Постанова № 52753464, 20.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 922/4171/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4479 Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року у справі № 922/4171/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Позітрон”, м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод “Світло Шахтаря”, м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 193606,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Позітрон”, звернувся до відповідача – Публічного акціонерного товариства “Харківський машинобудівний завод “Світло Шахтаря” з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором № 12 від 01.02.2013 року у сумі 193606,71 грн., з яких: сума боргу з урахуванням індексу інфляції 187448,89 грн.; сума 3% річних 6157,82 грн. Окрім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4000.00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року у справі № 922/4171/15 (суддя Суярко Т.Д.) позов з урахуванням збільшених позовних вимог задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Харківський машинобудівний завод “Світло Шахтаря” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Позітрон” 139325,52 грн. основного боргу, 105634,20 грн. інфляційних втрат, 6167,29 грн. 3% річних, 5022,55 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11,46 грн. відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що позивач та суд першої інстанції при розрахунку 3% річних не вірно визначили період для їх нарахування.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2015 року, у зв’язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

19 жовтня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, зменшити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на 10,49 грн. до розміру 6156,80 грн. (вх. № 14307)

У призначене судове засідання 20 жовтня 2015 року представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, переглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Застосовуючи приписи статей 655, 612 Цивільного кодексу України та статті 175 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості на суму 139325,52 грн. У зв’язку із порушенням з боку відповідача умов договору щодо своєчасної та повної оплати, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд частково задовольнив позовні вимоги в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 105634,20 грн. та 3% річних в сумі 6167,29 грн.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 01 лютого 2013 року між ТОВ «Позітрон» (Постачальник) та ПАТ Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (Покупець) укладений договір № 12, за умовами якого, постачальник зобов’язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю продукцію та/або товар, а покупець зобов’язується прийняти зазначений товар та сплатити за нього погоджену суму (а.с.12).

Згідно п. 1.2 договору, кількість, ціна та асортимент товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід’ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, датою поставки продукції вважається дата календарного штемпеля станції відправника, зазначена на з/д накладній, за умови відвантаження з/д транспортом, дата накладної на поставлену продукцію при поставці автомобільним транспортом.

В період з 18 січня 2013 року по 11 листопада 2013 рік позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1384356,35 грн., що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-78).

Пунктом 4.3 договору сторони обумовили, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки погодженої в специфікації партії товару, якщо інший порядок оплати не передбачено в специфікації до даного договору.

Відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за отриманий товар за видатковими накладними № 293 від 07.10.2013 р. на суму 126672,58 грн., № 299 від 21.10.2013 р. на суму 1037,42 грн. та № 306 від 23.10.2013 р. на суму 11615,52 грн., що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 139325,52 грн.

Станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, відповідач доказів сплати боргу за вищезазначеними накладними не надав.

Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Проте, відповідач порушив умови укладеного договору поставки та вимоги чинного законодавства та не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі та у строк, визначений умовами Договору, чим порушив права та законні інтереси позивача, що змусило його звернутись за їх захистом до господарського суду.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного богу у розмірі 139325,52 грн.

У зв’язку із порушенням відповідачем грошового зобов’язання, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 6178,75 грн. та інфляційні у розмірі 105662,84 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов’язання, наявність обов’язку погашення боргу, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про невідповідність зробленого позивачем розрахунку нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України діючому законодавству, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних, стягнув 3% річних у розмірі 6167,29 грн. та інфляційних на суму 105634,20 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустився арифметичної помилки при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора «Ліга», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги у повному обсязі в частині стягнення 3 % річних на суму 6178,75 грн. та частковому задоволенню в частині інфляційних у розмірі 105603,16 грн., виходячи з наступного.

Як вже зазначалось в цій постанові, в п. 4.3 договору №12 від 01 лютого 2013 року сторони обумовили, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки погодженої в специфікації партії товару, якщо інший порядок оплати не передбачено в специфікації до даного договору (а.с.13).

Матеріали справи не містять іншого порядку розрахунку.

Суд першої інстанції, враховуючи приписи статей 253 та 254 Цивільного кодексу України встановив, що періодом нарахування 3% річних та інфляційних є період з 08 жовтня 2013 року по 01 червня 2015 рік.

Разом з тим, враховуючи умови договору, колегія суддів зазначає, що першим днем простроченої заборгованості за накладною № 293 від 07 жовтня 2013 року у розмірі 126672,58 грн. є 07 грудня 2013 року. Граничний строк сплати за цією накладною є 06 грудня 2013 року. Кількість днів прострочення складають 542 дні.

Заборгованість за цією накладною з урахуванням 3% річних складає 5643,00 грн., інфляційні – 96113,40 грн.

Першим днем прострочення платежу за накладною № 299 від 21 жовтня 2013 року – 21 грудня 2013 року. Граничний строк сплати за цією накладною є 20 грудня 2013 року. Кількість днів прострочення складають 528 дні.

Заборгованість за цією накладною з урахуванням 3% річних складає 45,02 грн., інфляційні – 778,07 грн.

Першим днем прострочення платежу за накладною № 306 від 23 жовтня 2013 року – 23 грудня 2013 року. Граничний строк сплати за цією накладною є 22 грудня 2013 року. Кількість днів прострочення складають 526 дні.

Заборгованість за цією накладною з урахуванням 3% річних складає 502,17 грн., інфляційні – 8711,69 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих 3% річних за спірними видатковими накладними складає 6190,19 грн., проте, суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних, заявлені до стягнення у заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 84) у розмірі 6178,75 грн.

Інфляційні збитки за спірними накладними складають 105603,16 грн.

Судова колегія враховує доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також те, що сума основного боргу та боргу з урахуванням інфляційних відповідачем не оскаржується, проте апеляційний суд повторно розглядає справу та не зв’язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Колегія суддів враховує той факт, що апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції тоді, коли неправильність рішення можна усунути без його скасування, не змінюючи його суті, і зміна стосується окремих частин рішення, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру присудженої суми, розподілу судових витрат тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру присуджених до стягнення сум інфляційних, 3% річних та судового збору, оскільки така зміна не зачіпає основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов’язків сторін спору.

Скаржник просить в апеляційній скарзі зменшити суму 3% річних на 11,46 грн. та стягнути з позивача на свою користь сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір. Разом з тим, апеляційна скарга щодо зменшення 3% річних задоволенню не підлягає з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови, а тому судовий збір, сплачений заявником апеляційної скарги, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, не може бути покладений на позивача.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року у справі № 922/4171/15 в частині стягнення 105634,20 грн. інфляційних, 6167,29 грн. 3% річних та судового збору на суму 5022,55 грн. змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції: стягнути з Публічного акціонерного товариства “Харківський машинобудівний завод “Світло Шахтаря” (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6,7, ідентифікаційний код 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Позітрон” (69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 3, ідентифікаційний код 34830027) 105 603,16 грн. інфляційних втрат, 6178,75 грн. 3% річних, 5022,14 грн. судового збору.

Рішення в частині стягнення основного боргу у сумі 139325,52 грн. залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 21.10.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.