Рішення № 52752567, 20.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015р. Справа № 914/584/15

За позовом: Приватного підприємства Ремпромбуд-Сервіс, смт. Запитів, Камянка-Бузький район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нефтетрубокомплект, м. Москва

про стягнення 23 040 доларів США (641859, 70 грн.)

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: н/з

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства Ремпромбуд-Сервіс, смт. Запитів, Камянка-Бузький район, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Нефтетрубокомплект, м. Москва про стягнення 23 040 доларів США (641859, 70 грн.)

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2015р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.03.2015р. Ухвалою суду від 24.03.2015р. розгляд справи відкладено на 18.08.2015р. та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо товариства з обмеженою відповідальністю Нефтетрубокомплект.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. провадження у справі поновлено.

18.08.2015р. ухвалою суду провадження у справі повторно зупинено до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання щодо товариства з обмеженою відповідальністю Нефтетрубокомплект та відкладено розгляд справи на 20.10.2015р.

У звязку з призначеним судовим засіданням ухвалою суду від 19.10.2015р. поновлено провадження у справі.

В судове засідання 20.10.2015р. представник позивача зявився, 19.10.2015р. через службу діловодства господарського суду подав довідку про стан заборгованості ТзОВ «Нефтетрубокомплект» перед ПП Ремпромбуд-Сервіс, згідно якої повідомив, що заборгованість відповідач перед позивачем становить 23040 доларів США, що еквівалентно 641859, 70 грн., оплати станом на день розгляду справи відповідачем не проведено. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак, 26.08.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява відповідача ТзОВ «Нефтетрубокомплект» про визнання позову в повному обсязі на суму 23040 доларів США та розгляд справи без участі представника.

У відповідності до ст. 125 ГПК України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р. та Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана між учасниками Співдружності Незалежних Держав від 20.03.1992р. суд скеровував документи та доручення про вручення документів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи в господарському суді Львівської області. Проте, станом на 20.10.2015р. документи, які б підтверджували виконання судового доручення про вручення документів щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» відсутні, однак враховуючи заяву відповідача про визнання позову, яка надійшла на адресу господарського суду, такий документ свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даного спору в господарському суді Львівської області.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Відповідно до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Згідно ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Статтею 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п. 1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)

Пунктом 9.1. укладеного між сторонами договору суборенди № 142 від 20.11.2013р. передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Львівської області (79018, м.Львів, вул.Личаківська, 128). Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України (п.9.2. договору).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню в господарському суді Львівської області з застосуванням законодавства України.

20.11.2013р. між приватним підприємством «Ремпромбуд-Сервіс» (позивач, за договором орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» (відповідач, за договором - суборендар) укладено договір суборенди механізму №142.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку і на умовах, визначених договором, орендар зобовязується передати, а суборендар зобовязується прийняти в строкове платне користування екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 255LC-V з ідентифікаційним номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, заводський номер DHKHEMYOL70001520,двигун номер DB58TIS704215EA (далі механізм).

Згідно п.1.3. договору, обєкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди №131/2013-ВМіТ/73 від 19.11.2013р. з правом передачі обєкта оренди в суборенду.

Пунктом 2.1. договору передбачено, термін суборенди складає 36 календарних місяців з моменту прийняття суборендарем обєкту оренди згідно акту прийому-передачі. Термін суборенди може бути скорочений лише за взаємною згодою сторін (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, передача механізму в оренду здійснюється згідно акту прийому-передачі, який підписується представниками орендаря і суборендаря.

Актом прийому-передачі майна в суборенду від 25.11.2013р., підписаним та скріпленим печатками сторін підтверджується передача в суборенду ТзОВ «Нефтетрубокомплект» механізму - екскаватора гусеничного DOOSAN SOLAR 255LC-V з ідентифікаційним номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, заводський номер DHKHEMYOL70001520, двигун номер DB58TIS704215EA.

Згідно з п.5.1. договору, за користування обєктом суборенди суборендар сплачує орендарю суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності у розмірі 23040 доларів США за кожен рік терміну суборенди.

Відповідно до п.5.2 договору, суборендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної в п.5.1 договору, на поточний рахунок орендаря не пізніше 90 днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг, який підлягає оформленню після закінчення одного року суборенди.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що орендар зобовязується надати механізм суборендарю в порядку і на умовах договору.

Відповідно до п.3.2.4. договору, суборендар зобов'язаний вносити суборендну плату, в розмірах і в строки, передбачені договором.

На виконання взятих на себе зобовязань, позивач надав відповідачу послуги по договору №142 від 20.11.2013р. з суборенди механізму за листопад 2014р. (12 міс.) на загальну суму 23 040,00 доларів США, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000000131 від 24.11.2014р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Крім того, 02.03.2015р. між ПП «Ремпромбуд-Сервіс» та ТзОВ «Нефтетрубокомплект» підписано двосторонній акт звірки взаєморозрахунків на суму 23040 доларів США (в матеріалах справи).

Відтак, матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за договором по передачі обєкта в суборенду, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте договірні зобов"язання відповідачем належним чином не виконано, факт проведення відповідачем суборендної плати підтверджений не був, внаслідок чого, у ТзОВ «Нефтетрубокомплект» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23040 доларів США. Крім того, наявна сума заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача від 19.10.2015р. (вх. №44402/15).

Заявою, яка надійшла на адресу господарського суду 26.08.2015р. відповідач позовні вимоги в розмірі 23040 доларів США визнав в повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав, станом на день розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем не погашена, становить 23040 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо долара США встановленого НБУ станом на 23.02.2015р. становить 641859, 70 грн. та підлягає стягненню.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.189 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. Вільні ціни встановлюються на всі види продукції та визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ст. 190 ГК України).

Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 533, 599, 625, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 189, 193 ГК України, ст. ст. 43, 33, 49, 82, 84, 85, 116, 117, 123-128 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтетрубокомплект» 125167, м.Москва, вул. Планетна, 11 (общества с ограниченной ответственностью «Нефтетрубокомплект», г. Москва, ул. Планетная, дом 11) (ОГРН 1117746422034) на користь приватного підприємства «Ремпромбуд-Сервіс», Львівська область, Камянка Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, 236 (ЧП «Ремпромбуд-Сервіс», 80461, Львовская обл., Каменка-Бугский район, пгт. Запытив, ул. Киевская, дом. 236) (код ЄДРПОУ 33710961) 23040 доларів США основного бору (що в гривневому еквіваленті становить 641859,70 грн.), 12837,19 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 26.10.2015р.

Суддя Мороз Н.В.