Рішення № 52752608, 19.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 911/4122/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства Чернігіврибгосп;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-1;

про стягнення 70539,94 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 13711 від 26.05.2014 р.);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства Чернігіврибгосп до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-1 про стягнення 70539,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2015 року порушено провадження у справі № 911/4122/15 та призначено справу до розгляду на 05.10.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 05.10.2015 року представник відповідача не зявився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.09.2015 року не виконали, у звязка з чим розгляд справи відкладався до 19.10.2015 року.

В судовому засіданні 19.10.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19.10.2015 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014 року між Приватним акціонерним товариством Чернігіврибгосп (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Край - 1 (Покупець) було укладено Договір поставки № 43 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцеві продовольчу продукцію (далі-Товар або Товари), а Покупець зобовязується приймати та оплачувати такий Товар.

Асортимент та ціни на Товар, що поставляється за цим Договором, погоджуються Сторонами в Специфікації за формою згідно Додатку № 1 до цього Договору, що є невідємною частиною (п. 1.2 Договору).

Асортимент та кількість кожної конкретної партії Товару, що поставляється за цими Договором, визначається згідно замовлень та накладних, за якими був поставлений Товар протягом строку дії Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що невідємними частинами цього Договору:

1.5.1 Додаток № 1 «Специфікація»;

1.5.2 Додаток № 2 «Умови оплати»;

1.5.3 Додаток № 3 «Логістика-загальні умови»;

1.5.4 Додаток № 4 «Паспорт артикула Товару»;

1.5.5 Додаток № 5 «Контроль якості та безпеки Товарів».

Згідно п. 1. 1 Додатку № 2 до Договору, Покупець оплачує Товари за цінами, що указані в Специфікації, чинній на дату Замовлення.

Загальна вартість Договору дорівнює загальній вартості поставленого Постачальником Товару, який був прийнятий і оплачений Покупцем протягом строку дії Договору (п. 1.2 Додатку № 2).

Пунктом 1.3 Додатку № 2 до Договору Покупець зобовязаний оплатити поставлений Товар протягом 10 календарних днів з дня поставки Товару та підписання Сторонами накладної, за умови, що вартість поставленого Товару, і відповідно, сума до сплати складатиме не менше 50,00 грн. (п. 1.3.1 Додатку № 2 до Договору).

Пунктом 1.7 Додатку № 2 до Договору передбачено, що Покупець вважається таким, що виконав свій обовязок по оплаті Товарів з моменту списання банком грошових коштів з рахунку Покупця. У випадку виникнення спору щодо оплати товару Покупець зобовязаний надати Постачальнику копії платіжних документів, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку Покупця.

Згідно п. п. 12.1, 12.2 Договору Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін і діє до припинення його однією із Сторін шляхом направлення повідомлення про це іншій Стороні за 30 календарних днів до такого припинення за правилами п. 7.1 цього Договору.

На виконання зобовязань за Договором поставки, позивачем протягом січня - березня 2015 року було поставлено відповідачу товар на суму 89490,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Факт поставки товару відповідачем не заперечено та не спростовано.

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 1.3 Додатку № 2), відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплатив, розрахувався частково на суму 42749,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (копії наявні в матеріалах справи), у звязку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 46741,00 грн.

22.06.2015 року відповідачем складено Акт звірки взаємних розрахунків, за яким заборгованість ТОВ «КРАЙ-1» складає 45846,10 грн. (46741,00 грн. (сума боргу по накладним) 894,90 грн. (підстава - Акт виконаних робіт № 1096 від 19.06.2015 року на суму 894,90 грн.).

Однак, позивач з вказаним Актом звірки в редакції відповідача від 22.06.2015 року не погоджується та зазначає, що відповідач безпідставно віднімає від суми боргу за Товар згідно спірного Договору, вартість робіт згідно Акту виконаних робіт № 1096 від 19.06.2015 року на суму 894,90 грн., оскільки відповідачем позивачу ніякі послуги за спірним Договором не надавались, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Крім того, відповідачем до суду не надано жодних належних і допустимих доказів в підтвердження надання позивачу послуг згідно Акту виконаних робіт № 1096 від 19.06.2015 року на суму 894,90 грн.

24.09.2015 року позивачем, на виконання вимог ухвал суду, надіслано відповідачу ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2015 року по 23.09.2015 року на заявлену суму боргу 46741,00 грн. (89490,00 грн. (вартість поставленого товару) - 42749,00 грн. (вартість оплаченого товару), який залишений без відповіді.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поставки Товару та його неоплати відповідачем на суму 46741,00 грн.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання з оплати товару, позивач просить стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 14029,99 грн. за період 29.03.2015 року по 30.09.2015 року, 10 % річних в сумі 2381,87 грн. за період 29.03.2015 року по 30.09.2015 року та інфляційних в сумі 7387,08 грн. за період 01.04.2015 року по 31.07.2015 року на підставі п. 11.6 Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідно.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 11.6 Договору Сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, 10 річних та встановлений індекс інфляції, при цьому щодо стягнення штрафних санкцій застосовується загальний строк позовної давності 3 роки.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 29.03.2015 року по 30.09.2015 року (186 днів) на суму боргу 46741,00 грн., що перевищує шестимісячний строк нарахування пені, визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Судом було здійснено правильний розрахунок пені за правильний період з 29.03.2015 року по 27.09.2015 року (включно) (183 дні), згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 13704,49 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 10 % річних (що передбачено Договором) та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за фактичний період заборгованості, таким чином, вимоги позивача про стягнення 10 % річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 70294,06 грн., з яких 46741,00 грн. основного боргу, 13784,11 грн. пені, 2381,87 грн. 10 % річних та 7387,08 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Край - 1 (08120, Київська обл., с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, к. 3, код 22863249) на користь Приватного акціонерного товариства Чернігіврибгосп (14014, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Жавинка, вул. Дачна, буд. 7, код 00476820) 46741 грн. (сорок шість тисяч сімсот сорок одна гривня) 00 коп. основного боргу, 13784 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні) 11 коп. пені, 2381 грн. (дві тисячі триста вісімдесят одна гривня) 87 коп. 10 % річних та 7387 грн. (сім тисяч триста вісімдесят сім гривень) 08 коп. інфляційних та 1213 грн. (одна тисяча двісті тринадцять гривень) 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.10.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін