Рішення № 52753160, 20.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/4488/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (м. Маріуполь) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (м. Харків) про внесення змін до договору оренди за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 416 від 16.03.2015 року);

від відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 15 від 19.06.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (м. Маріуполь) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (м. Харків) про зміну договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 6 у наступній редакції:

"1. сторони домовились, що орендна плата за Договором оренди за користування об'єктом оренди - державним майном не нараховується та не сплачується відповідно до статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" за період з 14.04.2014 року по дату, якою спливає шести місячний строк з дня завершення антитерористичної операції".

2. Орендна плата сплачена орендарем за договором оренди, за період користування державним майном починаючи з 14.04.2014 року зараховується в рахунок платежів наступних періодів, починаючи з дати, якою спливає шести місячний строк з дня завершення антитерористичної операції".

3. інші положення Договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними.

4. Ця додаткова угода складена в 4-х (чотирьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, - по два для орендодавця і орендаря.", судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані проведенням на території Донецької області антитерористичної операції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2015 року було виправлено описку у другому пункті резолютивної частини ухвали про порушення провадження у справі № 922/4488/15 від 07.08.2015 року, виклавши його у наступній редакції: "2. Порушити провадження у справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні на "10" вересня 2015 р. об 11:20.".

10.09.2015 року відповідач через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. № 36190) щодо визначення території проведення антитерористичної операції та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2015 року було розгляд справи відкладено на 22 вересня 2015року.

22.09.2015 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд залишити позовну заяву без задоволення та документи для долучення до матеріалів справи.

22.09.2015 року позивач надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2015 року було продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 20.10.2015 року у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, та розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2015 року.

05 жовтня 2015 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції" обов"язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилися АТО зумовлює висновок про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р., що за приписами частини другої ГПК України позбавляє суд можливості застосування його положень до спірних правовідносин.

У судовому засіданні 05 жовтня 2015 року було оголошено перерву до 20 жовтня 2015 року.

Через канцелярію суду 20 жовтня 2015 року представник позивача супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, які кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.10.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

17 червня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ" (позивач, орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (відповідач, орендодавець) був укладений договір оренди № 1055/03, у відповідності до умов якого (в редакції договору № 4 від 12.11.2010 р. про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.11.2004 р., вартість якого становить 48029,989 грн., за винятком переданих за актами приймання - передачі від 27.10.2010 р. зі складу ЦМК на баланс ДП "Укрсервіс Мінтрансу" об"єктів державної власності у кількості 1165 одиниць вартістю станом на 30.11.2004 р. - 15194,932 грн.; залишковою вартістю - 7227,215 грн. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, яке вводиться до складу орендованого цілісного майнового комплексу ДП "Азовський судноремонтний завод", переданого в оренду ТОВ "СРЗ" відповідно до договору оренди від 17.06.2003 р. № 1055/03, вартість якого визначено відповідно до звіту з оцінки майна станом на 31.03.2009 р. у сумі 12692 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору ( в редакції договору № 3 від 30.09.2009 р. про внесення змін до договору оренди), орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами та доповненнями і становить без ПДВ за вересень (базовий) місяць 2009 р. - 315203,92 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за жовтень 2009 року.

Згідно з п. 3.3 договору ( в редакції договору № 2 від 02.09.2008 р. про внесення змін до договору оренди), орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6 договору, наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Пунктом 10.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди № 5 до договору, укладеної на підставі рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 р. у справі № 5006/37/152пн/2012) передбачено, що цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року по 17 червня 2016 року включно (т.1, а.с. 155-161).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача супровідним листом ( № 7968/998 від 06.07.2015 р.) додаткову угоду № 6 щодо внесення змін до договору оренди в частині ненарахування та несплати орендних платежів відповідно до ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції" з 14.04.2014 р. по дату, якою спливає шестимісячний строк з дня завершення анти терористичної операції, та зарахування сплаченої орендної плати, починаючи з 14.04.2014 р. в рахунок платежів наступних періодів (т.1, а.с. 34-36).

Відповідач своїм листом № 11-06-02-03350 від 17.07.2015 р. відмовився від підписання додаткової угоди № 6 (т. 1, а. с. 37-39).

З огляду на вище викладене, позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Харків (відповідач) про зміну договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 6 у наступній редакції:

"1. сторони домовились, що орендна плата за Договором оренди за користування об'єктом оренди - державним майном не нараховується та не сплачується відповідно до статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" за період з 14.04.2014 року по дату, якою спливає шести місячний строк з дня завершення антитерористичної операції".

2. Орендна плата сплачена орендарем за договором оренди, за період користування державним майном починаючи з 14.04.2014 року зараховується в рахунок платежів наступних періодів, починаючи з дати, якою спливає шести місячний строк з дня завершення антитерористичної операції".

3. інші положення Договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними.

4. Ця додаткова угода складена в 4-х (чотирьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, - по два для орендодавця і орендаря.", судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що ключовим фактором у вирішенні питання щодо звільнення від сплати орендних платежів відповідно до ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014 є нормативне визначення терміну " територія проведення антитерористичної операції" в контексті ст. 1, та оскільки з 05.11.2014 р. відсутній офіційно визначений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, тому у відповідача не має будь-яких належних підстав для підписання додаткової угоди № 6 до договору оренди від 17.06.2003 р. № 1055/03.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вже було вище зазначено, позивач звертався до відповідача з листом про укладення додаткової угоди № 6 щодо внесення змін до договору оренди в частині ненарахування та несплати орендних платежів відповідно до ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції" з 14.04.2014 р. по дату, якою спливає шестимісячний строк з дня завершення анти терористичної операції, та зарахування сплаченої орендної плати, починаючи з 14.04.2014 р. в рахунок платежів наступних періодів, проте відповідач відмовився від підписання вказаної додаткової угоди.

Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди, зокрема є: орендна плата з урахуванням її індексації.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд внести зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди № 6 в частині ненарахування та несплати орендних платежів, з 14.04.2014 р. по дату, якою спливає шестимісячний строк з дня завершення анти терористичної операції, та зарахування сплаченої орендної плати, починаючи з 14.04.2014 р. в рахунок платежів наступних періодів, посилаючись на проведення антитерористичної операції на території Донецької області та ст. 7 ЗУ Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, якою передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до преамбули Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014 , вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 7 вказаного Закону, зокрема, передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція.

Згідно ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням КМУ Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція від 30.10.2014 р. № 1053-р. визначений перелік таких населених пунктів.

Проте дію Розпорядження, яким визначено населені пункти, на території яких здійснювалася антитерористична операція, було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, з 05.11.2014 р. офіційно відсутній визначений перелік населенних пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Отже, основним фактором при вирішення питання про звільнення від сплати орендних платежів відповідно до ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014 є нормативне визначення терміну " територія проведення антитерористичної операції" в контексті ст. 1.

Враховуючи викладене та відсутність визначеного переліку населенних пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, належні правові підстави не нараховувати орендні платежі на підставі ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції - відсутні ( аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 14.04.2015 р. по справі № 922/4504/14).

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За положеннями ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не доведено порушення з боку відповідача прав і охоронюваних законом інтересів позивача, виникнення у відповідача обов`язку укласти з позивачем додаткової угоди № 6, оскільки з 05.11.2014 р. офіційно відсутній визначений перелік населенних пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому застосування ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції про скасування орендної плати є безпідставним, та в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ч. 2, 4 ст. 188, ст. 193 ч. 1 ст. 284, Господарського кодексу України; ст. 7, 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3