Рішення № 52752436, 19.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 911/3681/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”;

до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго”;

про стягнення 73 762,45 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” про стягнення 73 762,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2015 року порушено провадження у справі № 911/3681/15 та призначено справу до розгляду на 15.09.2015 року.

11.09.2015 року відповідачем подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

11.09.2015 року від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності у справі № 911/3681/15, яка залишена судом без задоволення.

11.09.2015 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, яке залишено судом без задоволення.

11.09.2015 року від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд не вважати належними і допустимими доказами додані до позовної заяви документи, оскільки останні належним чином не завірені, яке залишено судом без задоволення.

11.09.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 15.09.2015 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2015 року не виконали, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався до 05.10.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 05.10.2015 року представник відповідача не з’явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 25.08.2015 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався на 19.10.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 19.10.2015 року представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Крім того, як передбачено ч. 8 ст. 81-1 ГПК України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з чим, фіксація судового процесу 19.10.2015 року по справі № 911/3681/15 не проводилась.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 2249/15-КП-17 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі – газ) на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 52 тис. куб. м.

Пунктом 5.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 05.06.2015 року до Договору Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 6600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 7388,20 грн. , крім того ПДВ – 20 % - 1477,64 грн., всього з ПДВ – 8865,84 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом січня – квітня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 108930,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 року на суму 39250,57 грн.; від 28.02.2015 року на суму 30787,29 грн.; від 31.03.2015 року на суму 25750,03 грн.; від 30.04.2015 року на суму 13 142,74 грн. (оригінали оглянуті судом, копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 Договору).

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, розрахувався лише частково на суму 71317,43 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року. Решта отриманого природного газу на суму 37613,20 грн. на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 37613,20 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності у справі на підставі ст. ст. 266, 267 ЦК України, суд зазначає, що відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п’ять років, тому враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про застосування строку позовної давності спростовується матеріалами справи, а саме п. 9.3 Договору.

Також суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що додані до позовної заяви документи належним чином не завірені, оскільки як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, останні подані в ксерокопіях, які містять відмітку «згідно з оригіналом», назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії, що відповідає Національному стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 року.

Крім того, відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, посилаючись на те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки довіреність, яка видана на особу яка підписала позовну заяву подана в ксерокопії, яка належним чином не завірена, однак, як вбачається з долученої довіреності, остання засвідчена належним чином (оригінал оглянутий судом), оскільки містить усі необхідні відмітки, які вимагаються до оформлення копій документів, а відтак вказане клопотання відповідача необґрунтоване, у зв’язку чим підлягає залишенню без задоволення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 12161,36 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 627,26 грн. 3% річних та 23360,63 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за фактичні періоди прострочення платежів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за фактичні періоди прострочення платежів у відповідності до п. 7.2 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку пені та 3 % річних, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування пені, 3 % річних на суми без врахування часткових проплат.

Що ж до розрахунку інфляційних, то позивач помилково інфляційні за зобов’язаннями за січень - березень 2015 року нараховує на суми боргу, що існували на відповідні дати з врахуванням суми інфляційних за минулий місяць, у зв’язку з чим позивачем безпідставно збільшені заявлені до стягнення суми інфляційних за зобов’язаннями за січень-березень 2015 року. Крім того, судом виявлено арифметичні помилки в розрахунку інфляційних.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 12003,26 грн. пені, 619,36 грн. 3 % річних та 22242,34 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 72478,16 грн. з яких: 37613,20 грн. основного боргу, 12003,26 грн. пені, 619,36 грн. 3 % річних та 22242,34 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер - енерго” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 14, код 33482826) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 37613 грн. (тридцять сім тисяч шістсот тринадцять гривень) 20 коп. основного боргу, 12003 грн. (дванадцять тисяч три гривні) 26 коп. пені, 619 грн. (шістсот дев’ятнадцять гривень) 36 коп. 3 % річних та 22242 грн. (двадцять дві тисячі двісті сорок дві гривні) 34 коп. інфляційних та 1795 грн. (одна тисяча сімсот дев’яносто п’ять гривень) 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.10.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін