Рішення № 52752277, 13.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/22862/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 631,57 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Матушевська А.Є., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 631,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/22862/15, розгляд справи призначено на 13.10.2015.

У судове засідання 13.10.2015 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2015 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) було укладено Договір № 006-0043762 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1.

10.01.2014 о 09 год. 15 хв., в м. Києві, на перехресті вул. Вишгородської та Великої кільцевої дороги, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 та автомобіля «ЗІЛ 5301» д.н.з. НОМЕР_3, водій ОСОБА_3

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2014 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2014 встановлено вину двох учасників вищезазначеної ДТП, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 31 від 12.02.2014 (далі - Звіт), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження під час ДТП, яка сталась 10.01.2014 о 09 год. 15 хв. в м. Києві, на перехресті вул. Вишгородської та Великої кільцевої дороги, складає 8 844,22 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 50496/1 від 10.02.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 263,14 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 50496/1 від 10.02.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 263,14 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1954 від 24.02.2014.

Позивач звернувся до відповідача з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 05-18 від 06.01.2015.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗІЛ 5301», державний номерний знак НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2223710.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/2223710 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗІЛ 5301», державний номерний знак НОМЕР_3.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «ЗІЛ 5301», державний номерний знак НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/2223710, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Проте, судом встановлено, що вищезазначена ДТП сталась з вини водіїв двох транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Таким чином, розмір частки відшкодування завданої власнику автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників вищезазначеної ДТП.

При визначенні цього розміру суд виходить із змісту постанови Оболонського районного суду м. Києва, якою було застосовано до обох учасників вказаної ДТП однакове адміністративне стягнення, а саме штраф в розмірі 340,00 грн.

Отже, ступінь вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначається судом як рівна, а тому шкода повинна бути відшкодована кожною із зазначених осіб у рівній частці від загального розміру заподіяної власнику автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 шкоди.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АС/2223710 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АС/2223710, при визначенні розміру позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 631,57 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13; ідентифікаційний код: 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 3; ідентифікаційний код: 20344871) страхове відшкодування в розмірі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 19.10.2015.

Суддя О.В. Нечай