Рішення № 52752384, 20.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/24476/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм"

до акционерного общества (Акціонерне товариство) "Andijon Dori- Darmon"

про стягнення 297 932,11 дол. США, що еквівалентно 6 554 506,42 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача - Чайченко М.В. дов. № 03/01/2015-юр від 03.01.2015р.

Від відповідача - Пирогов О.В. дов. № 01 від 21.09.2015р.

Обставини справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "АндіжонДорі-Дармон"/"Andijon Dori-Darmon" про стягнення заборгованості за Контрактом № 44/15/У від 15.06.2015 у розмірі 297 932,11 дол. США, що еквівалентно 6 554 506, 42 гривень, крім того просили судові витрати у розмірі 98 317,61 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Контракту № 44/15/У від 15.06.2015 в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24472/15 та призначено розгляд справи на 20.10.2015.

19.10.2015 через канцелярію суду позивачем надано документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 20.10.2015 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2015 надав пояснення по справі, наявність заборгованості перед позивачем по Контракту № 44/15У від 15.06.2015 на заявлену суму визнав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначаться цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах від 19.02.1998, що була підписана та ратифікована Україною й Республікою Узбекистан, позови до юридичних осіб пред'являються в суди Договірної Сто рони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 21 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах від 19.02.1998, суди Договірних Сторін можуть розглядати справи і в інших випадках, якщо існує письмова угода сторін про передачу спору цим судам.

Відповідно до 11.1 укладеного між Позивачем та Відповідачем Контракту № 44-15/У від 15.06.2015 передбачено, що спори і розбіжності за даним Контрактом або у зв'язку з ним, підлягають передачу для розгляду та прийняття остаточного рішення в Господарському суді міста Києва.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що даний спір підлягає вирішенню в Господарському суді міста Києва.

Судом встановлено, що 15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" (далі - Продавець, Позивач) та Акціонерним товариством "АндіжонДорі-Дармон"/"Andijon Dori-Darmon" (далі - Покупець, Відповідач) було укладено Контракт № 44-15/У (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах, викладених в цьому Контракті, фармацевтичну продукцію (далі - Товар), асортимент, кількість і ціна якої визначається Специфікаціями (Додатки до Контракту), які є невід'ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 1.3. Контракту визначено, що поставки Товару здійснюється Продавцем окремими партіями, відповідно до попередніх заявок Покупця за узгодженою Сторонами Специфікаціями на кожну конкретну партію (поставку) Товару, відповідно до погодженого Контрактом порядку.

Сторони погодили, що ціни та Товар встановлюються у доларах США, обумовлюються в Специфікаціях (Додатках до Контракту), які є невід'ємною частиною цього Контракту, і не підлягають зміні після підписання Специфікації на відправлення (п. 2.1. Контракта).

Загальна вартість Контракту попередньо узгоджена Сторонами у розмірі 372 415, 14 доларів США, і складає суму Специфікацій (Додатків до Контракту), на відповідні партії Товару (п. 2.3. Контракту).

Умовами п.2.4.Контракту визначено, що Продавець надає Покупцю фінансову знижку у розмірі 74 483, 03 доларів США, до оплати по даному Контракту підлягає сума 297 932, 11 доларів США.

Приписами п. 3.1. Контракту передбачено, що Продавець поставить Покупцю за даним Контрактом Товар окремими партіями у відповідності із заявками Покупця і положеннями цього Контракту. Базисними умовами поставки Товару за даним Контрактом приймаються умови СІР-Ангрен, Республіка Узбекистан, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів в 10-й редакції МТП 2010 ("Інкотермс-2010").

Згідно з п. 3.7. Контракту поставка кожної партії Товару здійснюється протягом 45 днів з дати підписання Специфікації та відповідну партію і отримання повідомлення від Покупця про готовність прийняти Товар.

Відповідно до п. 4.1. Контракту оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем виходячи з узгодженої на конкретну партію вартості Товару. Валюта платежу за Контрактом - долари США. Платіж здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу за кожну конкретну поставку Товару.

Пунктом 4.3. Контракту передбачено, що оплата по цьому Контракту відбувається не пізніше 75 (сімдесяти п'яти) календарних днів від дня митного оформлення Товару у країні Продавця.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, зобов'язання з оплати поставленого Товару Відповідачем не були виконані, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за Контрактом у розмірі 297 932,11 доларів США.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав у повному обсязі, поставивши товару на загальну суму 297 932,11 доларів США, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 545241 від 22.06.2015, специфікацією №1 від 15.06.2015 та інвойсом № 7273 від 18.06.2015, згідно яких поставлено товару на суму 218035, 15 доларів США та вантажно-митною декларацією № 545237 від 22.06.2015, специфікацією №2 від 15.06.2015 та інвойсом № 7442 від 18.06.2015, відповідно до яких поставлено товару на суму 79896, 96 доларів США.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 4.3. Контракту оплата по цьому Контракту відбувається не пізніше 75 (сімдесяти п'яти) календарних днів від дня митного оформлення Товару у країні Продавця.

Судом встановлено, що митне оформлення Товару по вантажно-митних деклараціях № 545241, № 545237 відбулося 22.06.2015, що підтверджується відміткою митного органу.

Таким чином, оплата за товар мала бути здійснена не пізніше 05.09.2015 року, а після спливу указаного пункту 4.3. Контракту строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.09.2015, який підписаний та скріплений печатками сторін, підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача на підставі Контракту за поставлений товар суми заборгованості у розмірі 297 932,11 доларів США, що еквівалентно 6 554 506, 42 гривні.

Відповідач наявність боргу перед Позивачем на вказану суму визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що відповідач визнав наявність заборгованості на спіну суму. суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача оплати за поставлений товар за Контрактом № 44/15/У від 15.06.2015 у розмірі 297 932,11 дол. США, що еквівалентно 6 554 506, 42 гривень, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволеному у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "АндіжонДорі-Дармон"/"Andijon Dori-Darmon" (710000, Узбекистан, м. Андижон, вул. Огахий, 1; код юридичної особи 02018346; ідентифікаційний номер платника податку 200218892) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 10; код ЄДРПОУ 30109129) заборгованість за Контрактом № 44-15/У від 15.06.2015 у розмірі 297 932 (двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот т тридцять два) долара США 11 центів, що еквівалентно 6 554 506 (шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шість) гривень 42 копійок (за курсом НБУ станом на дату подання позову до суду) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 98 317 (дев'яносто ти тисячі триста сімнадцять) гривень 61 копійок.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 23.10.2015