Постанова № 52753416, 20.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 909/92/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Угриновська І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2, б/н від 04.08.2015

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 року

у справі № 909/92/15

за позовом: Дочірнього підприємства «Калійний завод «ВАТ «Оріана» , м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача 1: Суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

до відповідача 2: Суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано - Франківській області, м. Івано- Франківськ

про визнання недійсним та скасування висновку оцінювача суб'єкта оціночної діяльності -підприємця ОСОБА_2

За участю представників:

позивача - не з'явився( належно повідомлений);

відповідача-1 -ОСОБА_4 ( довіреність в матеріалах справи);

відповідача-2 - не з'явився (належно повідомлений);

третьої особи - не з'явився (належно повідомлений)

Апеляційна скарга прийнята до провадження згідно з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року у справі № 909/92/15 колегією суддів у складі: головуючої судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О.

У зв'язку із перебуванням у відпустці члена колегії судді Зварич О.В. розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 до складу колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Данко Л.С.

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2015 року ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 та суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування висновку оцінювача суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2 про вартість майна, що належить ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана», та рецензії на звіт про незалежну оцінку вартості майна, проведену оцінювачем ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні зведеного виконавчого провадження 02.04.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківської області проведено опис та арешт майна ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана». Для визначення вартості майна з метою його продажу на відкритих торгах на замовлення державного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 була проведена оцінка майна шляхом використання витратного підходу, про що складено звіт про оцінку. Позивач вважає, що при оцінці 6-ти автомобілів БЕЛАЗ, бункера - перегрузчика з редуктором та валу - шестерні екскаватора ЕКГ була занижена їх вартість, оскільки з урахуванням їх ваги та вартості металобрухту на даний час ( 2 грн) вартість вказаного майна була б значно вищою. Позивач подав державному виконавцеві заперечення на звіт про оцінку майна, у зв'язку з чим постановою від 27.10.2014 було призначено рецензування звіту. За результатами рецензування звіту оцінювача ОСОБА_2 суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 надала висновок про відповідність звіту нормативний базі. На думку позивача, оцінка майна проведена з порушенням норм ст.3 ЗУ « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національних стандартів оцінки, оскільки при проведенні оцінки майна було вибрано невірний методичний підхід та метод оцінки майна (витратний підхід), внаслідок чого звіт про оцінку є поверхневим, свідчить про спотворення інформації та джерел, які були використані при оцінці, зокрема, нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови проведення оцінки.

24.03.2015 позивач подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог ( а.с. 51), в якій просив визнати недійсним та скасувати висновок оцінювача суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2 про вартість майна, що належить ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 у справі № 909/92/15 (суддя Гриняк Б.П.) позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано висновок оцінювача суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2 про вартість майна, що належить ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана». Стягнуто з суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 та з суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 на користь ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» по 609 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11,12,13,58 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.3, 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні оцінки майна використовувався витратний підхід, який ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення та передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу ( знецінення). Для проведення оцінки методичний підхід та метод оцінки майна вибрано невірно, висновок оцінювача є поверхневим, свідчить про спотворення інформації та джерел, які були використані під час оцінки, зокрема нормативно-правових актів, що регулюють порядок та умови проведення оцінки.

Відтак суд дійшов висновку, що спірна оцінка майна визначена відповідачами за результатами рецензування оспорюваного позивачем звіту не відповідає нормам чинного законодавства України, що відобразилося у зниженні ринкової ціни такого майна.

Не погоджуючись з рішенням, суб'єкт оціночної діяльності - підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 у справі № 909/92/15, провадження у справі припинити.

Скаржник посилається на ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 121-2 ГПК України, пункти 9,10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 та вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121 2 ГПК. Скаржник зазначає, що оцінка майна боржника проводилася на замовлення державного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження, тому суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_2 не може виступати в якості відповідача у даній справі.

Скаржник вказує, що вартість об'єктів оцінки визначена шляхом застосування комбінованого підходу з урахуванням фізичного і накопиченого зносів та відсотка розукомплектації.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач не оскаржив рецензії на звіт про незалежну оцінку вартості майна боржника, що може призвести до існування висновків суду та рецензента, які суперечитимуть один одному. Також зазначає, що висновок про вартість майна наданий щодо 35-ти позицій майна, а позивач не погодився з оцінкою лише частини майна - 8 позицій, в той же час суд визнав недійсним та скасував весь висновок, що на думку скаржника, свідчить, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 15.09.2015 (а.с. 102-103), в якому заперечує проти доводів скаржника, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 20.10.2015 представник скаржника підтримав свої доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач та відповідач-2 явки своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано - Франківській області, який на вимогу апеляційного суду подав 20.10.2015 витребувані судом матеріали виконавчого провадження, в т.ч. звіт про незалежну оцінку вартості майна , що належить ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана», від 29.08.2014, наданий СОД - підприємцем ОСОБА_2, та просив розглянути спір без його участі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківської області перебувало на виконанні 100 виконавчих документів щодо стягнення з ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» заборгованості на загальну суму 28 692 599,40 грн, зокрема, виконавчі листи, видані Калуським міськрайонним судом, Івано-Франківським окружним адміністративним судомі, накази (19 наказів), видані Господарським судом Івано-Франківської області, та інші виконавчі документи, які 27.06.2003 об'єднані у зведене виконавче провадження № 27373379. При виконанні зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківської області проведено опис та арешт майна ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» ( 8 автомобілів БЕЛАЗ, 1 автобус КАУЗ, 1 екскаватор АТЕК, 1 трактор Т-156 тощо , всього 41 одиниця), про що складено акт від 02.04.2014 з додатком.

На замовлення відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківської області суб'єктом оціночної діяльності - підприємцем ОСОБА_2 на підставі договору була проведена оцінка майна боржника - ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» для визначення його ринкової вартості з метою продажу на відкритих торгах.

За результатами оцінки суб'єктом оціночної діяльності - підприємцем ОСОБА_2 був наданий звіт про незалежну оцінку майна від 29.08.2014, згідно з яким оцінка майна проведена станом на 15.08.2014 та відповідно до висновку оцінювача, який міститься у звіті, вартість майна (7 автомобілів БЕЛАЗ 75405 - 30т, 1 бункера - перегрузчика з редуктором, 2 стрічкових конвеєрів, 2 станків бурових, 1 валу - шестерні екскаватора ЕКГ тощо, всього 35 позицій майна) становить 282 373 грн (без ПДВ).

Як зазначено у звіті, оцінка проведена згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Міжнародними стандартами оцінки, Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», Методикою оцінки майна, затв. постановою КМУ від 10.12.2003 №891 та іншими довідковими та нормативними матеріалами. У звіті проаналізовані різні підходи (витратний, порівняльний, прибутковий) та принципи (корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, внеску (граничної продуктивності), найбільш ефективного використання) оцінки майна та вказано, що найбільш повно підходить меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, комбінований підхід з використанням елементів порівняльного та витратного підходів. Оцінка проводиться з дотриманням принципів оцінки ( корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, внеску (граничної продуктивності), найбільш ефективного використання).

Зі звіту вбачається, що вартість майна за результатами оцінки визначена з урахуванням технічного стану майна на момент оцінки, ціни аналога, джерела інформації (таблиця 2), % розкомплектації, вартості заміщення (відтворення), фізичного та накопичено зносу майна тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» не погодився з оцінкою 6-ти автомобілів БЕЛАЗ, бункера - перегрузчика з редуктором та валу - шестерні екскаватора ЕКГ, подав 17.10.2014 заперечення до органу виконання, у зв'язку з чим постановою головного державного виконавця від 27.10.2014 призначено ПП «Земексперт-ІФ» експертом, суб'єктом оціночної діяльності у зведеному виконавчому провадженні, якому доручено надати рецензію на звіт про незалежну оцінку оцінювача ОСОБА_2 від 29.08.2014.

ПП «Земексперт-ІФ» в особі директора - оцінювача ОСОБА_3 надало рецензію від 18.11.2014 на звіт про незалежну оцінку вартості майна від 29.08.2014 оцінювача ОСОБА_2, згідно з якою звіт в повній мірі відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» та може бути використаний за призначенням.

25.11.2014 орган виконання надіслав на адресу ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» повідомлення про проведення рецензування звіту про оцінку та про його результати, а також роз'яснив можливість оскарження результатів оцінки в судовому порядку у 10-денний строк з дня отримання цього повідомлення у відповідності до ч.4 ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" (повідомлення, список рекомендованих відправлень та фіскальний чек в матеріалах справи).

ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана»звернулося з позовом до суду лише 26.01.2015, що підтверджено датою позову № 91/04 -09 від 26.01.2015 та штампом суду про реєстрацію вхідної кореспонденції за вх.№ 888/15 від 26.01.2015.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що оцінка майна боржника - ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» проведена СОД - підприємцем ОСОБА_2 на замовлення органу ДВС при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення з ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана» заборгованості, виданих судами (Калуським міськрайонним судом, Івано- Франківським окружним адміністративним судом, Господарським судом Івано-Франківської області) та іншими органами, об'єднані у зведене виконавче провадження,

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV , з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон N 606-XIV ).

Згідно з ч. 1 ст.58 Закону N 606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За приписами ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ч.4 ст. 58 Закону N 606-XIV у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно( ч.5 ст.58 Закону N 606-XIV ).

З аналізу названих норм законодавства випливає, що при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, для оцінки майна боржника (оцінки нерухомого майна, транспортних засобів тощо) державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". За результатами оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, складається звіт про оцінку, який є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити звіт про оцінку в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не погодився з оцінкою належного йому майна, зокрема, транспортних засобів, проведеною СОД - підприємцем ОСОБА_2, за результатами якої наданий звіт про незалежну оцінку майна від 29.08.2014, у зв'язку з чим державний виконавець призначив рецензування звіту. Рецензування звіту здійснило ПП «Земексперт-ІФ» в особі директора -оцінювача ОСОБА_3, надало рецензію на звіт, згідно з якою звіт в повній мірі відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» та може бути використаний за призначенням.

25.11.2014 орган виконання надіслав на адресу позивача (ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана») повідомлення про проведення рецензування звіту про оцінку та про його результати.

Згідно з ч.4 ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" позивач вправі був оскаржити результати оцінки в судовому порядку у 10-денний строк з дня отримання повідомлення про результати рецензування звіту, однак звернувся з позовом до суду лише 26.01.2015.

Суду не подано доказів на підтвердження того, коли саме позивач отримав повідомлення органу виконання про результати рецензування звіту, надісланого 25.11.2014, у позовній заяві позивач не вказує дати отримання цього повідомлення.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 листопада 2005 р. N 759, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2005 р. за N 1435/11715, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України встановлені 4 дні (пункти 14,15 ).

Повідомлення на вхідні поштові відправлення та поштові перекази, які підлягають видачі безпосередньо в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, повинні бути доставлені адресатам (одержувачам) не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку( п.12).

Таким чином, з урахуванням названих нормативів та місцезнаходження органу виконання та позивача ( в межах однієї області), апеляційний суд дійшов висновку, що позивач отримав чи міг отримати рекомендоване повідомлення органу виконання, надіслане 25.11.2014, не пізніше 01.12.2014 (30.11.2014 - неділя).

Названі обставини свідчать про те, що позивач звернуся до суду з пропуском 10-денного строку на оскарження результатів оцінки, встановленого ч.4 ст. 58 Закону N 606-XIV .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити з такого. Відповідно до вимог статті 53 ГПК пропущений строк може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121- 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання (пункти 9.7 та 9.7-1).

Заяв чи клопотань про відновлення пропущеного строку на оскарження результатів оцінки позивач не подавав суду першої інстанції і судом цей строк не відновлений. За таких обставин суд мав залишити позов без розгляду.

Однак суд першої інстанції не встановив дату надіслання та отримання позивачем повідомлення органу виконання про проведення рецензування звіту, відтак дотримання позивачем норм ч.4 ст. 58 Закону N 606-XIV щодо строку оскарження результатів оцінки, розглянув позов по суті та задоволив його, що свідчить про невідповідність рішення суду нормам закону.

Згідно з позовною заявою та рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив в судовому порядку не звіт про оцінку суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2 про вартість майна, що належить ДП «Калійний завод «ВАТ «Оріана», а оскаржив висновок оцінювача - суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2, який не мітить дати його складання чи підписання, не містить дати підписання звіту про оцінку, не містить переліку використаної оцінювачем нормативно-правової бази та змісту проведених процедур при проведенні оцінки тощо. В силу закону висновок про вартість майна є лише складовою частиною звіту про оцінку, відтак не може бути оскаржений окремо від звіту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Отже, вважаючи свої права порушеними, позивач повинен був обрати спосіб захисту відповідного права, що відповідає вимогам закону, проте у даному випадку, на думку апеляційного суду, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону.

З матеріалів справи вбачається, що звіт про оцінку не був наданий суду першої інстанції, при вирішенні спору суд першої інстанції не витребовував і не досліджував звіту про оцінку, обмежився лише наданим позивачем висновком оцінювача про вартість майна. Звіт про оцінку був наданий апеляційному суду органом виконання на вимогу апеляційного суду.

У позовній заяві та в оскаржуваному суду не вказано, з нього не вбачається, які нормативно-правові акти були порушені при проведенні оцінки майна, на підставі яких доказів та нормативно-правових актів суд дійшов висновків, що при проведенні оцінки методичний підхід та метод оцінки майна вибрано невірно, що висновок оцінювача є поверхневим та свідчить про спотворення інформації та джерел, які були використані під час оцінки, та що результати оцінки є заниженими. Відтак колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.

Крім того, на думку апеляційного суду, названий спір підлягав розгляду за обов'язковою участю відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано - Франківській області, оскільки оцінка була проведена на замовлення цього відділу і результати оцінки підлягали використанню при продажу органом виконання майна боржника на відкритих торгах. Отже, рішення суду у даній справі безпосередньо впливає на права та обов'язки відділу примусового виконання рішень щодо боржника. Проте суд першої інстанції не залучив відділ примусового виконання рішень до участі у справі в порядку, передбаченому ст. 27 ГПК України.

Разом з тим, з наданих органом виконання апеляційному суду матеріалів вбачається, що на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (24.03.2015) відбулися (31.01.2015) електронні торги, на яких було реалізоване майно боржника, яке було об'єктом оцінки, зокрема автомобілі БЕЛАЗ.

На підставі викладеного апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, вважає його помилковим.

Водночас апеляційний суд відхиляє доводи апелянта - СОД ОСОБА_2 про те, що позивач, який є стороною (боржником) виконавчого провадження, повинен був оскаржити оцінку шляхом подання скарги на дії органу виконання в порядку ст. 121 2 ГПК України , з огляду на наступне.

Дійсно, у п. 9.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121 2 ГПК.

Частиною 1 ст. 121 2 ГПК України встановлено право стягувача, боржника або прокурора оскаржити дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, шляхом подання відповідної скарги.

Отже, в порядку ст. 121 2 ГПК України оскаржуються дії чи бездіяльність органів ДВС при виконанні рішень, ухвал, постанов господарських судів, в той час як оцінка майна боржника була проведена на замовлення відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківської при виконанні виконавчих листів, виданих Калуським міськрайонним судом, Івано- Франківським окружним адміністративним судом, наказів, виданих Господарським судом Івано-Франківської області, та інші виконавчих документів, об'єднаних у зведене виконавче провадження № 27373379. Названі обставини свідчать про те, що така оцінка не може бути оскаржена в порядку ст. 121 2 ГПК України.

Крім того, враховуючи приписи ч.4 ст. 58 Закону N 606-XIV, якою встановлено право сторін виконавчого провадження оскаржити оцінку в судовому порядку, а також враховуючи суб'єктний склад сторін спору, який відповідає ст. 1 та ст. 21 ГПК, оскільки позивач є юридичною особою, а відповідач - СОД ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем згідно з витягом з ЄДР, апеляційний суд вважає доводи апелянта про те, що СОД - ФОП ОСОБА_2 не може бути відповідачем у справі, необґрунтованими.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 104 ГПК України встановлені підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, якими є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимогу скаржника про припинення провадження у справі відхилити.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на позивача.

Керуючись 43, 49, 99, 101, 103, 104,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2015 року у справі № 909/92/15 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Калійний завод «ВАТ «Оріана» , ідент. код 22176314, місцезнаходження: 77300, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Промислова,14, на користь Суб'єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_2, ідент.номер НОМЕР_1, юридична адреса: 76018, АДРЕСА_1, фактична адреса: 76000, АДРЕСА_2 - 609, 00 грн судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 26.10.2015

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Л.С. Данко

суддя Я.О. Юрченко