Рішення № 52752294, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24876/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" простягнення 17 402,83 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явилисьвід відповідачаПодкуйко О.Ю. - представник за довіреністю № 8 від 02.01.2015

В судовому засіданні 21.10.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу 17402,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК «ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів АЕ № 001435 від 22.08.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Fiat», державний номер АА 4836 МН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Hyundai», державний номер АА 6197 ІК, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 17 402,83 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 22.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24876/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.10.2015.

20.10.15 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.09.15 та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 21.10.15 представник відповідача з'явився, письмовий відзив на позов не надав, проте надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги визнав частково в сумі 13759,03 грн.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутності, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 серпня 2012 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АЕ № 001435 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було застраховано автомобіль марки «Fiat», державний номер АА 4836 МН, страхувальник та вигодонабувач - ТОВ «Біонікс Лаб». Умовами договору (п.7) визначено строк його дії з 23.08.12 по 22.08.13.

З Довідки № 9089680 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 13.10.2012р. в м. Києві на просп.40-річчя Жовтня мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Fiat», державний номер АА 4836 МН, що належить ТОВ «Біонікс Лаб», під керуванням Юрченко Максим Сергійович, автомобіля «Toyota Prado», державний номер АА 0717 СР, що належить Приходько Віктору Васильовичу під керуванням власника та автомобіля «Hyundai», державний номер АА 6197 ІК, що належить Осатюк Валерію Георгійовичу, під керуванням власника.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Осатюк В.Г. вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2012р. у справі № 2601/20124/12.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу марки «Fiat», державний номер АА 4836 МН в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 06260/КВ від 01.11.12, складає 56 456,26 грн..

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Fiat», державний номер АА 4836 МН, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до рахунку ТОВ «Росавто» № РАСС058658 від 29.10.12 та актів виконаних робіт склала 53756,66 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 13.10.2012р. за участю застрахованого автомобіля «Fiat», державний номер АА 4836 МН, згідно страхового акта № UA2012101300009/L01/01 від 11.11.12 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 37516,80 грн., що була перерахована на рахунок СТО - ТОВ «Росавто» згідно платіжного доручення № 7526 від 13.11.12, та в сумі 14764,36 грн. згідно страхового акта № UA2012101300009/L01/02 від 22.01.13, що була перерахована на рахунок СТО згідно платіжного доручення № 9456 від 23.01.13, в сумі 1362,64 грн. згідно страхового акта № UA2012101300009/L01/03 від 30.01.13, що була перерахована на рахунок СТО згідно платіжного доручення № 9733 від 31.01.13, таким чином загальна сума страхового відшкодування виплаченого позивачем склала - 53643,80 грн.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Осатюк В,Г. який керував автомобілем «Hyundai», державний номер АА 6197 ІК, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2012р. у справі № 2601/20124/12.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Осатюк В.Г. як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв в період з 02.11.11 по 01.11.12 (Поліс АА/7808019), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Hyundai», державний номер АА 6197 ІК, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Fiat», державний номер АА 4836 МН, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № АЕ № 001435 від 22.08.2012р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Hyundai», державний номер АА 6197 ІК.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача на виплату страхового відшкодування направлена на адресу відповідача за вих. № 1368/2012-04/ИР від 04.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 36240,97 грн.

21.05.15 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою виплатити непогашену частину страхового відшкодування в розмірі 17402,83 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/7808019) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в межах ліміту відповідальності за вирахуванням часткової оплати в сумі 36240,97 грн, що складає: 50 000 грн. - 36240,97 грн. = 13 759,03 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 13759,03 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Артема, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в сумі 13 759 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 03 коп., судовий збір у розмірі 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 96 коп.

3. В частині стягнення 3643 грн. 80 коп. страхового відшкодування відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин