Рішення № 52752297, 20.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/21808/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

Про стягнення 3 114,72 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Олійник О.В. представник за довіреністю № б/н від 08.07.15.

Від відповідача: Синельніков М.О. представник за довіреністю № ГО-14/253 від 15.12.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач) про стягнення 3 114,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», як страховиком було виплачено страхувальнику страхове відшкодування. В свою чергу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» шляхом вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні передало права вимоги за регресним зобов'язанням позивачу, внаслідок чого позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.15. порушено провадження у справі № 910/21808/15 та призначено її до розгляду на 22.09.15.

08.09.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 22.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 01.10.15. позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 01.10.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

09.10.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.10.15. позивачем подано заяву, в якій останній вказав правову природу пред'явлених до стягнення 3 114,72 грн.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням зазначеної заяви.

В судовому засіданні 20.10.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 20.10.15. проти позову не заперечував, проте наголошував на тому, що судовий збір за результатами вирішення даного спору слід покласти на позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21808/15.

В судовому засіданні 20.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.13. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (Страховиком) та ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальником) було укладено Договір № 2336 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (далі - Договір), відповідно до якого Страховик прийняв під страховий захист, зокрема автомобіль марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2.

11.12.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Запоріжжя по вул. Базовій, автомобіль марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ при ГУМВС України в Запорізькій області.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Skoda, д.р.н.НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.13. в адміністративній справі № 334/11729/13-п.

Відповідно до рахунку на оплату № Z0000001229 від 12.12.13. та калькуляції дефектів, складеної за системою Audatex, вартість ремонту автомобіля марки Skoda, д.р.н. НОМЕР_2 склала 3 114,72 грн.

На підставі страхового акту № 646 від 03.09.14. Страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 3 114,72 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 18364 від 03.07.14. на суму 3 114,72 грн.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3369365 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Skoda, д.р.н.НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача. Строк дії з 16.08.13. по 15.08.14., ліміт по майну 50 000,00 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки Skoda, д.р.н.НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції станом на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до Страховика у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.

Далі, 02.01.14. між Страховиком (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі - Угода) відповідно до умов якої Первісний кредитор (продавець) продає (переуступає) Новому кредитору (покупцю) права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку 1 до Угоди), а Новий кредитор (покупець) приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду (п. 3.1 Угоди).

При цьому відповідно до ст. 1 Угоди (в редакції додаткової угоди від 14.01.14.), боржники - це винні особи та/або відповідальні особи, у заподіянні збитків страхувальникам/потерпілим за договорами добровільного страхування та договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за якими було сплачено страхове відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. а п. 3.3 Угоди покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання Угоди, включаючи але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі.

Згідно додатку № 1 до Угоди, продавець передав позивачу регресну вимогу за об'єктом страхування Skoda, д.р.н. НОМЕР_2, дата страхового випадку 11.12.13., договір страхування № 2336, страхувальник ТОВ ОТП Лізинг, винна особа - ОСОБА_3, транспортний засіб винної особи Skoda, д.р.н.НОМЕР_1.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином Страховик відступив позивачу належні йому права вимоги, які він мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/3369365 становить 00,00 грн.

Заявою № 251-тек/14 від 12.12.14. позивач звернувся до відповідача щодо виплати страхового відшкодування на суму 3 114,72 грн.

Відповіді на зазначену заяву відповідачем надано не було, грошові кошти не сплачено.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизі пошкодженого майна.

Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку на оплату № Z0000001229 від 12.12.13. та калькуляції дефектів, складеної за системою Audatex.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 21.01.14. у справі № 910/11450/13, від 23.08.11. у справі № 42/92, від 15.01.13. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.13. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.13. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.13. у справі № 910/3655/13.

Крім того, жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.

Не приймаються судом як належні та обґрунтовані твердження відповідача про те, що при укладенні Угоди позивач фактично замінив страховика за Договором, хоча здійснення прав та обов'язків страховика іншими особами не допускається, з огляду на наступне.

Умови Угоди передбачають і пов'язують перехід прав вимоги з фактом передачі регресних справ, проте,на противагу твердженням відповідача, не передбачають здійснення прав та обов'язків страховика іншими особами, зокрема, позивачем.

Крім того, ні приписами ст. 27 Закону України «Про страхування», ні приписами ст. 993 ЦК України не встановлено заборони переуступати права регресної вимоги.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 114,72 грн. страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Оскільки спір виник з винних дій відповідача щодо несплати страхового відшкодування в порядку в регресу, то відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, офіс 2; ідентифікаційний код 39033190) 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 72 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко