Постанова № 52753506, 21.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 922/4057/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ратушняка П.В. за довіреністю б/н від 09.06.2015 р.

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №1639 від 20.07.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 (вх. № 4642Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від10.09.2015 р. у справі № 922/4057/15

за позовом ТОВ "Рабен Україна"

до ФОП ОСОБА_3

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 доку ТОВ "Рабен Україна" ( надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 (надалі - відповідач) з 80 000 грн. суму основного боргу, 4997,26 грн. пені, 20 000 грн. штрафу, 249,86 грн. - 3 % річних, 320, 00 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов заявки - договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні за № 135-502-2927/1 від 18.02.2015 року в частині не своєчасного розрахунку за надані послуги з перевезення за маршрутом Італія , Cesano Boscone - Харків, Клочківська, 370.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2015 р. (суддя Лаврова Л.С.) стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Рабен Україна"суму основного боргу 70 000 грн. пеню 4997,26 грн. , штраф 20 % - 20000 грн.,3 % річних - 249,86 грн., 3 % річних - 320,00 грн. та судовий збір 2111,34 грн. В іншій частині відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення помилково виходив з того, що за умовами заявки - договору № 135-5020-001 від 18.02.2015 р. настав строк оплати за надані послуги, в свою чергу судом першої інстанції не зазначено коли саме настав строк оплати для відповідача та не обґрунтував свої висновки документальними доказами, чим, на думку апелянта, порушив норми процесуального права. Так, відповідач зазначає, що ним не було отримано рахунок - фактуру № КІ- 0001236 від 27.02.2015 року для оплати, крім того, в самому рахунку не вірно вказаний номер замовлення, який не відповідає номеру заявці - договору, що свідчить про порушення позивачем вимог п. п. 16, 19 заявки - договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні за № 135-502-2927/1 від 18.02.2015 року, в зв'язку з чим відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання по оплаті послуг у нього не настав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2015 р.

Позивач 19.10.2015 р. надав за вх. № 14312 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2015 р. у справі № 922/4057/15 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.02.2015 року між ТОВ "Рабен Україна" (Експедитор) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) був укладений договір - заявка № 135-502-2927/1 ( а.с.10-11).

У відповідності до умов договору сторони погодили наступне:

адресу завантаження - Італія , Cesano Boscone м. Кесане Бесконе

вантажоодержувача - "Ветаfarma S.р.а"

дату завантаження - 20.02.2015 року

вантажоодержувача - Прем'ер Продукт Україна

адресу розвантаження - м. Харків, вул. Юрь*ївська , 17

найменування вантажу - косметика

кількість та розміри поддонів - 18 палет, вага брутто 10 тон.

тип автомобіля - 1 окремий рефрижераторний автомобіль 20 тон ТІР

ціну договору - 3200 євро по курсу НБУ , на день вивантаження.

транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1 /НОМЕР_2

Сторони погоди наступний порядок оплати, так оплата проводиться на протязі 7 банківських днів з дати отримання рахунка -фактури, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 16 заявки - договору ).

Даний договір визначає взаємовідносини між "Експедитором" та "Перевізником" в зв'язку з наданням послуг по перевезенню зовнішньоторгових та транзитних вантажів в міжнародному сполученні та по території України. Даний договір виконується відповідно до умов "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", Європейською угодою про режим праці та відпочинку водіїв (ЄСТР), Європейською угодою про міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ), Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по шляхам (КДПГ), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП), а також вимог міжурядових угод про міжнародне перевезення автомобільним транспортом. ( п. 23 заявки).

За порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 20% від вартості наданих послуг (п. 17 договору-заявки). Інших договорів між сторонами не укладалося.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача визнав факт належного виконання зазначеного договору позивачем.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснена часткова оплата за отримані послуги на загальну суму 36721,28 грн. що підтверджують наступні виписки з рахунку від 22.05.2015 року на суму 11 721,28 грн., 5000 грн. від 09.06.2015 року, 5000 грн. від 19.06.2015 року, 5000 грн. від 26.06.2015 року, 5000 грн. від 02.07.2015 року, та у відповідності до пояснень позивача від 27.07.2015 року відповідач ще провів оплату на суму 15.07.2015 року на суму 5000 грн. та від 20.07.2015 року на суму 5000 грн. всього на суму 36721, 28 грн.), тобто сума основного боргу залишається не сплаченою в розмірі 70 000 грн.

Вантаж був завантажений та доставлений у місце призначення, що підтверджується печаткою вантажоодержувача в графі 24 міжнародної товарно - транспортної накладної А № 032063 і не заперечується відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а стаття 610 Цивільного кодексу України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 Цивільного кодексу України), якщо договором або законом не встановлена відповідальність безпосереднього виконавця (стаття 618 Цивільного кодексу України).

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як свідчать матеріали справи, після виконання замовлення позивач направив відповідачу акт виконаних робіт, транспортну накладну та рахунок за перевезення від 27.02.2015 року, які відповідачем частково оплачені. Претензій стосовно спірного перевезення відповідач не заявляв, але станом на серпень 2015 р. за перевезення повністю не розрахувався

Слід зазначити, що згідно ст. 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення претензії, що свідчить про те, що подання претензії до перевізника є правом, але не обов'язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, як того вимагає ч.1 ст. 930 ЦК України,

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Кожна сторона, згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Так, всі вищезазначені документи, та надані письмові пояснення, в їх сукупності свідчать про те, що позивач повністю виконав умови договору, в той час як відповідач не надав жодного доказу, того що він повністю розрахувався за надані послуги.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 70000,00 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ЦК та ГК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 70000,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені у розмірі 4997,26 грн., штрафу у розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 249,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 320,00 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 549, 625 ЦК України, ст. 230, 232 ГК України), положень договору (п. 17) та фактичних обставин справи.

В свою чергу, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судом першої інстанції помилково у резолютивній частині вказано, що підлягає стягненню з відповідача сума 3% річних у розмірі 320,00 грн., дана сума є інфляційними втратами.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування нарахування суми основного боргу. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що відповідачем не одержано рахунку - фактури від позивача, в зв'язку з чим відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання по оплаті послуг у нього не настав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки в матеріалах справи міститься копія поштової квитанції від 19.05.2015 року, на яку посилається позивач як доказ направлення на адресу боржника рахунка та акту здачі - прийняття робіт від 27.02.2015 року, про що свідчить часткова оплата з посиланням на зазначений рахунок.

Крім того, виконання обов'язку щодо вручення рахунку відповідачу підтверджується даними електронного реєстру ДП «Укрпошта» (а.с. 16). Дані цього реєстру є офіційними і приймаються судом в якості належного доказу.

Щодо тверджень про те, що судом першої інстанції не зазначену дату настання строку оплати наданих послуг колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

У відповідності до п. 13. Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення поділяються на місцеві, що пересилаються в межах населеного пункту, а в сільській місцевості - в межах території, що обслуговується одним об'єктом поштового зв'язку, та іногородні, що пересилаються за межі населеного пункту, а в сільській місцевості - за межі території, що обслуговується одним об'єктом поштового зв'язку.

Нормативні строки переселення поштових відправлень у відповідності до Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до копій фіскальних чеків, наданих позивачем в якості доказу направлення відповідачеві рахунку та акту здачі - прийняття робіт від 27.02.2015 року, позивачем було здійснено іногородні відправлення 19.05.2015 р. не пріоритетне, тобто строком отримання даного відправлення відповідачем є 25.05.2015 р.

З урахуванням вищенаведеного, днем отримання відповідачем рахунку - фактури є 25.05.2015 р., тобто є датою з якої на протязі 7 днів відповідач повинен сплатити надані позивачем послуги, останнім днем розрахунку є 01.06.2015 р., а датою з якої повинно нараховуватись 3% річних, інфляційних та пеня є 02.06.2015 р., як і було зроблено позивачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що поведінка сторони договірних відносин - відповідача, який здійснював часткову оплату саме із посиланням на дані рахунку (номер і дату, що прямо зазначено у платіжних дорученнях відповідача і відображено у виписках), спростовує твердження відповідача щодо неотримання цього рахунку.

Щодо тверджень відповідача про те, що у даному рахунку - фактурі позивачем не вірно вказаний номер замовлення, який не відповідає номеру заявці-договору, укладеного між позивачем та відповідачем, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що, оскільки доказів того, що між позивачем та відповідачем існували інші договірні та позадоговірні відносини, відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що це була описка та позивачем були виконані послуги на виконання саме договору - заявки № 135-502-2927/1.

Крім того, позивач також стверджує в своєму відзиві на апеляційну скаргу, що між ним та відповідачем не існувало інших договірних та позадоговірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від10.09.2015 р. у справі № 922/4057/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від10.09.2015 р. у справі № 922/4057/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.