задоволено правомірно.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.08.15 р. у справі №924/1214/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.